21 липня 2025 року
м. Київ
справа № 160/33527/24
адміністративне провадження № К/990/27769/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Бюро економічної безпеки України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 17 лютого 2025 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року
у справі № 160/33527/24 за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бюро економічної безпеки України, в якій просила:
- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до вислуги років стажу державної служби, набутого за періоди з 03.04.2002 року по 31.03.2003 року, з 01.04.2003 року по 22.02.2005 року, 21.08.2007 року по 14.03.2012 року, з 15.03.2012 року по 12.05.2015 року, з 13.05.2015 року по 15.12.2015 року, з 16.12.2015 року по 10.03.2016 року, з 11.03.2016 року по 19.08.2019 року, з 20.08.2019 року по 25.01.2021 року, з 26.01.2021 року по 21.06.2022 року, з 22.06.2022 року по 18.09.2023 року, як періоду служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ;
- зобов'язати Бюро економічної безпеки України провести перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років стаж державної служби, набутий за періоди з 03.04.2002 року по 31.03.2003 року, з 01.04.2003 року по 22.02.2005 року, 21.08.2007 року по 14.03.2012 року, з 15.03.2012 року по 12.05.2015 року, з 13.05.2015 року по 15.12.2015 року, з 16.12.2015 року по 10.03.2016 року, з 11.03.2016 року по 19.08.2019 року, з 20.08.2019 року по 25.01.2021 року, з 26.01.2021 року по 21.06.2022 року, з 22.06.2022 року по 18.09.2023 року, відповідно до пункту «и» частини 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 17 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до вислуги років стажу державної служби, набутого за періоди з 03.04.2002 року по 31.03.2003 року, з 01.04.2003 року по 22.02.2005 року, 21.08.2007 року по 14.03.2012 року, з 15.03.2012 року по 12.05.2015 року, з 13.05.2015 року по 15.12.2015 року, з 16.12.2015 року по 10.03.2016 року, з 11.03.2016 року по 19.08.2019 року, з 20.08.2019 року по 25.01.2021 року, з 26.01.2021 року по 21.06.2022 року, з 22.06.2022 року по 18.09.2023 року, як періоду служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ.
Зобов'язано Бюро економічної безпеки України провести перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років стаж державної служби, набутий за періоди з 03.04.2002 року по 31.03.2003 року, з 01.04.2003 року по 22.02.2005 року, 21.08.2007 року по 14.03.2012 року, з 15.03.2012 року по 12.05.2015 року, з 13.05.2015 року по 15.12.2015 року, з 16.12.2015 року по 10.03.2016 року, з 11.03.2016 року по 19.08.2019 року, з 20.08.2019 року по 25.01.2021 року, з 26.01.2021 року по 21.06.2022 року, з 22.06.2022 року по 18.09.2023 року, відповідно до пункту «и» частини 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу відповідача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
В обґрунтування скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 15 липня 2019 року у справі № 813/1807/15 щодо застосування пункту «и» частини 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Також в касаційній скарзі зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо того, чи є перехід на військову службу або до військового формування обов'язковою умовою для зарахування стажу державної служби до вислуги років при вступі на службу до органів, перелік яких визначено в абзаці 12 пункту 1 Постанови КМУ № 393 та пункті «и» частини першої статті 17 Закону України № 2262-XII.
Зважаючи на те, що у першому випадку відповідач зазначає про неврахування висновків Верховного Суду щодо вищевказаних норм, а у даному випадку вважає, що висновки Верховного Суду стосовно вказаних норм відсутні, Суд вважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, оскільки такі є взаємовиключними.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Бюро економічної безпеки України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 17 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 160/33527/24 за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська