Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
22 липня 2025 року № 520/9687/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (м-н Свободи, Держпром, буд. 5, 6 під., 7 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ39816845) про скасування постанови,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №130526 від 08.04.2025 р. складену В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецький, Луганській. Харківський областях Державної служби України з безпеки на транспорті Владиславом Черсуновим у сумі 17000 грн..
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.
Дослідивши надані матеріали справи та надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до Позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно- господарського штрафу.
Матеріалами справи підтверджено, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (далі - Порядок № 422), на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області та направлення на перевірку № НР 000537 від 06.12.2024, 10.12.2024 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на а/д М-30 «Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине», 708 км.
Відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MERSEDES-BENZ АТЕGО 817L, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який обладнано аналоговим тахографом.
В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується Позивачем.
На момент проведення перевірки було встановлено відсутність:
товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж;
тахокарт або бланк підтвердження діяльності водія.
У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено акт № АР 086023 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.12.2024.
Водій зі змістом акту № АР 086023 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.12.2024 був ознайомлений та підписав його, зазначивши, що він працює на ОСОБА_1 .
Щодо розгляду справи про порушення автотранспортного законодавства та винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідно до пункту 25 Порядку, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Повідомленням № 5421/40/24-25 від 17.01.2025, Позивача було викликано для розгляду справи на 04.02.2025 з 9.00 до 11.00.
На адресу Відповідача від Позивача надійшли заява про перенесення розгляду справи про порушення автомобільного законодавства та письмові пояснення від ОСОБА_2 , які в подальшому враховані під час розгляду справи. Розгляд справи було перенесено на 18.02.2025 з 9.00 до 11.00. Представник Позивача з'явився на розгляд справи про порушення автомобільного законодавства, надав пояснення, в яких зазначив, що автомобільним перевізником в даному випадку є Фізична особа- підприємець ОСОБА_3 .
Повідомленням: № 19194/40/24-25 від 27.02.2025 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 було викликано для розгляду справи на 18.03.2025 з 9.00 до 11.00.
На адресу Відповідача надійшли письмові пояснення від ОСОБА_2 та письмові пояснення від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та документи на підтвердження власної позиції, які враховані під час розгляду справи.
Повідомленням № 26630/40/24-25 від 24.03.2025, направленим поштою 25.03.2025 рекомендованим повідомленням № 0601126991979, Позивача було викликано для розгляду справи на 08.04.2025 з 9.00 до 11.00.
Відповідно до даних трекінгу Укрпошти (надаємо), вищевказане повідомлення про розгляд справи було відправлено Позивачу 25.03.2025, тобто Відповідач в повній мірі виконав свій обов'язок щодо належного та своєчасного інформування Позивача про час та місце розгляду справи, оскільки вже 26.03.2025 воно було вручено одержувачу (члену сім'ї).
На адресу Відповідача від Позивача надійшли письмові пояснення які враховані під час розгляду справи.
За результатами розгляду акту № АР 086023 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.12.2024 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 130526 від 08.04.2025 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з приписами пункту 29 Порядку № 1567, копію постанови № 130526 від 08.04.2025 вручено представнику Позивача особисто 09.04.2025 та направлено рекомендованим повідомленням № 0601132796010 Позивачу.
Суд вказує, що статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов'язковими для власників транспорту.
Стаття 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено перелік обов'язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Вказаний перелік документів наведений у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним.
Так, відповідно до приписів 1.5 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.06.2010 № 340, тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі - Інструкція № 385).
Згідно з визначенням, наведеним в Інструкції № 385 тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Відповідно до пункту 3.3 вищезазначеної Інструкції N° 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Згідно з пунктом 3.5 Інструкції № 385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
У відповідності до пункту 3.6. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Поряд з цим, враховуючи, що транспортний засіб Позивача обладнаний аналоговим тахографом, відповідно до чинного законодавства України Позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен використовувати, змінювати та заповнювати тахокарти та їх належне зберігання.
Згідно з приписами пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до пункту 6.4. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Тобто, із вказаного можна констатувати, що водії повинні зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (такими записами є тахокарта за відповідний день). У разі відсутності тахокарти за відповідний день (як в даній ситуації), доказом не здійснення діяльності водія може слугувати лише бланк підтвердження діяльності. Означені інформація та документи були відсутні під час перевірки, що і відображено у акті № АР 086023 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.12.2024.
Відповідно до приписів пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно- транспортна накладна, яка містить всі обов'язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил..
Згідно з положеннями пункту 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Таким чином, із системного аналізу наведених положень законодавства вбачаються основні вимоги, яким повинні відповідати належним чином заповненні товарно- транспортні накладні, а видаткова накладна, яка надана водієм при перевірці та додається Позивачем до справи, не є належним документом, з огляду на відсутність обов'язкових реквізитів, встановлених законодавством.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, який надано до суду в розділі видів економічної діяльності у останнього навіть зазначено вид економічної діяльності «49.41 Вантажний автомобільний транспорт», що свідчить про відповідність його видів економічної діяльності до приналежності статусу «автомобільного перевізника».
Крім того, як встановлено судом, надана видаткова накладна № 325 від 09.12.2024, свідчить що постачальником товару є саме Позивач.
Суд вказує на висновки Верховного Суду у постанові від 22.12.2023 у справі № 140/6451/22, згідно яких, одним із документів, що підтверджують в тому числі особу перевізника, є надана під час перевірки накладна на товар, яку в сукупності із іншими доказами, має бути взяти до уваги посадовими особами Укртрансбезпеки.
Таким чином, Позивач у розумінні приписів Закону України «Про автомобільний транспорт» був перевізником у вказаному випадку.
Щодо твердження позивача про винесення оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 130526 від 08.04.2025 поза межами двох місячного строку, установленого пунктом 25 Порядку № 1567.
Зі змісту статті 250 Господарського кодексу України вбачається, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження.
Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Другий обмежувальний строк, встановлений у вказаній статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення під час здійснення господарської діяльності, суб'єкт владних повноважень, ухвалюючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно- господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
Матеріалами справи підтверджено, що:
-10.12.2024 виявлено порушення, складено відповідний акт працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області та направлено для розгляду до Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях;
-повідомленням № 5421/40/24-25 від 17.01.2025, Позивача викликано для розгляду справи на 04.02.2025 (з урахуванням строків оповіщення, установлених приписами Закону України «Про автомобільну процедуру»);
-на адресу Відповідача від Позивача надійшли заява про перенесення розгляду справи про порушення автомобільного законодавства від 24.01.2025, зареєстрована за вх. № 3686/0/22-25 від 28.01.2025;
-повідомленням № 9848/40/24-25 від 30.01.2025, Позивача викликано для розгляду справи на 18.02.2025, представник Позивача з'явився на розгляд справи про порушення автомобільного законодавства, надав пояснення, в яких зазначив, що автомобільним перевізником в даному випадку є Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ;
-повідомленням № 19194/40/24-25 від 27.02.2025, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 було викликано для розгляду справи на 18.03.2025. На адресу Відповідача надійшли письмові пояснення від ОСОБА_2 та письмові пояснення від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та документи на підтвердження власної позиції (щодо статусу «автомобільний перевізник»), які враховані під час розгляду справи;
-повідомленням № 26630/40/24-25 від 24.03.2025, направленим поштою 25.03.2025
-рекомендованим повідомленням № 0601126991979, Позивача було викликано для розгляду справи на 08.04.2025;
-винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 130526 від 08.04.2025. '
Таким чином, наведене свідчить, що територіальний орган Укртрансбезпеки, застосував до Позивача адміністративно-господарські санкції в межах строку, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України.
Суд вказує, що вказані строки мають принципово різне значення, адже пункт 25 Порядку № 1567 стосується строку розгляду суб'єктом владних повноважень справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а стаття 250 Господарського кодексу України визначає строк притягнення до відповідальності за таке порушення, який вираховується з дня його виявлення.
Відповідач застосував адміністративно-господарський штраф в межах шестимісячного строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України, що свідчить про правомірність прийняття постанови.
Тобто, винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 130526 від 08.04.2025 відносно Позивача поза указаного у пункті 25 Порядку № 1567 зумовлено не зволіканням державного органу, а необхідністю притягнення правильної особи до адміністративно-господарської відповідальності.
Суд зазначає, що вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 160/12371/22 та від 14.12.2023 у справі № 160/10125/22 та повністю, на думку суду, відповідає діям Відповідача.
Наведене у своїй сукупності свідчить про законність застосування до Позивача постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу N° 130526 від 08.04.2025.
Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що Відділом державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу N° 130526 від 08.04.2025 за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано у відношенні Позивача адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Висновки відповідача, на думку суду, підтверджуються належними доказами, є обгрунтованими та такими що, відображають дійсних обставин справи.
Відповідно до п.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях (м-н Свободи, Держпром, буд. 5, 6 під., 7 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ39816845) про скасування постанови- залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.