22 липня 2025 року
м. Рівне
Справа № 185/12758/24
Провадження № 22-ц/4815/910/25
Головуючий у Радивилівському районному суді
Рівненської області: суддя Кондратюк В.В.
Заочне рішення суду першої інстанції проголошено
11 квітня 2025 року о 09 год. 00 хв. в м. Радивилів
Дубенського району Рівненської області
Повний текст рішення складено: 11 квітня 2025 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" - адвоката Клименка Тараса Васильовича на заочне рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (далі - ТОВ " Бізнес позика") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №488672-КС-003 про надання кредиту від 08 квітня 2024 року в сумі 86 354,50 гривень, яка складається з: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000 гривень; сума прострочених платежів за процентами - 63 354 гривень; сума прострочених платежів за комісією - 3 000 гривень.
Мотивуючи свої вимоги, покликалось на те, що договір було укладено в електронній формі і за ним ОСОБА_1 отримала у кредит 20 000 гривень строком на 24 тижні, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2% за кожен день користування за стандартною ставкою, а в розмірі 1,14874498 - за зниженою. Орієнтовна загальна вартість кредиту складала 51 960 гривень, загальні витрати - 31 960 гривень. Позивач свої зобов'язання виконав, але відповідач покладених на неї обов'язків не виконала, тому через це утворилась спірна заборгованість.
Заочним рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ТОВ "Бізнес позика" заборгованість за договором №488672-КС-003 про надання кредиту від 08 квітня 2024 року в розмірі 68 746,25 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 20 000 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 45 746,25 гривень; комісія - 3 000 гривень.
Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес позика" судовий збір, сплачений при поданні позову, в сумі 1 928,48 гривень.
Приходячи до такого висновку, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 8, розділом IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" визначені певні максимальні розміри денної процентної ставки в залежності від часу, тоді як позивачем здійснювалося нарахування відсотків за ставками, які були вищі, аніж встановлені законодавством.
На рішення суду представником позивача - адвокатом Клименком Т.В. подано апеляційну скаргу. У ній, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення, що полягали у порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, заявник просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 17 608,25 гривні та ухвалити в цій частині нове, яким ці грошові кошти стягнути з відповідача. В іншій частині просить залишити його без змін, а у разі задоволення апеляційної скарги - здійснити розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, покликався на те, що судом попередньої інстанції хибно ототожнено поняття денної процентної ставки та процентної ставки в день внаслідок невірного розуміння положень Закону України "Про споживче кредитування", а також Цивільного кодексу України.
Зважав на те, що відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконують свої обов'язки на умовах та у строки, визначені договором. Ставка розраховується у відсотках за такою формулою: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t ? 100%, де: - ДПС - денна процентна ставка, - ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, - ЗРК - загальний розмір кредиту, - t - строк кредитування у днях. Для визначення розміру загальних витрат за споживчим кредитом необхідно додати суму процентів за користування кредитом до суми комісії за його надання. Отже, у разі дотримання позичальником орієнтовного графіка платежів та застосування зниженої процентної ставки в день у розмірі 1,14874498 денна процентна ставка становила 0,95%, що було прямо визначено договором.
Однак боржник не виконав зобов'язань, установлених договором, що призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки - як це було чітко та заздалегідь обумовлено сторонами кредитного договору. Оскільки відповідач не виконував установленого графіка погашення заборгованості відповідно до умов договору, починаючи з восьмого дня прострочення першого платежу, розпочалося нарахування процентів за стандартною ставкою в розмірі 2% - з 30 квітня 2024 року по 23 вересня 2024 року включно. Після 23 вересня 2024 року нарахування процентів припинилося. Тому розрахунок заборгованості повністю відповідає умовам кредитного договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам ст.ст. 1048, 1050 та 10561 ЦК України.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався, хоча йому про це роз'яснювалось ухвалою Рівненського апеляційного суду від 29 травня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тому судом апеляційної інстанції рішення суду попередньої інстанції переглядає лише в розрізі відмови позивачу в стягненні 17 608,25 гривень процентів за користування кредитом.
Судом з'ясовано, що 08 квітня 2024 року позивач сформував, а відповідач прийняв пропозицію (оферту) укласти договір № 488672-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с.19-21).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору позивач надає відповідачу грошові кошти в розмірі 20 000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - кредит), а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес позика".
Згідно з п.п. 2.3. та 2.4. кредитного договору строк, на який надається кредит становить 24 тижнів; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2%. Знижена процентна ставка в день 1,14874498%. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено позивачем в односторонньому порядку.
Згідно із п. 2.7. кредитного договору строк його дії 23 вересня 2024 року.
Пунктом 3.2.2. кредитного договору визначено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії договору.
Черговість зарахування платежів визначено у п. 3.5. кредитного договору, згідно з яким у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги позивача у такій черговості: 1) у першу чергу - прострочена сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу - неустойка(штраф) та інші платежі відповідно до договору.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З дослідженого кредитного договору видно, що його умови відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пред'являючи позов, позивач покликався на те, що обов'язки за вказаним правочином позивач порушила, а тому станом на 16 листопада 2024 року утворилася заборгованість в розмірі 86 354,5 гривень, з яких; заборгованість за тілом кредиту - 20 000 гривень; заборгованість за відсотками 63 354,50 гривень; заборгованість за комісією 3 000 гривень.
Відсотки за користування кредитом були обчислені таким чином: за період з 08 квітня 2024 року по 29 квітня 2024 року (22 дні) за ставкою 1,14875 % за день, що становило 4 554,5 гривень, позаяк 25 квітня 2024 року погашено 500 гривень, а з 30 квітня 2024 року по 23 вересня 2024 року (147 днів) за ставкою 2 % за день, що становило 58 800 гривень.
Між тим, пункт 5 розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" доповнено статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" частиною п'ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Цим Законом розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено пунктом 17, згідно з яким тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої дійшов обґрунтованого висновку про необхідність здійснення власного розрахунку заявленої до заборгованості за відсотками, ґрунтуючись на встановлених законодавством розмірах максимальної денної процентної ставки.
З цим розрахунком погоджується і колегія суддів.
Законодавство, яке регулює нарахування відсотків за користування кредитними коштами у спірних правовідносинах, не передбачає можливості зміни максимальної денної процентної ставки залежно від виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором.
Разом з тим не викликає сумнівів те, що передбачена законодавством максимальна денна процентна ставка, яка хоч і ґрунтується на припущенні, не може бути меншою за фактичну процентну ставку, визначену ст. 1056? Цивільного кодексу України, яка, в свою чергу, повинна бути покладена в розрахунок тої ставки.
Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду попередньої інстанції в оскаржуваній частині, оскільки зводяться до викладення обставин справи з наданням коментарів і тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, поданих у зручний для скаржника спосіб, метою якого є задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" - адвоката Клименка Тараса Васильовича залишити без задоволення, а заочне рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В. Боймиструк
С.С. Шимків