21 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/5982/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Національної гвардії України Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги:
визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо нерозгляду по суті рапорту ОСОБА_1 від 06.03.2025 та відмови у його звільненні з військової служби;
зобов'язати військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України розглянути рапорт ОСОБА_1 від 06.03.2025 по суті та видати наказ про його звільнення з військової служби.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 (далі також відповідач, вч НОМЕР_1 НГУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 19.05.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників; витребувано докази.
Аргументи учасників справи
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що ним було подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" у зв'язку із сімейними обставинами. А саме: у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який має інвалідність 2 групи, по причині відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. За результатами розгляду відповідного рапорту позивач отримав відповідь, якою йому було повідомлено, що необхідність постійного стороннього догляду підтверджується медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Також, у відповіді зазначено, що до рапорту не були додані документи, що підтверджують відсутність у батька позивача інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Позивач вважав, що положення абзацу 7 підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" передбачають можливість підтвердження таких обставин не лише медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, але і медичним висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, який був ним наданий.
Крім того, посилання відповідача на те, що до рапорту не були додані документи, які підтверджують відсутність у батька позивача інших дітей, братів/сестер, чоловіка, батьків, онуків - ОСОБА_1 вважав неприйнятними, оскільки законодавством такі документи (документи в підтвердження "відсутності") не передбачені.
Зауважував, що поняття "обов'язку утримання" та "обов'язку здійснення догляду" не є тотожними.
Зважаючи на це, вважав відмову у звільненні його з військової служби протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
16.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своєї позиції представник відповідача пояснював, що 06.03.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби, посилаючись на підстави пункту "г" частини 4 статті 26 Закону України №2232-ХІ через сімейні обставини або інші поважні причини, (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідачем був розглянутий даний рапорт. Про прийняте рішення, за яким відмовлено в задоволенні вимоги, позивач був повідомлений листом.
Представник відповідача зазначав, що у наданому ОСОБА_1 висновку ЛКК форми №080-4/0 №83 від 14.05.2024 в п.4 рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду й не визначено вид соціальної послуги, який рекомендовано батьку позивача ОСОБА_2 , через те що не відображено (не підкреслено) з переліку саме ту соціальну послугу, в якій він потребує.
Також між наданими позивачем доказами існує суперечність щодо стану здоров'я ОСОБА_2 , позаяк висновком до акту МСЕК № АВ 1118794 від 10.04.2024 йому встановлено ІІ групу інвалідності; висновок про умови та характер праці - може працювати в спеціально створених умовах, протипоказана важка фізична праця; рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності - нагляд травматолога. При таких умовах відповідач при прийнятті рішення брав до уваги саме висновок до акту МСЕК АВ №1118794 від 10.04.2024, через те що висновок прийнятий з використанням повноважень, з метою визначення ступеню обмеження життєдіяльності ОСОБА_2 .
Долучений позивачем до рапорту висновок ЛКК форми 080-4/0 №83 від 14.05.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, на думку представника відповідача, не може бути визнаний належною підставою для застосування підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" і, як результат, звільнення позивача із військової служби за сімейними обставинами, оскільки він не відноситься до документів, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за батьком позивача, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Крім того наявність визначених документів сама по собі не може слугувати підставою для звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 п. 3 статті 26 Закону № 2232-XII. За змістом цієї норми лише відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості, або якщо такі члени сім'ї самі потребують необхідного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, є підставою для звільнення з військової служби в період військового стану у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядав справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 23.06.2023 № 188 (по стройовій частині) позивача зараховано до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 23.05.2025 № 169 позивача направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 НГУ ( АДРЕСА_1 ).
06.03.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служб, посилаючись на підстави пункту “ г» частини 4 статті 26 Закону України № 2232-ХІ через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) /а.с. 29-30/.
Умовою для звільнення вказав, що його батько, ОСОБА_2 , є інвалідом ІІ групи, згідно форми первинної облікової документації 080-4/0 №83 від 10.04.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
До рапорта позивачем додано:
- копію військового квитка;
- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- копію паспорта ОСОБА_2 ;
- копію рнокпп ОСОБА_2 ;
- копію довідки до акта огляду МСЕК ОСОБА_2 ;
- копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ;
- копію довідки форми 080-4/0 висновок №83 від 14.05.2024.
Листом від 10.03.2025 військова частина НОМЕР_1 НГУ повідомила Коломійця ВП. про відсутність підстав для позитивного задоволення рапорту, оскільки до рапорту не додано документів, створених уповноваженим органом, що підтверджують необхідність такого догляду, а також відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення /а.с. 31-32/.
Вважаючи відмову у звільненні з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Висновки щодо правозастосування
Предметом цього позову є відмова військової частини НОМЕР_1 НГУ щодо звільнення ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю 2 групи, яка потребує постійного стороннього догляду.
Фактично спір між сторонами виник щодо вірного тлумачення та застосування підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.
Так, позивач у позові стверджує, що :
1) висновком ЛКК від 14.05.2024 підтверджено необхідність здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 ;
2) підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення законодавством не передбачено.
Натомість відповідач у відзиві наполягає на тому, що:
1) висновок ЛКК від 14.05.2024 не може бути документом, який підтверджує необхідність здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_1 ;
2) до рапорту від 06.03.2025 позивачем не додано документів, які б підтверджували відсутність у ОСОБА_1 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_1 .
Щодо допустимості медичних документів ЛКК на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за батьком позивача та його звільнення із військової служби за сімейними обставинами, суд зазначає таке.
Питання про те, який саме орган видає медичний документ щодо необхідності здійснення постійного догляду, досліджував Верховний Суд, наприклад, у постанові від 13 червня 2024 року у справі №520/21316/23 та дійшов таких висновків:
"....49. Визначення терміну “медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України “Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 №2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
50. У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін “медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
51.У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, термін “медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
52. Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
53. Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
54. Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення №1317).
55. Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
56. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
57. Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
58. З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
59. Щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, Суд зазначає таке.
60. Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
61. Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 “Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» (“Офіційний вісник України», 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.
62. Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
63. За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
64. У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття “постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
65. Поняття “сторонній догляд» не є тотожним поняттю “постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, “постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
66. Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
67. За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
68. Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 “Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
69. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-2/о “Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о “Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
70. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 “Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о “Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о “Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974.
71. Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 №667 “Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
72. Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом “г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-XII, Суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
73. Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням №1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
74. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667.
75.Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання."
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, загалом висновок ЛКК про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі по формі №080-4/о, може бути допустимим підтвердженням необхідності здійснення постійного стороннього догляду та звільнення із військової служби за сімейними обставинами.
У той же час, оцінюючи висновок ЛЛК №83 від 14.05.2024, що виданий КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі по формі №080-4/о щодо ОСОБА_2 /а.с. 25/, суд звертає увагу на його дефектність.
Так, у наданому позивачем висновку ЛКК форми №080-4/0 №83 від 14.05.2024 в п.4 рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду - не визначено вид соціальної послуги, який рекомендовано батьку позивача ОСОБА_2 , через те, що не відображено (не підкреслено) з переліку саме ту соціальну послугу, якої він потребує.
При цьому, з довідки МСЕК від 10.04.2025 серії АВ №1118794, що видана за місяць до видачі довідки ЛКК, слідує висновок про умови та характер праці - може працювати в спеціально створених умовах, протипоказана важка фізична праця; рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності - нагляд травматолога /а.с. 24/.
Суд погоджується з твердженнями представника відповідача щодо того, що при таких умовах відповідач при прийнятті рішення мав брати до уваги саме висновок до акту МСЕК АВ №1118794 від 10.04.2024, оскільки яка саме рекомендація ЛКК надана ОСОБА_2 у висновку ЛКК - не встановлено /а.с. 25/.
Наданий представником позивача висновок ЛКК форми №080-4/0 від 07.05.2025 №55, в якому ЛКК рекомендовано ОСОБА_2 соціальну послугу з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи - не може бути взятий судом до уваги, оскільки у межах даної справи судом досліджується питання правомірності відмови у задоволенні рапорту від 06.03.2025. А до рапорту від 06.03.2025 висновок ЛКК форми №080-4/0 від 07.05.2025 №55 не подавався.
Щодо другого спірного питання у даній справі - необхідності підтвердження відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , суд зазначає таке.
Пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже, наведена норма чітко встановлює умову, за якої військовослужбовець може звільнитися зі служби, - відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує стороннього догляду.
При цьому суд погоджується з доводами позивача, про те, що законодавством не передбачено чітко визначеного переліку документів, якими можливо підтвердити відсутність "інших осіб", однак, це не означає що цю умову не потрібно підтверджувати.
Доказів, які б ускладнювали отримання та надання позивачем витягу з РАЦС щодо ОСОБА_1 чи акту обстеження житлових умов комісією органу місцевого самоврядування, перебування осіб, які можуть здійснювати догляд за кордоном, тощо, відповідачу не надано.
Відповідач не може перевірити відсутність цих обставин самостійно.
Враховуючи ненадання позивачем жодних документів на підтвердження відсутності у ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 НГУ правомірно відмовила у задоволенні рапорту позивача.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з рапортом висновку ЛКК від 14.05.2024, в якому не зазначено, яку саме соціальну послугу рекомендовано ОСОБА_2 , а також не подано жодних документів на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує стороннього догляду.
Тому відмова військової частини НОМЕР_1 НГУ в задоволенні рапорту є обґрунтованою та правомірною.
При цьому суд вказує, що ОСОБА_1 не позбавлений права повторно звернутися до відповідача з рапортом, надавши новий висновок ЛКК від 07.05.2025 з усунутими недоліками та відсутніми дефектами заповнення; документи на підтвердження відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення особи, яка потребує стороннього догляду.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина друга статті 77 КАС України).
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Національної гвардії України Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя І.С. Шевяков