Справа № 420/21193/25
22 липня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про стягнення коштів в розмірі 10329,03 грн.,-
Встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про стягнення коштів в розмірі 10329,03 грн.
Ухвалою від 07.07.2025р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у відповідності до положень Закону України “Про судовий збір» у розмірі 2422,40 грн., надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску, додатки до позовної заяви належним чином оформлені у паперовому вигляді.
18.07.2025 року представником позивача до канцелярії суду подано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, в обґрунтування якої позивач посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.12.2018 року у справі №818/1688/16 та вказав, що даний спір належить до юрисдикції адміністративного суду, однак законом встановлений інший строк, ніж в КАС України і який складає три роки з дня виявлення завданої шкоди, то саме слід застосовувати при зверненні до адміністративного суду з даною позовною заявою, у зв'язку з чим просить суд поновити строк звернення до суду з даним позов.
Таким чином, при розгляді клопотання про поновлення строків звернення до суду, суддя виходив з наступного.
Строк звернення до суду, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Проте, наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні позивача, не можуть бути визнані судом поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду, у визначений законом строк.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, аналізуючи норми ст. 122 КАС України, зазначив, зокрема, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з цим, визнаючи неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, враховуючи постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16 та від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16, суд виходить з того, що цей спір є спором щодо проходження військової (публічної) служби.
Слід зазначити, що у зазначених судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, зокрема, що спори у справах щодо відшкодування державі шкоди, завданої військовослужбовцем під час здійснення ним повноважень, пов'язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовими і належать до юрисдикції адміністративних судів.
Також у цих же справах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду зазначений спір саме пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, оскільки у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи під час перебування її на публічній службі.
У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб'єкт владних повноважень.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2021 року у справі №140/6315/20, від 24 червня 2021 року у справі №420/4099/20, від 06 квітня 2023 року у справі №320/7204/21 та підстави для відступлення від них відсутні.
Як видно із позовної заяви, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 10329,03 грн. збитків завданих Військовій частині НОМЕР_1 , які він отримав у вигляді грошового забезпечення за грудень місяць 2023 року.
Натомість, позивач звернувся до суду лише 01.07.2025, що свідчить про пропуск встановленого частиною 2 статті 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду для суб'єкта владних повноважень.
Зважаючи на викладене, суддя дійшов висновку, що підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, слід визнати неповажними, у зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. (ч.5,6 ст.169 Кодексу).
При цьому позивачеві роз'яснюється, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані судом поважними.
Згідно п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Крім того, 18.07.2025 року (вх. №ЕС/73106/25) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про відстрочення сплати судового збору.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Стаття 133 КАС України передбачає право, а не обов'язок суду щодо звільнення, відстрочення або розстрочення судових витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Водночас, Законом України "Про судовий збір" передбачені умови, коли враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Зокрема, якщо:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При цьому, доказів щодо наявності обставин передбачених ст. 8 Закону України “Про судовий збір» для відстрочення сплати судового збору, позивачем суду надано не було. Довідку про доходи за рік з податкового органу (на підтвердження річного доходу) позивачем до суду також не надано.
Майновий стан сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану.
При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів неможливості сплати судового збору.
Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовано законом. Наведені скаржником у клопотанні обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору або його розстрочення, передбачених ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Крім зазначеного, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.
Оскільки позивачем недоліки зазначені в ухвалі Одеського окружного адміністративного суду, у строк усунуто не було, згідно ч. 2 ст. 123, п.п 1, 9 ч. 4 ст.169 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність повернути позовну заяву позивачеві.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 241, 248, 294-295 КАС України, суддя, -
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення процесуального строку та відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про стягнення коштів в розмірі 10329,03 грн. - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали разом з позовною заявою та всіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 295, 297 КАС України.
Суддя О.М. Тарасишина