Провадження № 11-кп/821/424/25 Справа № 705/172/25 Категорія: ч. 2 ст.125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
22 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
за участі:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
законного представника
потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 січня 2025 року, яким
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Алма-Ата Казахської РСР, українку, громадянку України, працюючої на посаді музичного керівника Уманської початкової школи №3, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено їй покарання за даним кримінальним правопорушенням у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Органами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 , 12.12.2024 близько 09 год. 20 хв., перебуваючи в музичній залі Уманської початкової школи N?3 Уманської міської ради Черкаської області, що по вулиці Симона Петлюри, 73/7, м. Умань, Черкаської області, під час проведення заняття музичного виховання, на ґрунті виниклого конфлікту із учнем старшої групи (VI) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою спричинення йому тілесних ушкоджень, діючи умисно та цілеспрямовано взявши правою рукою за капюшон кофти ОСОБА_9 та лівою рукою підхопивши останнього за нижню частину тулубу зі спини кинула на підлогу, в результаті чого спричинила ОСОБА_9 тілесні ушкодження, травма голови: струс головного мозку, осаднені рани лобно-вилично-орбітальної ділянки голови зліва, закритий перелом лівої бічної пластинки спинки носа, що згідно висновку експерта N? 05-7-01/683 від 03.01.2025 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Судом першої інстанції обвинувальний акт розглянутий у спрощеному порядку, відповідно до норм ст.302 КПК України. При цьому місцевим судом враховано письмову заяву підозрюваної ОСОБА_6 , складену в присутності захисника - адвоката ОСОБА_10 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта в спрощеному провадженні. Також наявна письмова заява законного представника потерпілого ОСОБА_8 про надання згоди на розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України.
Не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними і кваліфікацію дій обвинуваченої, прокурор в апеляційній скарзі вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та з підстав невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м'якість.
Санкцією ч.2 ст.125 КК України не передбачено додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
Водночас ч.1 ст.55 КК України визначено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
Відповідно ч. 2 ст. 55 КК України, стосується позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
В апеляційній скарзі прокурор вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку, що призначене Куєвді основне покарання у виді штрафу без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права займатися педагогічною діяльністю, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, думку обвинуваченої та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, законного представника потерпілого, який підтримав апеляційну скарзу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарги прокурора підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ці вимоги закону місцевим судом виконані не в повному обсязі.
Враховуючи ту обставину, що розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції відбувся без проведення судового розгляду за відсутності учасників судового провадження, а в апеляційній скарзі прокурора оскаржується вирок місцевого суду лише в частині призначеного покарання, то в такому разі колегія суддів вважає недоцільним проводити детальний аналіз і відповідно до статті 404 КПК України перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченої та кваліфікацію її дій, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості і гуманізму.
Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком, позитивну характеристику по місцю роботи, на спеціальних обліках не перебуває, раніше не судима, яка вину визнала в повному обсязі, врахована обставина, що пом'якшує покарання - щире каяття, а також обставина, що обтяжує її покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора з приводу безпідставного не призначення ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю з огляду на наступне.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_6 на час вчинення кримінального правопорушення 12.12.2024 року, обіймала посаду музичного керівника Уманської початкової школи №3, тобто її посада пов'язана із навчанням та вихованням дітей, а звільнена ОСОБА_6 18.02.2025 року.
Санкція ч.2 ст.125 КК України, за якою ОСОБА_6 визнано винуватою, передбачає покарання у виді штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Відповідно до ч.1 ст.55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
Відповідно до ч.2 ст.55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що у випадку, коли додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не передбачене у санкції статті Особливої частини КК, суд може призначити його з покликанням на положення ч. 2 ст. 55 КК лише за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Таким чином, колегія суддів аналізуючи дані про особу обвинуваченої ОСОБА_6 , яка є педагогічним працівником, була зобов'язана сприяти розвитку інтересів та здібностей дітей, а також збереженню їх здоров'я, вчинила умисний проступок на робочому місці щодо малолітньої дитини під час виконання нею службових обов'язків, враховуючи вимоги ч.2 ст.55 КК України, вважає необхідним призначити останній додаткове покарання у виді позбавлення права займатися педагогічною діяльністю, що буде відповідати загальним засадам призначення покарання.
Заперечення захисника з приводу того, що у даному випадку додаткове покарання не може бути застосоване, так, як ОСОБА_6 була звільнена із займаної посади 18.02.2025 року, є необгрунтованим та спростовуються практикою Верховного Суду (Постанова № 51-838км22 від 21 червня 2022 року), з якої вбачається, що не є перешкодою для призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що засуджений на момент ухвалення вироку не обіймав певну посаду та не провадить діяльності, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а вирок суду скасуванню в частині призначено покарання.
Керуючись статтями 404, 405, 408, 409, 418, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити.
Вирок Уманського міськраойнного суду Черкаської області від 15.01.2025 щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити основне покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю пов'язаною з навчанням та вихованням дітей на строк 3 роки.
В решті вирок Уманського міськраойнного суду Черкаської області від 15.01.2025 щодо ОСОБА_6 - залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий - суддя -
Судді -