Справа № 420/10514/25
22 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно зі ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
10 квітня 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70% грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.02.2023 р. на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1587 від 22.10.2024 р. виданої станом на 01.01.2023 р.;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1587 від 22.10.2024 р. виданої станом на 01.01.2023 року, у розмірі 90% грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 10 серпня 2011 р. ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу 36 років у розмірі 90% грошового забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як вказано у позовній заяві, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 р. у справі № 420/36968/24 був задоволений позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1587 від 22.10.2024 р. виданої станом на 01.01.2023 р., з урахуванням виплачених сум.
На виконання вищезазначеного рішення Одеського окружного адміністративного суду у березні 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача.
Позивач вказує, що, згідно з інформації в електронному кабінеті пенсіонера на сайті Пенсіонного фонду України станом на 05.03.2025 р. основний розмір пенсії ОСОБА_1 , виходячи із 70% грошового забезпечення, складає 70350,00 грн. При цьому підсумок пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 23610,00 грн.
Позивач також зазначає, що 05 березня 2025 р. позивачем на картковий банківський рахунок в АТ «Ощадбанк» отримано пенсію не в повному обсязі, а саме у розмірі 23610,00 грн, тобто з обмеженням пенсії максимальним розміром, тоді як його пенсія повинна бути перерахована і виплачена без обмеження пенсії максимальним розміром.
Згідно з Перерахунком пенсії з 01.04.2025 року, виданим ГУ ПФУ в Одеській області, перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1587 від 22.10.2024 р. виданої станом на 01.01.2023 р., проведено з обмеженням її максимальним розміром 23610,00 грн.
Також відповідно до Перерахунку пенсії з 01.04.2025 року, виданим ГУ ПФУ в Одеській області позивачу був здійснений перерахунок пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення.
У позові зазначено, що 10 березня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.02.2023 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1587 від 22.10.2024 р. виданої станом на 01.01.2023 р., без обмеження пенсії максимальним розміром та виходячи із 90% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Однак, Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №9256-6931/Д-02/8-1500/25 від 07.04.2025 р. відмовило ОСОБА_1 у задоволенні заяви в зв'язку з тим, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/17822/24 від 20.08.2024 р. були встановлені нові види грошового забезпечення, то перерахунок пенсії проведено у розмірі 70% грошового забезпечення, що передбачено статтею 13 ЗУ від 09.04.1992 №2262 з врахуванням оновленої довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області від 10.01.2022 р. №809.
Також відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2025 року становить 2361,00 грн., максимальний розмір пенсії становить 23610,00, отже розмір пенсії позивача на 01.04.2025 р. становить 23610,00 грн.
На думку позивача, відповідач неправомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії з 01.02.2023 р., без обмеження пенсії максимальним розміром, та виходячи із 90% грошового забезпечення.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Суд ухвалою від 15.04.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував в порядку ст. 80 КАС України у відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
29 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що Головне управління вважає позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав.
Так, відповідач вважає, що позивачем пропущено встановлений ст.122 КАС України строк звернення до суду. В обґрунтування такого твердження відповідач послався на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
У відзиві, зокрема зазначено, що безпідставною є вимога позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі Закон №3668) максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався.
На переконання відповідача, посилання позивача на Рішення Конституційного суду України у справі № 7-рп/2016 від 20.12.2016 є безпідставним, оскільки ним визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ саме в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VII, однак редакція Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» залишилась діючою.
Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" до зазначеної статті внесено зміни, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» перерахунок раніше призначених пенсій було здійснено за нормами законодавства, що діяло на момент перерахунку.
На підставі наданої Управлінням Служби безпеки України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.03.2018, Головним управлінням з 01.05.2018 здійснено перерахунок пенсії виходячи з розміру 70 % відповідної суми грошового забезпечення.
Як зазначає відповідач, що 20.09.2024 набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 по справі № 420/17822/24, яким установлено нові види грошового забезпечення, то перерахунок пенсії проведено з 01.04.2019 у розмірі 70 % грошового забезпечення, що передбачено статтею 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням оновленої довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області від 10.01.2022 № 809.
Зважаючи на викладене у відзиві, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
02.07.2025 року на виконання ухвали суду від 15.04.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано копії пенсійної справи ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позовну заяву, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років 36 років з 10.08.2011 у розмірі 90% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (т.1. а.с.13).
Згідно з даними КП «ДСС» та Єдиного державного реєстру судових рішень, рішеннями Одеського окружного адміністративного суду:
від 20.08.2024 у справі № 420/17822/24, яке набрало законної сили 20.09.2024 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.04.2019 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру грошового забезпечення, яке вказано в довідці Управління Служби безпеки України в Одеській області № 809 від 10.01.2022, та виплатити донараховану суму пенсії;
від 09.01.2025 у справі № 420/36968/24, яке набрало законної сили 11.02.2025, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1587 від 22.10.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 05.03.2025 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023, відповідно до якого основний розмір пенсії складає 70 % грошового забезпечення, та пенсія, з урахуванням надбавок і доплат до пенсії, складає 70831,39 грн, та з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром, пенсію обмежено сумою 20930,00 грн. (т.1 а.с.14).
Судом встановлено, що позивач 10.03.2025 звернувся до відповідача із заявою, в якій зазначив, що, згідно з інформацією в електронному кабінеті пенсіонера на сайті Пенсійного фонду України станом на 05 березня 2025 року, основний розмір його пенсії обрахований виходячи із 70% грошового забезпечення, складає 70350,00 грн та обмежений максимальним розміром у сумі 23610,00 грн (т.1 а.с.11-12).
В означеній заяві позивач просив відповідача провести перерахунок та виплату його пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки Управління СБУ в Одеській області №1587 від 22.10.2024, виданої станом на 01 січня 2023 року без обмеження пенсії максимальним розміром та провести перерахунок та виплату його пенсії з 01.03.2025 року з урахуванням вислуги років 36 років у розмірі 90% грошового забезпечення (т.1.а.с.11-12)
У відповідь на заяву позивача відповідач надіслав лист від 07.04.2025 №9256-6931/Д-02/8-1500/25 (т.1 а.с.13), в якому, зокрема зазначив, що пенсія за вислугу 36 років йому була призначена відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 10.08.2011 у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.
Законом України від 27.03.2014 № 1166-VIII "Про запобігання фінансової катастрофи, та створення передумов для економічного зростання в Україні" до зазначеної статті внесено зміни, якими передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) перерахунок раніше призначених пенсій було здійснено за нормами законодавства, що діяло на момент перерахунку.
На підставі наданої Управлінням Служби безпеки України в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01.03.2018, Головним управлінням з 01.05.2018 здійснено перерахунок пенсії виходячи з розміру 70 % відповідної суми грошового забезпечення (т.1. а.с.13-14).
Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення та щодо обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 по справі №420/36968/24, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (нині Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Сторонами не заперечується, що позивачу призначено пенсію за вислугу років в основному розмірі 90% грошового забезпечення.
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).
Матеріалами справи підтверджено, що Управлінням Служби безпеки України в Одеській області позивачу видана довідка про розмір грошового забезпечення №1587 від 22.10.2024, виданої станом на 01.01.2023 та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 року у справі №420/36968/24, яке набрало законної сили 11.02.2025, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1587 від 22.10.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 05.03.2025 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023, відповідно до якого основний розмір пенсії складає 70 % грошового забезпечення, та пенсія, з урахуванням надбавок і доплат до пенсії, складає 70831,39 грн, та з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром, пенсію обмежено сумою 20930,00 грн.
Отже, суд встановив, що позивачу в ході проведених перерахунків, зокрема з 01.02.2023 зменшено основний розмір пенсії з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення.
Суд вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у заявах по суті, позивачу пенсія призначена з 10.08.2011 за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на момент здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача 05.03.2025 установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Разом із тим, застосування цього показника до перерахунку пенсії позивача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, з огляду на те, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, суд доходить висновку, що застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Суд зазначає, що такий висновок щодо застосування вказаних норм права, а саме: статей 13 та 63 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» викладений Верховним Судом у рішенні по зразковій справі №240/5401/18 від 04 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року.
Отже, суд доходить висновку, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій по питань перерахунку пенсії, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Зазначений висновок викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частини зменшення відсоткового розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення є обґрунтованими та належать задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70% грошового забезпечення.
Стосовно позовних вимог щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 64 Основного Закону України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (далі Указ №64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Отже, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом №64/2022, не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, які встановлені статтею 46 Конституції України.
Згідно з абзацом першим преамбули Закону України Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), цим Законом визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Абзацом третім преамбули Закону №2262-ХІІ встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами першою і третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова №1) установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. №379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;
до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.
Отже, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і Постановою №1 установлено додаткові підстави для обмеження виплати пенсії шляхом застосування коефіцієнтів розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.
У рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відтак, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.
Отже, оскільки Законом №2262-ХІІ і Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і Постанови №1.
Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 Верховний Суд сформував такий правовий висновок:
«…безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону №2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.
При цьому, обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.
Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. При цьому, орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону №2262-XII.
Адже до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Абзац 3 статті 1-1 Закону України №2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за №4-рп/2015 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.
Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону…».
У постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови №1, є протиправним.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених Постановою №1.
Однак відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 із застосуванням обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб.
Що стосується безпосередньо можливості обмеження пенсії максимальним розміром (встановлення коефіцієнтів до відповідних сум перевищення), то в ухвалі від 06.02.2025 у справі №520/909/25 Верховний Суд звернув увагу на те, що він неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування норм права у спорах, пов'язаних з обмеженням максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII. Зокрема, у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20, від 17.03.2023 у справі №340/3144/21 та інших Верховний Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону №2262-XII норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв'язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканість України (абзац 10 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб).
Суд також наголошує, що питання щодо застосування Закону №3668-VI в частині обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної згідно Закону №2262-ХІІ, було неодноразово предметом розгляду Верховним Судом (зокрема, постанови від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №348/190/17, від 05 лютого 2020 року у справі №815/357/18, від 16 квітня 2020 року у справі №620/1285/19, від 30 жовтня 2020 року у справі №522/16881/17, від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 12 грудня 2022 року у справі №620/5701/20, від 04 липня 2023 року у справі №420/10528/21).
Верховний Суд неодноразово висловив позицію, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а саме з 20 грудня 2016 року по теперішній час, в законодавстві України про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, відсутні норми, якими обмежується максимальний розмір пенсії, та будь-яких змін до Закону 2262-XII та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цього закону, щодо обмеження пенсії максимальним розміром протягом цього часу не вносилося.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Зважаючи на викладене, застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що рішення суду передбачає виплату позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру, не лише на якусь дату, а й надалі, проводячи пенсійні виплати, які в певний момент були обмежені максимальним розміром.
Правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Цей принцип був сформульований ще в Стародавньому Римі: «res judicata pro veritate habeture» - «судове рішення має прийматися за істину» (у більш вільному трактуванні формулюється так: «що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що пенсійний орган свідомо ігнорує рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, яким безпосередньо надається оцінка неконституційності правових норм, якими обмежуються права осіб, звільнених з військової служби, щодо їх пенсійного забезпечення, зокрема визнається неконституційним обмеження розміру пенсій таких осіб.
Оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах належать застосуванню норми ч. 7 ст. 43 Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яке має пряму дію, а тому відповідач допустив протиправні дії щодо обмеження позивачу розміру пенсії максимальним розміром та вказані вимоги є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.02.2023 розміру пенсії позивача максимальним розміром при здійсненні перерахунку пенсії на виконання рішення суду та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням здійснених виплат.
Щодо посилань відповідача на факт пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача 05.02.2025, позивач дізнався про порушення своїх прав, які полягають у зменшенні відсотку грошового забезпечення та в обмеженні відповідачем його пенсії максимальним розміром саме 07.04.2025 (дата відповіді відповідача), а до суду у справі позивач звернувся 10.04.2025.
Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, суд зауважує, що за змістом положень частини другої статті 122 КАС України, яка, за загальним правилом, встановлює шестимісячний строк звернення до суду який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, як наведено вище, у цій справі підлягають застосуванню норми статті 46 Закону № 1058-ІV та статті 55 Закону № 2262-ХІІ, які є спеціальними по відношенню до статті 122 КАС України, а отже така до спірних правовідносин не застосовується.
Аналогічний висновок щодо застосування зазначених норм права міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №480/1704/19.
При цьому, суд звертає особливу увагу на приписи ч.2 ст.55 Закону № 2262-XII, згідно з якими нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Суд відхиляє посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19, оскільки обставини у цій справі та справі, на яку посилається відповідач, не є релевантними.
Так, у справі №240/12017/19 позивач оскаржував відмову пенсійного органу у проведенні перерахунку та виплати йому заборгованості з державної пенсії у розмірі 10 (десяти) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, згідно зі статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У цій же справі позивач оскаржує дії відповідача щодо зменшення відсотку грошового забезпечення та обмеження його пенсії максимальним розміром.
Вищенаведене свідчить про те, що правовідносини у цій справі не є подібними правовідносинам у справі № 240/12017/19, а тому висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2021 року, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин між сторонами.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1211,20 грн згідно з ID-квитанцією №2205-9353-0869-5134 від 10.04.2025 року (т.1 а.с.6).
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Інші доводи відповідача по суті спірних правовідносин суд вважає спростованими вищенаведеними висновками.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 % до 70% грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1587 від 22.10.2024, виданої станом на 01.01.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1587 від 22.10.2024, виданої станом на 01.01.2023, у розмірі 90% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, Одеська область, 65012.
Суддя Дмитро БАБЕНКО