22 липня 2025 року
м. Київ
справа №420/7076/20
адміністративне провадження №К/990/28289/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року
у справі № 420/7076/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Одеської обласної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу №1794к від 09 вересня 2020 року, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Одеської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.07.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Виконувача обов'язків прокурора Одеської області №1794к від 09.09.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області та органів прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 в Одеській обласній прокуратурі на посаді рівнозначній посаді заступника начальника управління - начальника відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області;
- зобов'язати Одеську обласну прокуратуру виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.09.2020 по день поновлення на роботі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 6 від 02 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов'язків прокурора Одеської області №1794к від 09 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 в Одеській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника управління - начальника відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області.
Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.09.2020 року по 19.11.2020 року у розмірі 70 064 (сімдесят тисяч шістдесят чотири) грн 50 коп.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року змінено, зазначивши в абзаці четвертому його резолютивної частини, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді з 10 вересня 2020 року. Викладено абзац п'ятий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року в наступній редакції: «Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 вересня 2020 року по 19 листопада 2020 року у розмірі 70 064,50 грн. (сімдесят тисяч шістдесят чотири гривні 50 копійок)». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.08.2024 року, касаційні скарги Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 420/7076/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур № 6 від 02.07.2020 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов'язків прокурора Одеської області №1794к від 09.09.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області та органів прокуратури. Поновлено ОСОБА_1 в Прокуратурі Одеської області на посаді заступника начальника управління - начальника відділу організації представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Одеської області, з 10.09.2020 року.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанцій, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 16 травня 2025 року та 19 червня 2025 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора повернуто особі, яка її подала.
02 липня 2025 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до статті 329 України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 26 березня 2025 року, забезпечено надання загального доступу 31 березня 2025 року, вперше касаційна скарга до суду касаційної інстанції надійшла 28 квітня 2025 року, але ухвалою 16 травня 2025 року касаційну скаргу було повернуто особі, яка її подала. 30 травня скаржник повторно звернувся до Верховного Суду, проте ухвалою від 19 червня 2025 касаційну скаргу повернуто. 02 липня 2025 року вкотре надійшла касаційна скарга до Верховного Суду.
Одночасно з касаційною скаргою скаржником подана заява про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження. В обґрунтування зазначено, що Офісом Генерального прокурора 25.04.2025 подано касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025. Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 16.05.2025 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на вказані рішення повернуто з підстав, передбачених п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України. Враховуючи вимоги Верховного Суду, Офісом Генерального прокурора касаційну скаргу до суду подано повторно 29.05.2025 з підстав передбачених п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 19.06.2025 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на вказані рішення повернуто з підстав, передбачених п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України. Роз'яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Офісом Генерального прокурора з урахуванням зауважень, викладених в ухвалі Верховного Суду від 19.06.2025, касаційна скарга подається повторно. При цьому, повторна касаційна скарга подається Офісом Генерального прокурора 30.06.2025, тобто без надмірного зволікання у найкоротший строк після повернення первісної касаційної скарги Верховним Судом, з урахуванням зауважень, висловлених Верховним Судом, виходячи з конкретних фактичних обставин справи та умов застосування норм права.
Разом з тим скаржник звернув увагу, що касаційну скаргу Офісом Генерального прокурора вперше подано 25.04.2025, тобто в межах строку, визначеного ч. 1 ст. 329 КАС України. Таким чином, Офіс Генерального прокурора підтвердив намір реалізувати право на касаційне оскарження. Про таке бажання свідчить також сплата судового збору. Повернення Верховним Судом касаційної скарги не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. На даний час Офіс Генерального прокурора продовжує вважати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025 у справі № 420/7076/20 такими, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а наслідки розгляду цієї справи є важливими для формування судової практики та відновлення законності, у зв'язку з чим, при повторному зверненні до суду касаційної інстанції, з урахуванням зауважень Верховного Суду, зазначає про наявність підстав, передбачених п. З ч. 4 ст. 328 КАС України, для касаційного оскарження вказаних судових рішень.
Враховуючи викладене, відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити такий строк.
Інших доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій скаржником не надано і не зазначено.
Нормами КАС України передбачено, що розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється на стадії відкриття касаційного провадження на підставі касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень скаржник не зазначає обставини, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, Верховний Суд неодноразово надавав скаржнику вичерпні роз'яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав. Подаючи вкотре касаційну скаргу, скаржник посилається на підстави, які в ухвалі від 16 травня 2025 року Судом було відхилено, отже посилання скаржника на те, що останній враховував зауваження ухвал Верховного Суду при поданні наступних касаційних скарг є необґрунтованим.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Скаржник не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. У зв'язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже заявнику касаційної скарги необхідно довести наявність об'єктивних перешкод, які не дозволили подати касаційну скаргу в строк, передбачений статтею 329 КАС України.
У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення відповідачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними, а отже скаржнику необхідно довести наявність об'єктивних перешкод, які не дозволили подати касаційну скаргу у розумний строк.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку із наданням доказів на їх підтвердження.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням відповідачу строку для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне встановити строк на усунення недоліків касаційної скарги, тривалістю десять днів з моменту отримання даної ухвали.
Керуючись статтями 329, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави пропуску Офісом Генерального прокурора строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року.
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі № 420/7076/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Десятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Одеської обласної прокуратури, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу №1794к від 09 вересня 2020 року, поновлення на посаді та зобов'язання виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
О. Р. Радишевська