Справа № 420/3093/25
22 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/3093/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
26 червня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява в порядку ст. 382 КАС України, в якому заявник просить:
встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 року у справі №420/3093/25;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 року у справі №420/3093/25.
Обґрунтування поданої заяви.
Представник позивача адвокат Чернега І.Ф. вказує, що індексація грошового забезпечення згідно рішення суду у справі №420/18180/24 на розрахунковий рахунок позивача надійшла 17.01.2025 року. Проте, компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати позивачу нараховано лише за період з березня 2018 року по грудень 2024 року, що підтверджується розрахунком.
Отже, період за який має бути виплачена компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням їх виплати позивачу, - з 01.01.2016 по день фактичної виплати.
Відтак, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 року у справі №420/3093/25 виконано не в повному обсязі, а саме компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення нарахована не за весь період.
Від відповідача заяв та клопотань до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, зміст рішення Одеського окружного адміністративного суду, суд встановив такі факти та обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №420/3093/25:
визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159;
зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, з 01.01.2016 по день фактичної виплати.
Рішення суду набрало законної сили 06.05.2025 року.
Відповідно до розрахунку Військової частини НОМЕР_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано суму компенсації втрати частини доходів у розмірі 58985,19 грн, індекс споживчих цін - 191,931, коефіцієнт індексації - 91,931.
Вирішуючи в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, суд вказує про наступне.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 р. №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024 р., змінений механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, у тому числі КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1-382-3 та статтю 382 викладено в новій редакції.
Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.11.2024 р. №4094-IX установлено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України (в редакції Закону №4094-IX) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаною нормою КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме: справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг саме за письмовою заявою заявника.
Разом з тим, в інших справах, які не належать до категорій справ, вказаних в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, з урахуванням приписів абз1. ч.1, ч.5 ст.382 КАС України, передбачено саме право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку ст.382 КАС України може слугувати наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Відповідно до абзацу 3 статті 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним Законом України «Про виконавче провадження».
За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Саме приписами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 по справі №420/3093/25 суд враховує, що вказана справа не є справою з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
А відтак, встановлення судового контролю у справі такої категорії є диспозитивним правом суду і має вирішуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, яких в даному випадку заявником надано не було.
Так, станом на теперішній час, не зважаючи на набрання рішенням суду законної сили, позивач не отримував виконавчі листи у вказаній справі.
Суд зазначає, що позивачем суду не надано жодних доказів звернення до державної виконавчої служби з метою пред'явлення виконавчих листів до примусового виконання, а також не надано доказів щодо неможливості його примусового виконання.
Окрім того, суд зазначає, що статтею 3 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно із пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Враховуючи вищевикладені норми, компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу, тобто приріст індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 (без врахування інфляції місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Дослідивши наданий Військовою частиною НОМЕР_1 на адвокатський запит ОСОБА_2 розрахунок, суд встановив, що зазначений розрахунок проведено у відповідності до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року.
Так, відповідачем визначено заборгованість з березня 2018 року у розмірі 83327,98 грн (64162,54 після оподаткування) - загальна сума індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 до 28.02.2018. Представником позивача не заперечується розмір визначення заборгованості та дати її виникнення.
В подальшому, відповідач обрахував суму компенсації втрати частини доходів шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу, тобто приріст індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін наростаючим підсумком склав 191,931, відповідно коефіцієнт індексації - 91,931.
З урахуванням здійснення виплати заборгованості у січні 2025 року, суд доходить висновку, що сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у січні 2025 року відповідачем розраховано у відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року.
Суд зауважує, що представник позивача - адвокат Чернега І.Ф. не конкретизує, який саме період не враховано відповідачем при розрахунку суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у січні 2025 року.
При цьому, представником позивача адвокатом Чернегою І.Ф. не оспорюється факт визначення відповідачем заборгованості перед позивачем у березні 2018 року у загальній сумі індексації грошового забезпечення в розмірі 83327,98 грн (64162,54 після оподаткування) за період з 01.01.2016 до 28.02.2018.
З урахуванням визначення суми заборгованості на березень 2018 року, відповідач здійснив розрахунок суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу, тобто приріст індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100, наростаючим підсумком з дати визначення заборгованості у березні 2018 року до дати її виплати - 17.01.2025 (з урахуванням індексу інфляції в період невиплати доходу, включаючи грудень 2024 року).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача - адвоката Чернеги І.Ф. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №420/3093/25.
Зважаючи на фактичне перебування судді у відпустці з 30.06.2025 до 18.07.2025, ухвалу складено та підписано суддею 22.07.2025 року, з урахуванням приписів ч.1 та ч.6 ст.120 КАС України.
Керуючись ст. 241-243, 248, 256, 295, 297, 382, 382-1 КАС України, суд
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Чернеги І.Ф. (вх.№65036/25 від 26.06.2025) про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.293-295, 382-1 КАС України.
Суддя Дмитро БАБЕНКО