Справа № 372/2974/25
Провадження № 2-1625/25
22 липня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Висоцької Г.В., при секретарі Куник О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди,-
У травні 2025 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку витрат, пов'язаних виплатою страхового відшкодування. Просив стягнути з відповідача завдану майнову шкоду у порядку регресу та витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування позову представник позивача зазначав, що 06.09.2024 року о 09 год. 10 хв. за адресою: м. Українка, вул. Юності. 4, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи заднім ходом з місця паркування, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її різкою зміною, допустив зіткнення з автомобілем FORD FUSION д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався позаду. В результаті ДТП автомобіль "FORD FUSION", д.н.з. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Відповідно до постанови Обухівського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року, ОСОБА_1 , було визнано особою винним у вчиненні правопорушенні передбаченого ст. 124КУпАП. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ визначило розмір заподіяної шкоди та здійснило регламентну виплату потерпілому. А отже, відповідно до норм чинного законодавства, після проведення виплат потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до Відповідача.
Ухвалою суду від 02.06.2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
03.06.2025 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову на підставі п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки на момент вчинення ДТП мав статус учасника бойових дій.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 06.09.2024 року о 09 год. 10 хв. за адресою: м. Українка, вул. Юності. 4, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи заднім ходом з місця паркування, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її різкою зміною, допустив зіткнення з автомобілем FORD FUSION д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався позаду.
В результаті ДТП автомобіль "FORD FUSION", д.н.з. НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Відповідно до постанови Обухівського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року, ОСОБА_1 визнано особою винним у вчиненні правопорушенні передбаченого ст. 124КУпАП.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню , транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей.
Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до інформації МТСБУ на момент настання ДТП Відповідач не мав чинного договоріу страхування цивільно-правової відповідальності.
МТСБУ сплатило на користь потерпілій особи страхове відшкодування в сумі 67 585 гривень 05 коп.
Виплата страхового відшкодування була здійснена МТСБУ на підставі заяви про виплату страхового відшкодування Факт зазначеної виплатні підтверджується Платіжним наказом, та платіжним дорученням.
Відповідно до пункту 40.3 статті 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
З метою встановлення розміру заподіяння шкоди, МТСБУ залучило Аварійного комісара, вартість послуг якого складають 2982 грн 00 коп.
Виплата МТСБУ була здійснена на підставі рахунку-фактури. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням.
Таким чином, загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди, визначило 70567,05 грн.
Згідно п. 22.1. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) , у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, окрім осіб, зазначених у пункті 13.1 стаття 13 цього Закону.
Частина 1 статті 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, маж право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У зв'язку з тим, що на момент настання ДТП Відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у Позивача виникло право вимоги до Відповідача про відшкодування завданої шкоди ( в порядку регресу).
Разом з тим, пунктом 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_4 від 09.03.2023 року, відповідач ОСОБА_2 є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.
Зважаючи на те, що відповідач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових, то відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди), станом на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди він був звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Подібні правові висновки щодо звільнення учасників бойових дій від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України на підставі пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наведено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 521/6088/16-ц (провадження № 61-17101св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 336/851/17 (провадження № 61-25433св18).
За таких обставин, враховуючи, що станом на дату вчинення ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди 06.09.2024 року, діяв Закон України 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 01.07.2004 року із змінами та доповненнями, який звільняв учасників ДТП від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на підставі пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відшкодування збитків від вище зазначеної дорожньо-транспортної пригоди повинно проводитись МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом, у відповідача ОСОБА_2 відсутній обов'язок з відшкодування позивачу, як страховику, матеріальної шкоди в порядку регресу, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Оскільки в позові відмовлено, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору та за надані послуги експертного дослідження, збір документів та врегулювання страхового випадку з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, ст.ст. 541, 993, 1168, 1188, 1191 ЦК України, ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В.Висоцька