22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 340/5792/24
адміністративне провадження № К/990/28279/25
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевіривши касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Кіровоградської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 в частині ненарахування та невиплати йому надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді, починаючи з 13 вересня 2023 року по 31 липня 2024 року, частини матеріальної допомоги для оздоровлення, обчисленої без урахування надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді за 2023 рік та 2024 рік, частини здійснених виплат за час знаходження у відпустці за 2023 рік та 2024 рік, обчисленої без урахування надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді;
- стягнути з Кіровоградської обласної прокуратури на його користь ненараховану та невиплачену заробітну плату без урахування податків та інших обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, за період роботи з 13 вересня 2023 року по 31 липня 2024 року, в розмірі 415 602,72 грн, яка складається: з надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді, частини матеріальної допомоги для оздоровлення за 2024 рік в розмірі 35301,81 грн, оплати часу відпустки за 2024 рік в розмірі 25477,02 грн., частини матеріальної допомоги для оздоровлення за 2023 рік в розмірі 13198,12 грн, оплати часу відпустки за 2023 рік в розмірі 2607,35 грн;
- зобов'язати Кіровоградську обласну прокуратуру встановити та виплачувати йому заробітну плату відповідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023, яка складається з окладу на посаді заступника прокурора області та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інші виплати, передбачені Розділом IX Закону України «Про прокуратуру».
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Кіровоградської обласної прокуратури яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, виплат за час перебування у відпустці в порядку та в розмірах визначених статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року з урахуванням надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді за період з 13 вересня 2023 року по 31 липня 2024 року.
Зобов'язано Кіровоградську обласну прокуратуру здійснити перерахунок ОСОБА_1 заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, виплат за час перебування у відпустці в порядку та в розмірах визначених статті 81 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14 жовтня 2014 року з урахуванням надбавки за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді за період з 13 вересня 2023 року по 31 липня 2024 року та виплатити різницю між належними до сплати та фактично отриманими ОСОБА_1 виплатами.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
02 липня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Кіровоградської обласної прокуратури, в якій скаржник просив скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє посилання на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень та не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Серед іншого, у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що справа становить значний суспільний інтерес.
Проте, Суд зазначає, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновком суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до статті 328 КАС України.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України,
Касаційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Г. Загороднюк