про відкриття касаційного провадження
22 липня 2025 року
м. Київ
справа №560/14991/24
адміністративне провадження №К/990/22977/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року
у справі №560/14991/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у прийнятті до виконання довідок про розмір грошового забезпечення №607, №608, №609, №610 від 09 вересня 2024 року, які надійшли до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №560/7041/24, та на підставі цих довідок здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року, 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2023 року визначене пенсійне забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) (із змінами та доповненнями), та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 лютого 2023 року відповідно по теперішній час, з урахуванням раніше виплачених пенсій.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийняти до виконання Довідку про розмір грошового забезпечення №607, №608, №609, №610 від 09 вересня 2024 року, які надійшли до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №560/7041/24, та на підставі цих довідок здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року, 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2023 року визначене пенсійне забезпечення відповідно до вимог Закону №2262-XII (із змінами та доповненнями), та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 лютого 2020 року, 01 лютого 2021 року, 01 лютого 2022 року 01 лютого 2023 року по теперішній час, з урахуванням раніше виплачених пенсій.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду 16 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок про розмір грошового забезпечення №607, №608, №609, №610 від 09 вересня 2024 року станом на 29 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, виданих Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року, 01 лютого 2021 року, 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2023 року на підставі довідок про розмір грошового забезпечення №607, №608, №609, №610 від 09 вересня 2024 року станом на 29 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, виданих Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 28 травня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2025 року касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду документ про сплату судового збору.
В межах строку для усунення недоліків касаційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до Суду з клопотанням про усунення недоліків касаційної скарги та документом про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в повній мірі усунуті недоліки касаційної скарги.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45), не врахували висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 листопада 2014 року у справі №21-322а14, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12 грудня 2018 року у справі №802/2196/17-а, від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18, та висновок Верховного Суду, викладений у рішенні від 13 березня 2019 року у зразковій справі №240/6263/18.
Посилання скаржника на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 листопада 2014 року у справі №21-322а14, відповідно до якого органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсійного забезпечення, а здійснюють його нарахування на підставі наданих їм іншими органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках, та висновок Верховного Суду, викладений у рішенні від 13 березня 2019 року у зразковій справі №240/6263/18, в якому зазначено, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам здійснюється із урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 01 березня 2018 року - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спір у справі, рішення у якій оскаржуються, не стосується визначення розміру грошового забезпечення позивача.
Також, Суд не приймає до уваги посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12 грудня 2018 року у справі №802/2196/17-а (предмет спору стосувався визнання протиправними дій обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови в підготовці та наданні до Управління Пенсійного фонду України оновленої довідки про розмір грошового забезпечення) та від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18 (предмет спору стосувався визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення, яка призвела до ненарахування та невиплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII), оскільки обставини цієї справи та справ, зазначених скаржником з метою обґрунтування підстави касаційного оскарження, виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Водночас, на обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосувати положення статей 51, 55 Закону №2262-XII, порушили положення статей 122, 123 КАС України, оскільки не врахували, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом. Крім того суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, у якому зазначено, що норми статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Разом з тим, у висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, зазначено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Посилаючись на вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вважає, що у ОСОБА_1 відсутнє право на здійснення перерахунку та виплату пенсії з 01 лютого 2020 року, 01 лютого 2021 року, 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2023 року, а позовні вимоги заявлені поза шестимісячним строком підлягали залишенню без розгляду.
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області просить Верховний Суд скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року і ухвалити нове рішення, яким частину позовних вимог, заявлених поза шестимісячним строком, залишити без розгляду.
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статей 51, 55 Закону №2262-XII, перевірки дотримання судами положень статей 122, 123 КАС України та необхідності застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а, а також висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі №560/14991/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Витребувати з Хмельницького окружного адміністративного суду справу №560/14991/24.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа