17 липня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 703/2072/19
Провадження № 22-ц/821/968/25
Категорія: скарга на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря: Костенко А.І.
учасники справи:
позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,
відповідач за зустрічним позовом : Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл»,
третя особа: КЖВП «Наш дім»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2025 року ( постановлену під головуванням судді Криви Ю.В. в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст ухвали складено 14.03.2025) у справі за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сокіл», третя особа: КЖВП «Наш Дім» про визнання права споживача на неоплату ненаданих послуг, відшкодування коштів за проведений ремонт шляхом зустрічного зарахування, визнання права на відшкодування моральної шкоди, визнання правочину недійсним,-
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2019 року ОСББ «Сокіл» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із зустрічним позовом до ОСББ «Сокіл» про захист прав споживача житлово-комунальних послуг, в якому просив суд ухвалити рішення, яким визнати право споживача ОСОБА_1 на неоплату не замовленої споживачем та не виконаної виконавцем послуги з утримання будинку та прибудинкової території без згоди споживача, замовника, відмовити ОСББ «Сокіл» в повному обсязі, в стягненні за нібито надані житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 9 911,23 грн; зобов'язати ОСББ «Сокіл» зарахувати кошти у розмірі 14 496,00 грн. зустрічним зарахуванням за вимогами ст. 601 ЦК України, проведених ОСОБА_1 робіт по утепленню технічного поверху та ремонту м'якої покрівлі даху лоджії та латочного ремонту покрівлі даху над квартирами АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСББ «Сокіл» на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн. моральної шкоди.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2020 року позовну заяву за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Сокіл» про визнання права споживача на неоплату невиконаних послуг, відшкодування коштів за ремонт шляхом зустрічного зарахування за вимогами ОСББ, стягнення моральної шкоди об'єднано в одне провадження із позовом ОСББ «Сокіл» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. (том.1, а.с.188-189).
21 травня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про зміну позовних вимог, в якій просив суд встановити факт порушення вимог ст. 6 ЗУ «Про ОСББ» в частинах 17,18 цієї статті в процесі створення ОСББ «Сокіл» та встановити факт невиконання вимог постанови КМУ № 1521 щодо передачі будинку в управління ОСББ; встановити факт діяльності ОСББ «Сокіл» поза межами правового поля внаслідок нехтування вимог вищевказаного законодавства та припинити державну реєстрацію ОСББ «Сокіл» як такого, що в незаконний спосіб створене та посягає на права і свободи людини (співвласників), відповідно до вимог ст. 37 Конституції України; визнати право ОСОБА_1 на неоплату не замовленої споживачем та невиконаної виконавцем послуги з утримання будинку та прибудинкової території без згоди споживача, замовника;
визначити належного відповідального за технічний стан будинку (балансоутримувача/управителя) будинку за адресою: АДРЕСА_2 на підставі вимог ст. 13 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про особливості здійснення права власності в б/к будинку», за вимогами якої виключена ст. 11 ЗУ «Про ОСББ» щодо можливості набуття статусу балансоутримувача для ОСББ, та ч. 6 ст. 13 цього Закону, якою заявлено вимогу до 14 грудня 2015 року забезпечити приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; зобов'язати визначеного управителя б/к будинку відшкодувати 14496 грн зустрічним зарахуванням за вимогами ст. 601 ЦК України за проведення ним робіт по утепленню технічного поверху та ремонту м'якої покрівлі даху лоджії та латочного покрівлі даху над квартирами АДРЕСА_1 ; визнати його право на відшкодування моральної шкоди та стягнути на його користь 6000 грн. відшкодування цієї шкоди.
24 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відмову від додаткових позовних вимог, заявлених в його клопотанні від 21.05.2020 та просив його позовні вимоги залишити в редакції його зустрічної позовної заяви.
18 січня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому просив також: визнати недійсним повністю та з моменту вчинення правочин з передачі основних засобів КЖВП «Наш дім» до ОСББ «Сокіл» об'єкт, що знаходиться по вул. В. Чорновола, 24, юридичний факт здійснення якого оформлений актом передачі основних засобів від 01 грудня 2009 року, а також застосувати наслідки недійсності правочину.
З урахуванням викладеного, вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом залишалися у вигляді: визнати право споживача ОСОБА_1 на не оплату не замовленої споживачем та не виконаної виконавцем послуги з утримання будинку та прибудинкової території без згоди позивача, замовника, відмови ОСББ «Сокіл» в стягненні з ОСОБА_1 заборгованості в загальній сумі 9 911,23 грн; зобов'язати ОСББ «Сокіл» відшкодувати кошти на загальну суму 14 496,00 грн. шляхом зустрічного зарахування за вимогами ст. 601 ЦК України, проведених ОСОБА_1 робіт по утепленню технічного поверху та ремонту м'якої покрівлі даху лоджії та латочного ремонту покрівлі даху над квартирами АДРЕСА_3 ; стягнути з ОСББ «Сокіл» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав в сумі 6000 грн; визнати недійсним повністю та з моменту вчинення правочин з передачі основних засобів КЖВП «Наш дім» до ОСББ «Сокіл» об'єкт, що знаходиться по вул. В. Чорновола, 24, юридичний факт здійснення якого оформлений актом передачі основних засобів від 01 грудня 2009 року, а також застосувати наслідки недійсності правочину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2025 року провадження у справі за вимогами про визнання недійсним повністю та з моменту вчинення правочину з передачі основних засобів КЖВП «Наш дім» до ОСББ «Сокіл» об'єкт, що знаходиться по вул. В. Чорновола, 24, юридичний факт здійснення якого оформлений актом передачі основних засобів від 01 грудня 2009 року, та застосування наслідків недійсності правочину - закрито.
Роз'яснено ОСОБА_2 , що розгляд таких вимог віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвала суду мотивована тим, що вимоги за заявою про уточнення позовних вимог за зустрічним позовом, а саме: визнання недійсним повністю та з моменту вчинення правочину з передачі основних засобів КЖВП «Наш дім» до ОСББ «Сокіл» об'єкт, що знаходиться по вул. В. Чорновола, 24, юридичний факт здійснення якого оформлений актом передачі основних засобів від 01 грудня 2009 року, а також застосування наслідків недійсності правочину, мають розгладитися у порядку господарського судочинства, що вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 925/1440/22 (провадження № 12-74гс23).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій 16 квітня 2025 року, ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції постановленою з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2025 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув зустрічний позов без належного повідомлення ОСОБА_1 як учасника справи.
Судом порушено процесуальний порядок розгляду зустрічного позову без розгляду первісного позову.
Вказує, що судом в порушення вимог ч. 6 ст. 277 ЦПК України закрито підготовче провадження у даній справі без встановлення предмету спору як об'єкта спірного правовідношення - спільного майна багатоквартирного будинку, яке одночасно є предметом діяльності ОСББ в частині використання та розпорядження цим майном та предметом спору за первісним позовом.
Оскаржуваним рішенням неправомірно розірвано цілісність судової процедури спільного розгляду зустрічних та первісних позовних вимог, які згідно ухвали суду першої інстанції від 26 лютого 2020 року об'єднано в спільне провадження, а постановою Черкаського апеляційного суду від 23 вересня 2023 року в цій же справі вказано суду першої інстанції розглянути справу саме в порядку ст. 193 ЦПК України щодо спільного розгляду первісних та зустрічних вимог як невід'ємних складових цілісної судової процедури, оскільки окремий розгляд зустрічних вимог спільного провадження справи не передбачено ЦПК України та суперечить принципам верховенства права.
Вказує на порушення норм матеріального права з захисту прав споживачів житлової послуги, передбачене ч. 2 с. 627 ЦПК України, яке виникло як майнове зобов'язання співвласника, ініціювало спір щодо статусу спірного майна та його обтяжень в багатоквартирному будинку, цивільну юрисдикцію його вирішення як безпосередньо пов'язаного з майном власника - фізичної особи.
Посилається на хибно встановлену господарську юрисдикцію майнового спору, безпосередньо пов'язаного з обтяженням майна співвласника- фізичної особи.
Процесуальні порушення вказують, що суд першої інстанції не дотримується верховенства права, що є порушенням присяги судді.
Вказує, що на ОСББ покладено обов'язок створення умов утримання спільного майна як житлової послуги, а не безпосереднє надання житлової послуги, оскільки відносини , які виникають між співвласниками та ОСББ на самозабезпечення згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не регулюються.
Юридичними особами ОСББ «Сокіл» та Смілянською міською радою не забезпечено виконання законів України як нормативно-правових актів, обов'язкових для виконання на всій території України, зокрема, саботовано паспортизацію спільного майна багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 та створення умов утримання цього спільного майна як житлової послуги.
Вказує на протиправність захисту посягань ОСББ, звернутих на особисте майно співвласника багатоквартирного будинку.
Вважає, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» має бути спеціальним при вирішенні спору за зустрічним позовом з захисту прав споживача житлової послуги та підпадає під цивільну юрисдикцію вирішення спору.
Окремий розгляд зустрічного позову 14.03.2025 та юридичний факт наявності у справі суперечливих окремих постанов Черкаського апеляційного суду від 10.01.2022 та 16.03.2022, як окремих рішень по зустрічному та окремого рішення по первісному позовах, справи, яка передбачала саме спільний їх розгляд та одне спільне рішення суду по суті справи вказує на основоположні порушення процесуального права, передбачені ст. 193 ЦПК України та ч. 10 ст. 188 ЦПК України , виводить подальший розгляд справи поза межі правового поля та є підставою застосування ч. 4 ст. 367 ЦПК України - розширення меж розгляду справи в зв'язку з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Натомість, відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом пункту 4 частини першої якої, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_1 в остаточній заяві просив суд, серед інших вимог, також визнати недійсним повністю та на момент вчинення правочину з передачі основних засобів КЖВП «Наш дім» до ОСББ «Сокіл» об'єкт, що знаходиться по вул. В. Чорновола, 24 в м. Кам'янка, юридичний факт здійснення якого оформлено актом передачі основних засобів від 01.12.2009, а також застосувати наслідки недійсності правочину.
Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб'єктів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб'єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов'язаних з управлінням такою особою, між суб'єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).
Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 385 ЦК України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін «співвласники багатоквартирного будинку» вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Статтею 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.
Частиною другою статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» регламентовано, що питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації, утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносин вони є господарськими за своєю правовою природою.
Встановлено, що ОСОБА_1 є мешканцем будинку та власником квартири в будинку, який входить до ОСББ «Сокіл» .
Вимога ОСОБА_1 за заявою про уточнення позовних вимог за зустрічним позовом про визнання недійсним повністю та з моменту вчинення правочину з передачі основних засобів КЖВП «Наш дім» до ОСББ «Сокіл» об'єкт, що знаходиться по АДРЕСА_4 , юридичний факт здійснення якого оформлено актом передачі основних засобів від 01.12.2009, а також застосування наслідків недійсності правочину, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 , будучи власником квартири у будинку АДРЕСА_2 , є носієм корпоративних прав й має право звертатися до господарського суду з відповідним позовом, з метою захисту своїх прав від порушень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі та роз'яснення позивачу його право звернення в порядку господарського судочинства.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене та конкретні обставини даної справи, прийнявши до уваги, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду немає, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді О.М. Новіков
Т.Л. Фетісова
/повний текст постанови суду виготовлено 22 липня 2025 року/