Справа № 420/3088/25
22 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/3088/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов'язання вчинити певні дії.
20 червня 2025 року до суду від представника позивача надійшла заява в порядку ст. 382 КАС України, в якому заявник просить:
встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року у справі №420/3088/25;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України подати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року у справі №420/3088/25.
Обґрунтування поданої заяви.
Представник позивача вказує, що індексація грошового забезпечення згідно рішення суду у справі №420/3088/25, на розрахунковий рахунок позивача надійшла 19.05.2025 року.
Проте, компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати позивачу нарахована та виплачена лише за період з січня 2015 по травень 2016, що підтверджується відповідним розрахунком.
Отже, період за який має бути виплачена компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням їх виплати позивачу: - з січня 2015 року по 19 травня 2025 року.
Відтак, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року у справі №420/3088/25 виконано не в повному обсязі, а саме: компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення нарахована та виплачена не за весь період.
Заперечення щодо заяви про встановлення судового контролю.
01 липня 2025 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення на заяву про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України.
Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Положення ст.382 КАС України не передбачають строку та порядку вирішення судом питань, визначених цією нормою.
Положення ч.1 ст.382 КАС України кореспондують з положеннями ч.6 ст.246 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначається встановлений судом порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Тобто, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.
При цьому, судовий контроль по даній справі при винесенні рішенням Одеського окружного адміністративного суду не встановлювався. Інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках. Тобто в період коли рішення суду не виконано.
Згідно з ч. 4 ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України Про виконавче провадження. Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках. Враховуючи зазначене Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) здійснено повний комплекс заходів щодо добровільного виконання рішення суду.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем. Позивач не навів обставин та не надав доказів, що станом на теперішній час рішення по справі №420/3088/25 не виконано, а також того, що примусовий порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення. Разом з тим, підставою подання даної заяви є незгода позивача саме з розміром розрахунку коштів при нарахуванні і виплаті грошового забезпечення.
Виходячи з вищевказаного, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, 18.05.2025 року виплатила індексацію грошового забезпечення від 01.01.2015 року до 26.05.2016 року у розмірі 31274,17 грн; компенсація втрати частини доходу від 01.01.2015 року до 26.05.2016 року у розмірі 35001,91 грн.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року у справі №420/3088/25 відповідач виконав відповідно до вимог резолютивної частини, тому вимоги заявника, викладені у заяві в порядку ст.382 КАС України, не можуть вирішуватися в порядку ст. 382 КАС України.
З огляду на вищевикладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні заяви про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України
Дослідивши матеріали справи, зміст рішення Одеського окружного адміністративного суду, суд встановив такі факти та обставини.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року у справі №420/3088/25:
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року включно;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 19534,01 грн;
визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 до 26.04.2016 включно;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 26.04.2016 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 11918,96 грн;
визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159;
зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2015 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Рішення суду набрало законної сили 29.05.2025 року.
Відповідно до наданого Військовою частиною НОМЕР_1 розрахунку компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати ОСОБА_1 , який здійснено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року у справі №420/3088/25, на дату проведення остаточного розрахунку - 12.05.2025, Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано суму компенсації втрати частини доходів у розмірі 43480,62 грн, ПДФО - 7826,51 грн, ВЗ - 652,21 грн, до сплати - 35001,90 грн.
Вирішуючи в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, суд вказує про наступне.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 р. №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024 р., змінений механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, у тому числі КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1-382-3 та статтю 382 викладено в новій редакції.
Пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.11.2024 р. №4094-IX установлено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України (в редакції Закону №4094-IX) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Отже, вказаною нормою КАС України передбачено безальтернативне встановлення судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у конкретному переліку справ, а саме: справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг саме за письмовою заявою заявника.
Разом з тим, в інших справах, які не належать до категорій справ, вказаних в абз.2 ч.1 ст.382 КАС України, з урахуванням приписів абз1. ч.1, ч.5 ст.382 КАС України, передбачено саме право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Для застосування наведених процесуальних заходів повинні існувати відповідні правові підстави. Зокрема, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення у порядку ст.382 КАС України може слугувати наявність у суду об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Відповідно до абзацу 3 статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано спеціальним Законом України «Про виконавче провадження».
За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Саме приписами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Вирішуючи питання щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 по справі №420/3088/25 суд враховує, що вказана справа не є справою з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
А відтак, встановлення судового контролю у справі такої категорії є диспозитивним правом суду і має вирішуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, яких в даному випадку заявником надано не було.
Отже, станом на теперішній час, не зважаючи на набрання рішенням суду законної сили, позивач не отримував виконавчі листи у вказаній справі.
Суд зазначає, що позивачем суду не надано жодних доказів звернення до державної виконавчої служби з метою пред'явлення виконавчих листів до примусового виконання, а також не надано доказів щодо неможливості його примусового виконання.
Отже, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2024 р. по справі №420/3088/25.
Окрім того, суд зазначає, що статтею 3 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно із пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Враховуючи вищевикладені норми, компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу, тобто приріст індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 (без врахування інфляції місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Дослідивши наданий Військовою частиною НОМЕР_1 розрахунок, суд встановив, що зазначений розрахунок проведено у відповідності до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року.
Так, відповідачем визначено заборгованість з січня 2015 року до травня 2016 року помісячно, та суму компенсації втрати частини доходів обчислено шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу, тобто приріст індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
У графі «Коефіцієнт» наданого відповідачем розрахунку зазначено індекс споживчих цін наростаючим підсумком з місяця виникнення заборгованості до місяця проведення фактичної виплати - травня 2025 року, а саме:
січень 2015 - травень 2025 - 2,638512667;
лютий 2015 - травень 2025 - 2,455377652;
березень 2015 - травень 2025 - 2,118571888;
квітень 2015 - травень 2025 - 1,735589375;
травень 2015 - травень 2025 - 1,676701933;
червень 2015 - травень 2025 - 1,666037782;
липень 2015 - травень 2025 - 1,692967456;
серпень 2015 - травень 2025 - 1,714684936;
вересень 2015 - травень 2025 - 1,653650964;
жовтень 2015 - травень 2025 - 1,6886028;
листопад 2015 - травень 2025 - 1,635885098;
грудень 2015 - травень 2025 - 1,617562163;
січень 2016 - травень 2025 - 1,594214235;
лютий 2016 - травень 2025 - 1,604632766;
березень 2016 - травень 2025 - 1,578844323;
квітень 2016 - травень 2025 - 1,491637027;
травень 2016 - травень 2025 - 1,489147879.
Суд зазначає, що представник позивача адвокат Чернега І.Ф. дійшла помилкового висновку щодо нарахування відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у травні 2025 року лише за період з січня 2015 до травня 2016, оскільки у розрахунку зазначено саме періоди виникнення заборгованості виплати індексації грошового забезпечення, а в графі «Коефіцієнт» зазначено коефіцієнт індексу інфляції (приріст індексу споживчих цін у відсотках), що визначений наростаючим підсумком з місяця виникнення заборгованості до місяця фактичної виплати такої заборгованості.
Розрахунок зазначених коефіцієнтів відповідає опублікованій інформації про індекси споживчих цін на товари та послуги (до попереднього місяця) у відповідності до даних з офіційного сайту Державної служби статистики України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати щодо виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у травні 2025 року відповідачем розраховано у відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21 лютого 2001 року.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача - адвоката Чернеги І.Ф. про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №420/3088/25.
Зважаючи на фактичне перебування судді у відпустці з 30.06.2025 до 18.07.2025, ухвалу складено та підписано суддею 22.07.2025 року, з урахуванням приписів ч.1 та ч.6 ст.120 КАС України.
Керуючись ст. 241-243, 248, 256, 295, 297, 382, 382-1 КАС України, суд
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Чернеги І.Ф. (вх.№32791/25 від 20.06.2025) про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.293-295, 382-1 КАС України.
Суддя Дмитро БАБЕНКО