про відкриття касаційного провадження
22 липня 2025 року
м. Київ
справа №440/1326/25
адміністративне провадження №К/990/21180/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури
на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року
у справі №440/1326/25
за позовом заступника керівника Лубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів України
до Пирятинської міської ради
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025 року заступник керівник Лубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів України звернувся до адміністративного суду з позовом до Пирятинської міської ради, в якому просили:
- визнати протиправною бездіяльність Пирятинської міської ради щодо невинесення на розгляд сесії міської ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22 серпня 2024 року №02-28/538-24 у частині віднесення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами 5323880400:00:036:0008 площею 1,7706 га, 5323881000:00:052:0022 площею 9,3938 га;, 5323881400:00:020:0004 площею 1,5926 га, 5323881800:00:019:0004 площею 41,4406 га, 5323881800:00:019:0005 площею 36,5115 га, 5323882200:00:044:0038 площею 29,4186 га, 5323885200:00:021:0005 площею 4,1661 га, 5323885200:00:021:0006 площею 7,1000 га, 5323885200:00:021:0008 площею 2,3584 га, 5323885800:00:032:0008 площею 6,2162 га, 5325182100:00:008:0035 площею 4,9692 га, 5325182100:00:009:0036 площею 2,2525 га, 5325182100:00:028:0048 площею 2,0985 га, 5325182100:00:030:0022 площею 2,5149 га, 5325182100:00:030:0024 площею 2,1261 га, 5325182100:00:033:0126 площею 3,2670 га, 5325182100:00:033:0127 площею 4,3161 га, 5325182100:00:033:0128 площею 5,4760 га, 5325182100:00:033:0130 площею 6,2956 га, 5325182100:00:033:0131 площею 17,4546 га до самозалісених у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п'ятою статті 57-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);
- зобов'язати Пирятинську міську раду розглянути на сесії ради подання Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22 серпня 2024 року №02-28/538-24 та прийняти за результатами його розгляду рішення про віднесення земельних ділянок з кадастровими номерами 5323880400:00:036:0008 площею 1,7706 га; 5323881000:00:052:0022 площею 9,3938 га; 5323881400:00:020:0004 площею 1,5926 га; 5323881800:00:019:0004 площею 41,4406 га; 5323881800:00:019:0005 площею 36,5115 га; 5323882200:00:044:0038 площею 29,4186 га; 5323885200:00:021:0005 площею 4,1661 га; 5323885200:00:021:0006 площею 7,1000 га; 5323885200:00:021:0008 площею 2,3584 га; 5323885800:00:032:0008 площею 6,2162 га; 5325182100:00:008:0035 площею 4,9692 га; 5325182100:00:009:0036 площею 2,2525 га; 5325182100:00:028:0048 площею 2,0985 га; 5325182100:00:030:0022 площею 2,5149 га; 5325182100:00:030:0024 площею 2,1261 га; 5325182100:00:033:0126 площею 3,2670 га; 5325182100:00:033:0127 площею 4,3161 га; 5325182100:00:033:0128 площею 5,4760 га; 5325182100:00:033:0130 площею 6,2956 га; 5325182100:00:033:0131 площею 17,4546 га до самозалісених у порядку, визначеному частинами другою, третьою, четвертою статті 57-1 ЗК України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року, позовну заяву заступника керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів України до Пирятинської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури 14 травня 2025 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2025 року касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишено без руху на підставі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом.
Копія ухвали надійшла в електронний кабінет заступника керівника Полтавської обласної прокуратури через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 30 травня 2025 року о 19:49.
У межах встановленого судом строку скаржник направив заяву про усунення недоліків та долучив документ про сплату судового збору.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Таким чином, недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, усунуто позивачем у повній мірі.
Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви прокурора суди першої і апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року №3166-VI (далі - Закон №3166-VI), частини четвертої статті 103 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), статті 57-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 (далі - Положення №275) та порушили положення статей 5, 9, 19, 46, 53, 54, 169, 242 КАС України, а також не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2019 року у справі №826/2793/18, від 06 лютого 2019 року у справі №810/3046/17, від 13 лютого 2019 року у справі №810/2763/17, та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 жовтня 2019 року у справі №810/3165/18, від 03 грудня 2019 року у справі №810/3164/18, від 13 грудня 2019 року у справі №810/3160/18, від 19 серпня 2020 року у справі №923/449/18, від 21 січня 2021 року у справі №580/1503/20, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 18 червня 2021 року №927/491/19, від 08 травня 2024 року у справі №240/17530/23, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви та обмеження конституційного права прокурора на захист інтересів держави.
Так, ухвалюючи рішення про повернення позовної заяви, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли висновку, що Держлісагентство та Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства не мають повноважень на звернення до суду з позовом про зобов'язання органу місцевого самоврядування прийняти рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісених. Проте скаржник стверджує, що чинним законодавством України не врегульовано питання альтернативних дій Держлісагентства та його територіальних органів у випадку не розгляду чи невиконання подань про віднесення земельних ділянок до самозалісених.
Скаржник посилається на положення частини четвертої статті 103 ЛК України, Укази Президента України від 07 червня 2021 року №228/2021, від 29 червня 2022 року №675/2022 та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20 червня 2022 року №2321-IX, які визначають повноваження щодо ідентифікації самозалісених ділянок та звернення до органів державної влади з відповідними поданнями саме на Держлісагентство та його територіальні органи. Таким чином, саме Держлісагентство та його територіальні органи мають бути позивачами у даній справі.
Скаржник також вказує, що згідно зі статтею 28 Закону №3166-VI центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень. Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Північно-Східне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства є його територіальним органом. Таким чином, Держлісагентство та його територіальні управління мають право звертатися до суду з будь-яким позовом з метою реалізації своїх повноважень, з урахуванням публічного інтересу.
Водночас суди вважали, що уповноваженим органом для звернення до суду в даному випадку є Державна екологічна інспекція України. Проте скаржник зазначає, що Положенням №275 також не передбачено повноважень щодо звернення до суду з позовом про зобов'язання органу місцевого самоврядування прийняти рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісених. Крім того, питання щодо віднесення земельних ділянок до певних категорій та контроль за землевпорядкуванням не належить до повноважень Державної екологічної інспекції України.
В межах даних правовідносин звернення прокурора до суду слугує меті захисту суспільного інтересу у сфері дотримання органами місцевого самоврядування вимог законодавства про збереження та відтворення лісів та інших природних ресурсів. Збереження самосійних лісів є надзвичайно важливим для досягнення цілей Паризької угоди.
Скаржник обґрунтовує повноваження заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на подання касаційної скарги, посилаючись на положення статті 1, частини четвертої статті 7, пункту 2 частини першої статті 2, частин першої і четвертої статті 23, частини третьої статті 24 Закону №1697-VII та частини третьої - п'ятої статті 53 КАС України.
Висновки Верховного Суду, які, на думку скаржника, не були враховані:
Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №826/2793/18, від 06 лютого 2019 року у справі №810/3046/17, від 13 лютого 2019 року у справі №810/2763/17 у яких сформульовано висновок щодо повноважень центрального органу виконавчої влади на звернення до суду з позовними вимогами у випадку коли КАС України або інший закон України таких повноважень не визначає і чинним законодавством України не врегульовано питання альтернативних дій у разі невиконання особою рішення центрального органу виконавчої влади. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в таких випадках необхідно застосовувати положення статті 28 Закону №3166-VI, яка закріплює право міністерств та їх територіальних органів звертатися до суду для здійснення своїх повноважень. Також було зазначено про наявність «публічного інтересу» у таких спорах. Прокурор стверджує, що такі висновки повною мірою стосуються Держлісагентства та його територіальних управлінь.
Постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у яких застосовані вищезазначені висновки: від 24 жовтня 2019 року у справі №810/3165/18, від 03 грудня 2019 року у справі №810/3164/18, від 13 грудня 2019 року у справі №810/3160/18.
Постанови Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі №923/449/18 від 18 червня 2021 року №927/491/19, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20 у яких зазначено, що закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави, і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них.
У постанова Верховного Суду від 08 травня 2024 року у справі №240/17530/23 зазначено, що адміністративний суд має вирішити спір та захистити суспільні інтереси, якщо будь-який суб'єкт не забезпечує неухильного додержання Конституції та законів України або посягає на права і свободи інших осіб у публічно-правовій сфері. В іншому випадку деякі суб'єкти публічного або приватного права стають фактично «безконтрольними».
Прокурор також вважає, що висновок Верховного Суду, викладений від 21 січня 2021 року у справі №580/1503/20, узгоджується з висновком про повноваження заступника керівника обласної прокуратури на підписання касаційної скарги у разі здійснення прокурором представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Таким чином, скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не повною мірою з'ясували обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, проаналізувавши підставу, на якій подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття скарги до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року, з метою з'ясування правильності застосування судами першої і апеляційної інстанцій положень статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону №1697-VII, статті 28 Закону №3166-VI, частини четвертої статті 103 ЛК України, статті 57-1 ЗК України, Положення №275 та перевірки дотримання положень статей 5, 9, 19, 46, 53, 54, 169, 242 КАС України, а також необхідності врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 30 січня 2019 року у справі №826/2793/18, від 06 лютого 2019 року у справі №810/3046/17, від 13 лютого 2019 року у справі №810/2763/17, та висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 жовтня 2019 року у справі №810/3165/18, від 03 грудня 2019 року у справі №810/3164/18, від 13 грудня 2019 року у справі №810/3160/18, від 19 серпня 2020 року у справі №923/449/18, від 21 січня 2021 року у справі №580/1503/20, від 25 лютого 2021 року у справі №912/9/20, від 18 червня 2021 року №927/491/19, від 08 травня 2024 року у справі №240/17530/23.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі №440/1326/25 за позовом заступника керівника Лубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів України до Пирятинської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Витребувати з Полтавського окружного адміністративного суду справу №440/1326/25.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити учасникам справи, що у разі невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 145 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді А.А. Єзеров
С.М. Чиркін