Справа № 552/4135/25 Номер провадження 22-ц/814/3147/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
21 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І.В.
розглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 22 травня 2025 року, постановлену суддею Яковенко Н. Л., повний текст ухвали складений - дата не вказана
у справі за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -
21.05.2025 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, в якому просила суд: - скасувати наказ ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» від 23.04.2025 №137/К1 «Про звільнення ОСОБА_3 »; - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з науково-практичної роботи ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з 23.04.2025; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 23.04.2025 ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» виніс наказ №137/К1 про звільнення з посади заступника директора з науково-практичної роботи апарату управління ОСОБА_1 . Таким чином, позивача було звільнено вже вдруге із займаної посади. Вперше його було звільнено наказом №34/К1 від 23.03.2025 «Про звільнення ОСОБА_3 », в якому зазначено: звільнити ОСОБА_1 , заступника директора з науково-практичної роботи апарату управління, 24.03.2025 за прогули без поважних причин, згідно п.4 ст. 40 КЗпП України. 29.04.2025 позивач дізнався про винесення зазначеного наказу, отримавши листа поштою. Позивачу не надіслано трудову книжку, не надано письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні, проведено розрахунок не в повному обсязі. У пункті 1 наказу відповідача №137/К1 від 23.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_3 » передбачено: звільнити ОСОБА_1 , заступника директора з науково-практичної роботи апарату управління, 23.04.2025, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. По-перше, позивача вже було звільнено місяць тому іншим наказом, по-друге, позивача було звільнено до закінчення його лікарняного, чим було порушено як права позивача, так і норми діючого трудового законодавства. Зокрема, у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність. Станом на 23.04.2025 позивач перебував на лікарняному. У пункті 2 наказу відповідача №137/К1 від 23.04.2025 «Про звільнення ОСОБА_3 » йдеться про компенсацію 198 календарних днів відпустки, яку станом на дату подання позовної заяви, позивач в повному обсязі так і не отримав. Письмові повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільнені не отримував. Розрахунок по лікарняним листам позивач також не отримав.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22 травня 2025 року матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», про скасування наказу, поновлення на роботі - передано на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва за підсудністю.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що матеріали позову не містять даних про підсудність справи за вибором позивача Київському районному суду м. Полтави. Зважаючи на викладене, що матеріали позовної заяви не підсудні Київському районному суді м. Полтави. За таких обставин, справа за позовом ОСОБА_1 до ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу, поновлення на роботі належить до територіальної юрисдикції Голосіївського районного суду міста Києва, якому підсудна за загальними правилами підсудності згідно зі ст. 27 ЦПК України, тому підлягає передачі даному суду за підсудністю у порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 -Зубко Н.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до Шевченківського районного суду м. Полтави для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачОСОБА_1 подав дану заяву до Київського районного суду м. Полтави, оскільки вважав, що адреса його будинку відноситься саме до Київського району м. Полтави. Крім того, позивач у своїй заяві зазначив, що відповідно до ч.1 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. На дату подання апеляційної скарги ОСОБА_1 перебуває на лікарняному. Відвідувати засідання в м. Києві позивач не в змозі. Отже, зазначений в ухвалі факт про те, що матеріали справи не містять даних про підсудність справи за вибором позивача, не відповідає дійсності. Якби позивач мав намір подати позов за місцем знаходження відповідача, він би подав його відразу до Голосіївського районного суду м. Києва. Крім того, в ухвалі судом неправильно зазначена адреса відповідача - АДРЕСА_1 . Юридичною адресою відповідача є АДРЕСА_2 , м. Київ. Відповідно, вулиця Герцева, 12, у м. Києві не відноситься до Голосіївського району. В ухвалі Київського районного суду м. Полтави зазначено, що адреса позивача відноситься до Шевченківського району м. Полтави.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» - Ягич М.М. просить відмовити у її задоволенні, ухвалу суду першхї інстанції - залишити без змін.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що у поданій до суду позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить скасувати наказ ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук» від 23.04.2025 №137/К1 та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з науково-практичної роботи ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з 23.04.2025 (а.с. 1-8).
Відповідно до вимог ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» є: Україна, 04050, місто Київ, вул. Герцева, 12, що не є територією Київського району міста Полтави, на яку розповсюджується юрисдикція Київського районного суду м. Полтави.
Отже, справа в порядку ст. 27 ЦПК України не підсудна Київському районному суду м. Полтави.
Статтею 28 ЦПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача, зокрема, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
За даними Єдиного державного демографічного реєстру та відповідно до поданої позивачем до суду позовної заяви, місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: АДРЕСА_3 (а.с. 27).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 ст. 31 ЦПК України також передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Частиною 9 ст. 187 ЦПК України також передбачено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що справа за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу, поновлення на роботі належить до територіальної юрисдикції Голосіївського районного суду міста Києва, якому підсудна за загальними правилами підсудності згідно зі ст. 27 ЦПК України, тому підлягає передачі даному суду за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 ЦПК України.
Апеляційний суд у складі колегії суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).
Загальний перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України, зокрема визначено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом зазначала, що даний позов на підставі ст. 28 ЦПК України пред'являється за зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що відноситься територіально до Шевченківського району м. Полтави (а.с. 27).
Отже, справа за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу, поновлення на роботі не підсудна Київському районному суду м. Полтава та належить до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Полтави, якому підсудна за правилами підсудності за вибором позивача згідно зі ст. 28 ЦПК України.
Згідно доводів апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 - Зубко Н.М. зазначає, що позовна заява була подана на підставі ст. 28 ЦПК України за вибором позивача - за зареєстрованим місцем його проживання. Проте, помилково позовна заява була подана до Київського районного суду м. Полтави, замість Шевченківського районного суду м. Полтави.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала Київського районного суду м. Полтави підлягає зміні та направлення матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу, поновлення на роботі - до Шевченківського районного суду м. Полтави для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 4, 381 -384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Зубко Надії Миколайовича - задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 22 травня 2025 року - змінити.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про скасування наказу, поновлення на роботі - направити до Шевченківського районного суду м. Полтави для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 липня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов