22 липня 2025 року
м. Київ
справа №990/279/25
провадження № П/990/279/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Білак М.В., Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши матеріали позовної заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Погребнюка Дмитра Євгеновича до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині,-
23 червня 2025 року на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) - адвоката Погребнюка Дмитра Євгеновича (далі - представник позивача) до Президента України (далі - відповідач), в якому позивач просить Суд визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 21.08.2024 № 511/2024 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 серпня 2024 року «Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21.08.2024 «Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким введено персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) в тому числі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Громадянство - Україна. Паспорт громадянина України - НОМЕР_1 . Унікальний номер запису реєстру в Єдиному державному демографічному реєстрі України - 1978082010239. Відомості згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків України: реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 (як зазначено в додатку №1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: Жука А.В. (головуючий суддя), Радишевської О.Р., Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М., Загороднюка А.Г.
Встановивши, що позовну заяву було подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 КАС України, Верховний Суд ухвалою від 24.06.2025 подану позивачем позову заяву залишив без руху та запропонував заявнику, в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими доводами на підтвердження поважності причин пропуску строку у цій справі з доданням належних доказів поважності причин пропуску такого строку. Роз'яснено позивачу, що у разі не усунення цих недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
07 липня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, представник позивача повторно зазначив, що про оскаржуваний Указ позивач дізнався в кінці лютого 2025 року з мережі Інтернет і лише в кінці травня звернувся до адвоката за отриманням правової допомоги. Зазначає, що не проживає на території України тривалий час, що значно ускладнює можливість знайомитися з друкованими виданнями в Україні.
Представник позивача повторно звертає увагу, що ані Президент України, ані РНБО жодним чином не довело оскаржуваний Указ Президента України до відома позивача. Також зазначає, що санкції відносно позивача вводяться не вперше (попередні санкції введено в дію Указом Президента України №375/2021 від 20.08.2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 серпня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»).
Представник позивача вказує, що на сім'ю позивача здійснюються постійні напади через що позивачу довелося змінити місце перебування, у зв'язку з чим останній «пропустив» введення проти нього нових санкцій на 10 років. Крім того, зазначає, що відносно позивача позивача триває кримінальне переслідування, політичний тиск, тощо
Указані доводи сторона позивача у поданій позовній заяві у цій справі та такі доводи були оцінені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Окрім цього, сторона позивача зазначає, що оскаржуваний Указ Президента України не було офіційно опубліковано в Урядовому кур'єрі (від 23.08.2024 №171). Крім того вказує, що чинне законодавство України не покладає на жодну особу обов'язку постійно «моніторити» друковані видання в Україні в надії не пропустити якийсь правовий акт, що її стосується. На доказ вказаного, позивачем до заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду у якості додатків додано роздруківку офіційного видання Урядового кур'єру від 25.08.2023 №171 (7569).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2025 визначено колегію суддів для розгляду даної справи у складі: Жука А.В. (головуючий суддя), Радишевської О.Р., Білак М.В., Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.
Надаючи оцінку доводам представника позивача, викладеним в заяві про поновлення процесуального строку, Суд зазначає таке.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України установлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі «Устименко проти України'Європейський Суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Предметом оскарження у цій справі є Указ Президента України, яким до позивача застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), а тому, зважаючи на приписи вищевикладених норм процесуального закону, у даному випадку для звернення до суду з цим позовом установлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.
Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
З метою впорядкування офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що їх приймають, зокрема Президент України, забезпечення регулювання суспільних правовідносин на основі чинних актів, запобігання перекрученням їх змісту, визначення порядку набрання ними чинності, відповідно до статті 57, частин другої та п'ятої статті 94, частини другої статті 102 Конституції України, Указом Президента України від 10.06.1997 №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» (далі - Указ №503/97) установлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.
Указом №503/97 також визначено, що Офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України»; газета «Урядовий кур'єр» (частина друга статті 1 Указу).
Частиною четвертою статті 1 Указу №503/97 встановлено, що офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».
Аналіз вищевказаних положень законодавства у їх сукупності дає підстави для висновку, що офіційним оприлюдненням Указів Президента України слід вважати їх опублікування державною мовою в офіційних друкованих виданнях, а саме: в «Офіційному віснику України»; газеті «Урядовий кур'єр», інформаційному бюлетені «Офіційний вісник Президента України».
Застосована в Указі Президента України №503/97, яким упорядковано відносини, пов'язані з офіційним оприлюдненням нормативно-правових актів, що їх приймають, зокрема Президент України, конструкція правових норм, свідчить про те, що Укази Глави держави (без розмежування їх на види, в залежності від предмету регулювання) не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях, якими є «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур'єр», а також Інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».
Оскаржуваний позивачем у відповідній частині Указ Президента України за своїм змістом та правовою природою є актом індивідуальної дії, оскільки виданий відповідачем - суб'єктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій та стосується прав та інтересів позивача; не містить загальнообов'язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення Ради національної безпеки та оборони України, уведеним у дію цим Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб; адресований цим особам; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований на припинення конкретних правовідносин.
Як висновок, оскільки спірний Указ є індивідуально-правовим актом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню установлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Оскаржуваний позивачем Указ Президента України від 21.08.2024 №511/2024, яким введено персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), в тому числі, відносно позивача, було офіційно опубліковано в Урядовому кур'єрі (від 23.08.2024 №171).
Таким чином, днем, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, є дата офіційного оприлюднення і набрання чинності Указом Президента України від 21.08.2024 №511/2024 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 серпня 2024 року «Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Натомість представник позивача звернувся до Верховного Суду з позовом про оскарження Указу Президента України від 21.08.2024 №511/2024 лише 23.06.2025, тобто з пропуском зазначеного вище строку.
Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язку Президента України іншим чином, аніж шляхом офіційного оприлюднення Указів, в тому числі тих, які є актами індивідуальної дії, доводити до відома осіб, яких ці акти стосуються, про їх існування. Відтак з дня офіційного оприлюднення указів Президента України усі особи, яких вони стосуються, обізнані про існування таких актів. Оприлюднення Указів Президента України державною мовою в офіційних друкованих виданнях вважається належним способом доведення їх до відома. Незнання цього не звільняє від юридичних наслідків, які спричиняє Указ, зокрема і при зверненні до суду з пропуском визначеного для цього строку.
Також, Суд звертає увагу сторони позивача, що ним до вказаної заяви було додано роздруківку офіційного видання Урядового кур'єру від 25.08.2023 № 171 (7569), тобто роздруківку офіційного видання Урядового кур'єру №171 за інший рік, а саме - 2023. Оскаржуваний Указ Президента України від 21 серпня 2024 року не міг бути офіційно опублікований у вказаному номері Урядового кур'єру, оскільки був прийнятий через рік.
Представником позивача не доведено та не підтверджено жодними доказами, що позивач не мав об'єктивної можливості дізнатися про існування спірного Указу з моменту його опублікування та оприлюднення у наведених вище офіційних друкованих виданнях або на офіційних вебсайтах Президента України, Верховної Ради України та Ради національної безпеки та оборони України враховуючи, що доступ до публічної інформації на офіційних вебсайтах означених державних органів України з моменту опублікування та Указу Президента України від 21.08.2024 №511/2024 разом з відповідним рішенням Ради національної безпеки та оборони України, яке вводилось в дію, з додатками, зокрема й в частині, яка стосувалась і позивача, є відкритим для безоплатного цілодобового доступу, в тому числі й поза межами України.
Верховний Суд зазначає, що перебування позивача за кордоном, не надає йому переваг як у вигляді особливого порядку інформування про застосування персональних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), так і у вигляді особливого визначення початку перебігу строку на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду.
Отже, зі змісту позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, не вбачається мотивів, які б могли вказувати на наявність об'єктивних обставин, що перешкоджали позивачу дізнатись про існування оскаржуваного ним в частині Указу Президента України, або унеможливлювали це упродовж шестимісячного строку з моменту його офіційного оприлюднення та набрання ним чинності.
Усе вищевикладене засвідчує, що ця позовна заява подана позивачем з пропуском встановленого процесуальним законом строку звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21.08.2024 №511/2024 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 серпня 2024 року «Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», оскільки позивачем порушено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 КАС України, який у даному випадку слід обчислювати з 23.08.2024, у той час, як ані з матеріалів позовної заяви поданої 23.06.2025, ані з заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з цим позовом, Верховний Суд так і не вбачає достатніх підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними.
Представник позивача не посилається на обставини об'єктивного та непереборного характеру, які були б пов'язані з обмеженнями й становили реальні перешкоди позивачу дізнатись про наявність такого Указу та значно утруднили або унеможливили своєчасне подання цього позову. На підтвердження існування таких обставин позивачем та його представником не подано жодних доказів, а їх наявність з матеріалів позову і доданих до нього документів, з заяви про поновлення строку звернення до суду, не вбачається.
Верховний Суд вважає, що у даному випадку пропуск строку звернення до адміністративного суду з цим позовом відбувся з суб'єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення позивача, оскільки дотримання вимог статей 122, 160, 161 КАС України покладається на особу, яка звертається з позовною заявою, а звернення до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції, без дотримання часових обмежень визначених статтею 122 КАС України, свідчить виключно про намагання заявника домогтися безпідставного поновлення судом строку звернення до адміністративного суду з позовом та нівелювати принцип правової визначеності.
Ураховуючи вищевикладене, вказані представником позивача підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом не визнаються Верховним Судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що звертається до суду з цим позовом, і не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
За правилами пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин, позовна заява представника ОСОБА_1 - адвоката Погребнюка Дмитра Євгеновича до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині, підлягає поверненню.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 266 КАС України, -
Позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Погребнюка Дмитра Євгеновича до Президента України про визання протиправним та скасування Указу Президента України в частині - повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка її подала.
Роз'яснити заявнику, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
М.В. Білак
О.Р. Радишевська
А.Г. Загороднюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду