22 липня 2025 року
м. Київ
справа № 160/4960/25
адміністративне провадження № К/990/28349/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Німфан» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №160/4960/25 за позовом Громадська організація «Платформа Громадський контроль» до Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025 року Громадська організація «Платформа Громадський контроль» звернулась до суду з позовом до Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради, у якому просила:
- визнати протиправною відмову Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради Миколаївський район Миколаївської області у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» № 220/25 від 06 лютого 2025 року;
- зобов'язати Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради Миколаївський район Миколаївської області надати інформацію, запитувану в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» № 220/25 від 06 лютого 2025 року, а саме: «копії всіх Актів здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в за ідентифікатором UA-2024-09-04-012154-a закупівлі відповідно до договору від 04 жовтня 2024 року №278, який укладено між Відділом освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради (код ЄДРПОУ 41495536) та ТОВ «НІМФАН» (код ЄДРПОУ 33812613) по об'єкту Нове будівництво споруди цивільного захисту (цивільної оборони) ПРУ на території Рибаківського ліцею Коблівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Рибаківка, вул. Поштова, 7, підписаних станом на дату формування відповіді на цей запит. копії всіх Довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 за ідентифікатором UA-2024-09-04-012154-a закупівлі відповідно до договору від 04 жовтня 2024 року №278, який укладено між Відділом освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради (код ЄДРПОУ 41495536) та ТОВ «НІМФАН» (код ЄДРПОУ 33812613) по об'єкту Нове будівництво споруди цивільного захисту (цивільної оборони) ПРУ на території Рибаківського ліцею Коблівської сільської ради за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, село Рибаківка, вул. Поштова, 7, підписаних станом на дату формування відповіді на цей запит.»
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року позов Громадської організації «Платформа Громадський контроль» задоволено. Визнано протиправною відмову Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради у наданні публічної інформації на інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» від 06 лютого 2025 року №220 (вих №220/25), викладену в листі від 12 лютого 2025 року №75. Зобов'язано Відділ освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради надати публічну інформацію на інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» від 06 лютого 2025 року №220 (вих №220/25). Стягнуто з Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь Громадська організація «Платформа Громадський контроль» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Німфан» залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року в адміністративній справі №160/4960/25 залишено без змін.
02 липня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Німфан» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №160/4960/25. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» в повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні правових висновків Верховного Суду у щодо: балансу між відкритістю використання бюджетних коштів і правом суб'єкта господарювання на збереження конфіденційної інформації. При цьому по тексту касаційної скарги містяться посилання на постанови Верховного Суду від 09 квітня 2024 року у справі №180/1173/16-а, від 27 червня 2024 року у справі №640/4436/19, від 18 квітня 2028 року у справі №817/2717/15, від 28 лютого 2018 року у справі №806/1726/16, від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19, від 25 лютого 2021 року у справі №826/14354/18, від 13 липня 2022 року у справі №2-2795/11/0206, від 18 вересня 2029 року у справі №816/124/18.
Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником лише зазначено про постанови Верховного Суду, проте не зазначено конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, а також в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i щодо якої подається касаційна скарга).
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, Суд зазначає, що формальне посилання скаржника на постанови Верховного Суду (зокрема, і цитування окремих абзаців постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
В обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо; правової природи актів КБ-2в та КБ-3 саме в контексті доступу до публічної інформації при наявній забороні розпорядника інформації; розмежування інформації, яка стосується цільового використання бюджетних коштів, і тієї, що належить до сфери господарської діяльності приватного суб'єкта (ТОВ, ФОП тощо); застосування трьохскладового тесту (легітимна мета, шкода, переважання публічного інтересу) до бухгалтерських первинних документів підрядника при умові наявності заборони на їх розповсюдження; процесуального захисту прав третіх осіб, інформація про яких запитується, але які не є учасниками запиту.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Слід зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Отже, зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявник, стверджуючи про відсутність висновку Верховного Суду, не зазначає конкретну норму права, застосування якої потребує висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду, та як відповідні норми права необхідно застосовувати, а також не обґрунтував необхідність такого висновку (усунення колізії, визначення пріоритету між нормами, тлумачення норми, т.і.) у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи.
Крім того, Суд зауважує, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку заявника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Щодо посилання заявника на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, який містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, Суд зазначає, що посилання на цей пункту частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій, часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судом обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд зауважує, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Німфан» на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі №160/4960/25 за позовом Громадська організація «Платформа Громадський контроль» до Відділу освіти, молоді та спорту Коблівської сільської ради, про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Білак