21 липня 2025 року
м. Київ
справа №380/12683/24
адміністративне провадження № К/990/28814/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Гриціва М.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі №380/12683/24 за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Державне підприємство «Львіввугілля», в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» звернулося до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просило:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у прийнятті заяв-розрахунків № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти до оплати заяви-розрахунки № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року, подані відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно з Додатком № 1 до заяв-розрахунків № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у прийнятті заяв-розрахунків № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року, поданих відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти до оплати заяви-розрахунки № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року, подані відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести оплату листків тимчасової непрацездатності згідно з Додатком № 1 до заяв-розрахунків № 26359891-2024-77 від 29 березня 2024 року, № 26359891-2024-78 від 29 березня 2024 року та № 26359891-2024-80 від 29 березня 2024 року, поданих відокремленим підрозділом «Шахта «Лісова» Державного підприємства «Львіввугілля».
07.07.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
За змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Окрім того, суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відкриваючи провадження у зазначеній справі, суд першої інстанції, виходячи з положень частини 1 статті 12 та статті 257 КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув вказану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених за правилами спрощеного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
В касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також посилається на частину першу та четверту статті 328 КАС України.
Також, в касаційній скарзі відповідач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Судом не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано у чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Таким чином, касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи у касаційному порядку скаржником належним чином не обґрунтовані у касаційній скарзі та не підтверджені відповідними доказами, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2025 у справі №380/12683/24 за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Лісова» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді М.І. Гриців
Л.В. Тацій