22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 480/5156/24
адміністративне провадження № К/990/29769/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гриціва М. І. перевірив касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, і
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене в пункті 33 витягу з протоколу від 15 березня 2024 року № 5/в, затвердженого заступником Міністра оборони України 18 березня 2024 року, про відмову призначити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, передбачену статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 21 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року, позовні вимоги задовольнив частково.
- скасував пункт 33 протокольного рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 березня 2024 року № 5/в, про призначити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби;
- зобов'язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 вересня 2023 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Міністерство оборони України не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати.
При вирішенні питання про наявність підстав до відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписи частини четвертої статті 328 КАС України встановлюють, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) автор касаційної скарги повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку автора скарги, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо автор касаційної скарги вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених приписів процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Після уяснення доводів касаційної скарги на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суддя-доповідач установив, що автор скарги зазначив як підстави касаційного оскарження судових рішень пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З приводу цих підстав повідомляє, що суди попередніх інстанцій використали норми права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 750/5074/17 (підтверджений постановою від 04 лютого 2025 року № 200/3538/20-а), від 11 липня 2019 року у справі № 807/1920/16, від 06 лютого 2024 року у справі № 640/13029/22, від 01 лютого 2022 року у справі № 640/18584/20, від 18 березня 2020 року у справі 540/147/19, від 26 червня 2018 року у справі 750/5074/17.
Верховний Суд зауважує, що у разі, коли автор касаційної скарги переконує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, то має (повинен) зазначити у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судами (пункт, частину, статтю); 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку суду, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
У касаційній скарзі автор називає (перелічує) постанови Верховного Суду, наводить їхні окремі фрагменти та правничі висновки. Але позатим автор скарги чітко не аргументує, яку саме норму права суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, та не вказує щодо застосування якої саме норми права в ній викладено висновок.
Автор скарги також викладає обставини справи, до того ж основний масив доводів скарги зосереджує на тому, щоб схилити касаційний суд до думки, що суди попередніх інстанцій, насамперед, неправильно вирішили спір, а далі «фокусує» увагу на те, що суди не зважили на відповідні висновки суду касаційної інстанції. Але текст касаційної скарги не містить мотивів існування взаємозв'язку з відповідною підставою касаційного оскарження, що передбачено частиною четвертою статті 328 КАС України, та не має змістовних доводів на обґрунтування цієї позиції, що має свідчити про формальний підхід до оформлення змісту та форми касаційної скарги відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що автор скарги належним чином не обґрунтував покликання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також на підтвердження наявності підстав касаційного оскарження автор касаційної скарги зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас, покликаючись на це правило процесуального закону як на підставу касаційного оскарження, автор касаційної скарги в основному обмежився лише його цитуванням, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Варто зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку автора касаційної скарги відповідна норма повинна застосовуватися.
Зазначена автором касаційної скарги норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Також варто зауважити, що правні висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку автора касаційної скарги буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Тож покликання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах без конкретизації щодо застосування якої саме норми відсутній такий висновок та за браком мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Наведене дозволяє підсумувати, що автор касаційної скарги ретельно не поставився до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
З огляду на зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої цієї статті рішення про відмову в прийнятті та про повернення касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, може ухвалити суддя-доповідач.
За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 243, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя М. І. Гриців