21 липня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4630/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум треті особи: Генеральний штаб Збройних Сил України, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, треті особи: Генеральний штаб Збройних Сил України, Військова частина НОМЕР_1 в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 18 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28 лютого 2025 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є матір'ю загиблого військовослужбовця, який помер у період проходження військової служби. Позивач зазначає, що відповідно до положень чинного законодавства України право на отримання одноразової грошової допомоги у випадку смерті військовослужбовця мають право члени його сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Позивач вказує на те, що відповідачем за результатами розгляду поданих документів прийнято протиправне та необґрунтоване рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні та виплаті разової грошової допомоги. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4630/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: Генеральний штаб Збройних Сил України, Військова частина НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, залучено до участі у справі №440/4630/25 як співвідповідача Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача позов не визнав. У письмовому відзиві вказав, що відповідно до положень чинного законодавства України призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння. Відповідач зазначає, що згідно висновку службового розслідування загибель сталася внаслідок грубого порушення військової дисципліни.
Військова частина НОМЕР_1 у письмових поясненнях щодо задоволення позову заперечувала, зазначивши, що загибель військовослужбовця не пов'язана з проходженням військової служби.
Інші учасники справи правом на подання заяв по суті справи не скористалися.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі н.п. Всесвятське Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сповіщенням сім'ї від 11.02.2024 р. № 150, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 та лікарським свідоцтвом про смерть від 10.02.2024 р. № 144н.
27 травня 2024 року позивачем подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 про нарахування виплату одноразової грошової допомоги у розмірі та в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року.
У листі ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.05.2024 року №9/1/7946 повідомлено, що органом уповноваженим приймати документи від осіб, які можуть звернутися за одноразовою грошовою допомогою, оформлювати документи для її призначення та виплати є Районний (міський) ТЦКСП та запропоновано мені звернутися саме до уповноваженого органу.
Позивач звернулася з аналогічною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Листом №3/2702 позивача повідомлено, що після розгляду поданих документів комісією МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яким у призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено.
Згідно п.18 Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28 лютого 2025 року №17/в підставою для відмови вказано те, що відповідно довідки КЗ «Дніпропетровське Обласне бюро судово-медичної експертизи» Новомосковське районне відділення №55 від 06.03.2024 в результаті проведення судово-токсикологічного крові із трупа гр. ОСОБА_2 був виявлений етиловий спирт у концентрації 0,54 проміле. Статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, є адміністративним правопорушенням. Статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерті) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння».
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За змістом пункту 2 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Відповідно до приписів статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
В свою чергу, частиною 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком №975.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно п.5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28 лютого 2025 року № 17/в ОСОБА_1 , 1967 р.н., - матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_5 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 13.02.2024 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що причиною смерті стало вчинення дій у стані алкогольного сп'яніння, що призвела до смерті.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що виплата одноразової грошової допомоги не призначається з підстав, наведених цими нормами, а саме, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння та вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
При цьому, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Тобто, необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).
Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №813/4502/17 та від 11.04.2018 у справі № 802/1869/17-а.
У спірному випадку, смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, оскільки ним вчинялись активні дії у стані алкогольного сп'яніння, які призвели до події, що спричинила його загибель. Так, у ході спеціального службового розслідування було встановлено, що рядовий ОСОБА_3 та солдат ОСОБА_2 , порушили встановлений розпорядок дня і розпивали спиртні напої, чим порушили вимоги статті 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та зроблено висновок, що смерть солдата ОСОБА_2 не пов'язана із виконанням обов'язків військової служби та не пов'язана із виконанням бойових завдань, що підтверджується Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №294 від 10.03.2024 "Про результати службового розслідування". Зазначені обставини також встановлені Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.01.2025 у справі №183/4073/24.
Виходячи з вищевикладеного, слід зазначити, що встановлені обставини свідчать про правомірність оскаржуваного рішення, а отже, відсутні підстави для скасування висновку відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з викладених вище підстав.
Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.139 КАС України, не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітряних сил України, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пр-т Повітряних сил України, буд. 6, м. Київ, 03168) треті особи: Генеральний штаб Збройних Сил України (просп. Повітряних Сил, б.6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 22991050), Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.
Головуючий суддя Л.М. Петрова