22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 480/7074/24
адміністративне провадження № К/990/28354/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Бикова Дмитра Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року
у справі № 480/7074/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Сумської митниці від 04.07.2024 № 264-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити позивача на посаді інспектора митного поста "Конотоп" Сумської митниці;
- стягнути на користь позивача з Сумської митниці середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення до дати поновлення на роботі;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді інспектора митного поста "Конотоп" Сумської митниці та в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанцій, представник позивачки звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу відповідача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та вказує, що враховуючи обставини даної справи, наявні правові підстави для відступлення від висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, на які посилається суд апеляційної інстанції, викладеного у постанові від 26.01.2023 у справі №160/336/20, оскільки правовідносини, які є предметом судового розгляду по даній справі, не є подібними тим правовідносинам, в яких Верховним Судом створена стала судова практика щодо застосування частини 3 статті 87 ЗУ "Про державну службу".
При цьому слід зазначити, що відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, помилковість тощо).
Проте, заявником не наведено належних обґрунтувань можливості відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній ним постанові Верховного Суду, а тому Суд відхиляє посилання скаржника на п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Разом з тим, скаржник вказує на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме вимог частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889 щодо застосування цієї правової норми в ключі обов'язку суб'єкта призначення пропонувати лише постійні вакантні посади, а не тимчасово вакантні. Також скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування в даних правовідносинах яких саме норм права, а саме Закону України "Про правовий режим воєнного стану" чи Закону України "Про державну службу", оскільки в даних правовідносинах наявний пріоритет застосування спеціальних норм права.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім того, правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, скаржнику необхідно чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Разом з тим, у першому випадку позивач просить відступити від вищевказаних норм, а у даному випадку вважає, що висновки Верховного Суду щодо вказаних норм відсутні, що є взаємовиключним.
Суд вважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2 та 3 частини 4 статті 328 КАС України
Також, оскаржуючи судові рішення, які відносять до справ незначної складності, представник позивача не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу адвоката Бикова Дмитра Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі № 480/7074/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська