22 липня 2025 року
м. Київ
справа №440/24/24
адміністративне провадження № К/990/29186/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Загороднюка А.Г.,
перевіривши матеріали касаційної скарги заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №440/24/24 за позовом заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Лубенської районної військової адміністрації Полтавської області та Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області до Комунального некомерційного підприємства "Чорнухинська лікарня" Чорнухинської селищної ради Полтавської області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Заступник керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Лубенської районної військової адміністрації Полтавської області, Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (далі - ГУ ДСНС у Полтавській області) із позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, як балансоутримувача, в частині невжиття заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття (ПРУ) №63735, яке розміщене за адресою: вул. Мележика, 14, смт. Чорнухи Лубенського району Полтавської області;
- зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство "Чорнухинська лікарня" Чорнухинської селищної ради вжити заходи щодо приведення у належний технічний стан та готовність до укриття населення вказаної захисної споруди цивільного захисту у відповідності до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 "Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025, позов залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 09.07.2025 заступник керівника Полтавської обласної прокуратури через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За змістом частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Разом з тим, абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
У касаційній скарзі скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 17-1, 68 Кодексу цивільного захисту України (в редакції, чинній на час розгляду справи), статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», та порушення норм процесуального права, зокрема статей 9, 53, 54, 240, 242 КАС України, внаслідок чого позовну заяву залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суди попередніх інстанцій, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №260/4120/22, від 05.09.2023 у справі №260/4044/22, від 21.12.2023 у справі №400/4238/22, від 21.02.2024 у справі №580/4578/22, від 14.11.2024 у справі №160/14510/22, дійшли висновку, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб'єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (пункт 48 Кодексу цивільного захисту).
Право на звернення до суду з цим позовом прокурор обґрунтовує бездіяльністю ГУ ДСНС у Полтавській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов'язання балансоутримувача привести захисну споруду у стан готовності до використання.
Також прокурор зазначив, що суб'єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є, зокрема, ГУ ДСНС у Полтавській області. Проте, оскільки у зв'язку з його бездіяльністю, інтереси держави ним не захищаються, то з цим позовом звертається саме прокурор.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
В оскаржуваних судових рішеннях указано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що оскільки законодавчими положеннями не передбачено право Лубенської районної військової адміністрації Полтавської області та ГУ ДСНС у Полтавській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, то ці органи не можуть бути позивачами у цій справі.
Верховний Суд погоджується з вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Верховний Суд у постановах від 13.03.2025 у справі №240/29926/23, від 26.03.2025 року у справі №520/29483/23, від 26.03.2025 року у справі №340/3544/24 аналізуючи положення пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України в редакції Закону №2655-IX, зробив висновок, що коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. У чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту окреслена прив'язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності ДСНС може набути статусу позивача.
Проаналізувавши чинне законодавство щодо обсягу повноважень ДСНС, Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.
З огляду на викладене, ДСНС та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов'язання щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту у якості позивача.
Верховний Суд дійшов висновку, що прокурор, звертаючись до суду із цим позовом, визначив орган, в інтересах якого подано позов, який не має права на таке звернення.
Таким чином, суди попередніх інстанції у даній справі, з'ясувавши, що керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Полтавській області не має права на звернення до суду з вказаним позовом, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення цього позову без розгляду.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, залишаючи позов без розгляду, правильно застосували положення пункту 1 частини першої статті 240 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №440/24/24.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук А.Г. Загороднюк