Справа № 420/14186/25
22 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправним дій та скасування рішення
До Одеського окружного адміністративного суду 07.05.2025 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000321;
2. Визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA500500/2025/000195/2 від 17.04.2025.
В обґрунтування позову зазначили, що 20.01.2019 між ТОВ « 100 ШИН+ » (Покупець) та «GUIZHOU TYRE CO., LTD», Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100-GU19. Відповідно до умов договору на підставі Рахунку - проформи № 24122402001 від 31.12.2024 ТОВ « 100 ШИН +» здійснило попередню оплату банківський платіжний документ № 138 від 22.01.2025. З метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс №24122402001 від 16.02.2025 відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 783 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (SHEKOU) становить 70115,63 Доларів США. Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до митниці електронна митна декларація № 25UA500500012320U7 від 16.04.2025. В МД №225UA500500012320U7 від 16.04.2025 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 100,48 Дол. США за один./ або 2,64 Дол. США/ кг. 17.04.2025 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, Позивачем були надані додаткові документи: лист пояснення ТОВ « 100 ШИН +» № б/н від 17.04.2025. Проте відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA500500/2025/000321 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000195/2 від 17.04.2025, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні та 3,0965 дол. США/кг.
12.05.2025 ухвалою судді позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - залишено без руху встановивши 10-денний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.
16.05.2025 до суду від представника позивача ТОВ « 100 ШИН+» надійшла заява (вх. № ЕС/48344/25) на виконання ухвали суду від 12.05.2025.
21.05.2025 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
05.06.2025 від представника відповідача Одеської митниці надійшов відзив (вх. №ЕС/55853/25), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У вказаному відзиві представник позивача зазначив, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500500012320U7 від 16.04.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000195/2 від 17.04.2025, а саме:
1) Відповідно до договору від 20.01.2019 № 100-GU19 товар поставляється на умовах FOB SHENZHEN, а в інвойсі від 16.02.2025 № 24122402001 зазначені умови поставки FOB SHEKOU;
2) В наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB;
3) Прайс-лист б/н від 16.02.2025 був виданий пізніше, ніж проформа-інвойс від 31.12.2024 № 24122402001;
4) Зазначені у довідці про вартість транспортних послуг від 10.04.2025 б/н відомості щодо вартості транспортних послуг до митного кордону України не відповідають таким відомостям, зазначеним у рахунку на оплату від 10.05.2025 № ТФ5. Зокрема у довідці відсутні відомості щодо вантажно-розвантажувальних робіт, які зазначені у рахунку-фактурі. Як наслідок транспортні витрати до митного кордону України не в повному обсязі включені до митної вартості товарів.
Частиною 2 статті 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
17.04.2024 декларантом ТОВ « 100 ШИН+» було надіслано лист від 17.04.2025 б/н, яким повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та інших додаткових документів надаватися не буде. Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком.
Таким чином, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2025/000195/2 від 17.04.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000321 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ « 100 ШИН +».
05.06.2025 до суду надійшло клопотання (вх. №ЕС/55865/25) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін,мотивуючи тим, що розмір можливих збитків у даній справі (різниця в митних платежів між заявленою та скоригованою митною вартістю спірного товару) становить 161244,32 грн. Зазначена обставина свідчить про складність даної справи, яка потребує розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи з метою надання усних пояснень, оскільки результат розгляду справи - матеріальні збитки для сторін у сумі 161244,32 грн.
06.06.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №ЕС/56766/25), в якому покликаючись, що наведені у відзиві доводи не спростовують доводів суті позовних вимог, та просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 10.06.2025 постановлено у задоволенні клопотання (вх. №ЕС/55865/25 від 05.06.2025) представника відповідача Одеської митниці про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін - відмовити.
10.06.2025 від представника відповідача Одеської митниці надійшли заперечення (вх. №ЕС/58278/25) покликаючись, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2025/000195/2 від 17.04.2025 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ « 100 ШИН+».
Станом на дату вирішення даної справи, інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» зареєстровано як юридична особа 28.12.2011 (Номер запису: 10671020000017401) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 50.20 Вантажний морський транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
20.01.2019 між «GUIZHOU TYRE CO., LTD», (КНР) в особі генерального менеджера пана Ма Ші Чун (Ma Shi Chun) (Продавець), який діяв на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (Україна), в особі директора ОСОБА_1 , (Покупець), яка діяла на підставі Статуту, було укладено Договір закупівлі імпортного товару № 100-GU19.
Згідно п.1.1. Договору Продавець відвантажує товар - вантажні шини та легкові шини в асортименті бренду, зазначеному в комерційному інвойсі, виробництва компанії «GUIZHOU TYRE CO., LTD», за адресою: № 41, проспект Байхуа, район Юньян, провінція Гуйян-Гуйчжоу, Китай (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар згідно з Комерційним Інвойсом, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Пункти 2.1. - 2.3. Договору товар відвантажується в один або кілька морських контейнерів. Розмір, тип і кількість контейнерів вказується в доданому до Договору пакувальному листі. Кількість Товару по кожній поставці вказана в Комерційному Інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки Товару. Вага товару: визначається Пакувальним Листом, що додається до кожної конкретної поставки Товару. Якість товару відповідає копії сертифіката якості ECE, виданого виробником.
Пункт 3.2. - 3.3. Договору загальна вартість товару за цим Договором вказується в комерційному інвойсі, що додається до кожної конкретної поставки Товару.
Ціна товару визначається відповідно до того, на яких умовах FOB (SHENZHEN) «Інкотермс 2010» вона була виставлена Продавцем.
Пункти 4.1. - 4.2. Договору базисними умовами поставки за цим Договором є умови, зазначені в комерційному інвойсі. Умови поставки повинні відповідати правилам «Інкотермс 2010». Строк поставки товару на умовах FOB (SHENZHEN) «Інкотермс 2010»., обмежений 30 календарними днями з дати розміщення замовлення покупцем.
Як вказано у позові відповідно до умов договору на підставі Рахунку - проформи № 24122402001 від 31.12.2024 ТОВ « 100 ШИН +» здійснило попередню оплату банківський платіжний документ № 138 від 22.01.2025.
Копії вказаних платіжних документів надано позивачем до суду разом із позовом.
З метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс №24122402001 від 16.02.2025 відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 783 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (SHEKOU) становить 70115,63 Доларів США.
На підставі інвойсу № №24122402001 від 16.02.2025 компанією «GUIZHOU TYRE CO., LTD» поставлено позивачу партію товару (Шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121, тип протектора дорожний (всесезонний): -215/75R17.5-16 мод. GL265D 240 шт; індекс навантаження 135/133; індекс швидкості, посадочний діаметр 17,5; 215/75R17.5-16 мод. GL283A - 207 шт; індекс навантаження 135/133; індекс швидкості, посадочний діаметр -17,5; 245/70R17.5-18 мод. GL283A 40 шт; індекс навантаження 143/141; індекс швидкості, посадочний діаметр -17,5;-245/70R17.5-16 мод. GL265D-140 шт; індекс навантаження 136/134; індекс швидкості М, посадочний Діаметр 17,5; 285/70R19.5-16 мод. GL265D 8 шт; індекс навантаження -146/144; індекс швидкості, посадочний діаметр 19,5; 315/70R22.5-18 мод. ELDH - 20 шт; індекс навантаження 154/150; індекс швидкості - L, посадочний діаметр 22,5; 385/55R22.5-20 мод. GL286A 40 шт; індекс навантаження 160; індекс швидкостіК, посадочний діаметр -22,5; -385/65R22.5-18 мод.GL256F24 шт. індекс навантаження 158; індекс швидкості, посадочний діаметр -22,5; 315/70R22.5-18 мод. ELDH - 154 шт; індекс навантаження 154/150; індекс швидкості, посадочний діаметр -22,5; 315/70R22.5-18 мод. ELSH 10 шт; індекс навантаження 154/150; індекс швидкості, посадочний діаметр -22,5. Загальна кількість 783 шт. Виробник «GUIZHOU TYRE CO., LTD». Торговельна марка «ADVANCE». Країна виробник СМ.)
16.04.2025 уповноважена позивачем особа діючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+», звернулась до Одеської митниці, у зв'язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 25UA500500012320U7).
Для підтвердження вказаних у митній декларації № 25UA500500012320U7 від 16.04.2025 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:
- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 16.02.2025;
- Рахунок-проформа (Proforma invoice) 24122402001 від 31.12.2024;
- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 24122402001 від 16.02.2025;
- Коносамент (Bill of lading) GSZS0205281 від 16.02.2025;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 1248 від 15.04.2025;
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 8526 від 15.04.2025;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 25C5200A0127/00111 від 19.02.2025;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару 138 від 22.01.2025;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг ТФ5 від 10.04.2025;
- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг 15763 від 11.04.2025;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 10.04.2025;
- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 16.02.2025;
- Розрахунок ціни (калькуляція) 24122402001 від 16.02.2025;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Б/Н від 30.12.2019;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Б/Н від 26.10.2020;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Б/Н від 30.12.2021;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Б/Н від 31.12.2021;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Б/Н від 18.04.2022;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Б/Н від 01.01.2023;
- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Б/Н від 31.12.2023;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) 100-GU19 від 20.01.2019;
- Договір (контракт) про перевезення 26092024_4 від 26.09.2024;
- Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України, встановлених технічними регламентами (Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції») UA.PN.191.3734-24 від 04.12.2024;
- Інші некласифіковані документи (Заявка до договору № 00045958 від 10.02.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення 530420250040224202 від 16.02.2025.
Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, з яких виготовлені товари; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
17.04.2025 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, Позивачем були надані додаткові документи: лист пояснення ТОВ « 100 ШИН +» № б/н від 17.04.2025.
Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням №UA500500/2025/000195/2 від 17.04.2025 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.
Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000321.
Так, у рішенні №UA500500/2025/000195/2 від 17.04.2025 відповідачем було вказано, що у зв'язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості були опрацьовані подані декларантом документи, які підтверджують митну вартість товарів, і встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) Відповідно до договору від 20.01.2019 № 100-GU19 товар поставляється на умовах FOB SHENZHEN, а в інвойсі від 16.02.2025 № 24122402001 зазначені умови поставки FOB SHEKOU.
2) В наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB.
3) Прайс-лист б/н від 16.02.2025 був виданий пізніше, ніж проформа-інвойс від 31.12.2024 № 24122402001.
4) Зазначені у довідці про вартість транспортних послуг від 10.04.2025 б/н відомості щодо вартості транспортних послуг до митного кордону України не відповідають таким відомостям, зазначеним у рахунку на оплату від 10.05.2025 № ТФ5.
Зокрема у довідці відсутні відомості щодо вантажно-розвантажувальних робіт, які зазначені у рахунку-фактурі. Як наслідок транспортні витрати до митного кордону України не в повному обсязі включені до митної вартості товарів. З огляду на вищевикладене, відповідно до п.3 ст.53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, з яких виготовлені товари; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Згідно з пунктом 6 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи. 17.04.2024 декларантом ТОВ « 100 ШИН+» було надіслано лист від 17.04.2025 б/н, яким повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та інших додаткових документів надаватися не буде. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.
Щодо посилання в оскаржуваному рішенні на те, що відповідно договору від 20.01.2019 № 100-GU19 товар поставляється на умовах FOB SHENZHEN, а в інвойсі від 16.02.2025 № 24122402001 зазначені умови поставки FOB SHEKOU, суд зазначає, що у відповідності до умов п.4.1. Договору базисні умова поставки, зазначаються в комерційному інвойсі.
В той же час, відповідно до комерційного інвойсу, умовами поставки оцінюваної партії товару є FOB SHEKOU, що не враховано відповідачем.
Щодо відсутності у митній декларації країни відправлення зазначення географічного пункту доставки товарів відповідно до умов поставки FOB, суд зазначає, що обов'язкове подання митної декларації країни відправлення частиною 2 статті 53 МК України не передбачено. Митна декларація країни відправлення заповнюється контрагентом позивача і підприємство позивача не може нести відповідальність за правильність її оформлення.
Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року, справа № 813/1350/14.
Стосовно твердження, що Прайс-лист б/н від 16.02.2025 був виданий пізніше, ніж проформа-інвойс від 31.12.2024 № 24122402001.
Прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. Крім того, законодавчо не закріплено форми прайс-листів. Даний документ є суто інформаційним, прайс-лист містить список цін та слугує способом для продавця розповсюджувати інформацію про товар. За жодних умов прайс-листи не можуть бути первинними документами для визначення митної вартості товару.
Таким чином, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Суд зазначає, що до митного оформлення був наданий Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 16.02.2025 виданий Постачальником Товару «GUIZHOU TYRE CO., LTD» який містить комерційну пропозицію Постачальника. Відображена у прайс-листі вартість товарів відповідає тій вартості, що визначена у рахунку - проформі б/н від 31.12.2024 року та Інвойс № 24122402001 від 31.12.2024 року
Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 року по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов'язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.
З урахуванням викладеного, вищевказані зауваження відповідача стосовно змісту прайс-листа суд вважає такими, що не впливають на визначення митної вартості товару.
Щодо посилання митного органу на те, що у довідці про вартість транспортних послуг відсутні відомості щодо вантажно-розвантажувальних робіт та транспортно-експедиційних послуг, які зазначені у рахунку-фактурі та як наслідок транспортні витрати до митного кордону України не в повному обсязі включені до митної вартості товарів, суд наголошує, що разом із митною декларацією до митного органу позивачем надавалась довідка про транспортні витрати.
Судом встановлено, що до митного оформлення була надані документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом SHEKOU (Китай) до пп Чорноморськ (Україна) надані:
- довідка про транспортні витрати № Б/Н від 10.04.2025, що містить данні про вартість перевезення та супутніх витрат з пункту відправлення порт SHEKOU (Китай) до порту Чорноморськ (Україна), містить номери контейнерів (GESU6331248 та TGBU8888526), містить номер коносаменту (GSZS0205281)
- договір (контракт) на перевезення № 26092024_4 від 26.09.2024;
- рахунок на оплату вартості перевезення № ТФ5 від 10.04.2025;
- банківський платіжний документ про оплату послуг перевезення № 15763 від 11.04.2025.
Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Наказ МФУ від 24.05.2012 № 599 містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, вказаний акт не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.
Також, у вказаному Наказі зазначено, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надані митному органу документи є належним та допустимим доказом розміру таких витрат.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного суду № 804/16553/14 від 31.05.2019 року якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що Такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Виходячи з переліку та змісту тих документів, що були надані декларантом одночасно з декларацією митному органу, суд вважає їх достатніми на підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування товару.
Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 4844,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15867 від 06.05.2025 про сплату 2422,40 грн, та платіжною інструкцією № 15866 від 06.052025 про сплату 2422,40 грн.
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 4 844,80 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та визнання противоправною та скасувати картку відмови задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості Одеської митниці №UA500500/2025/000195/2 від 17.04.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000321 Одеської митниці.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» суму сплаченого судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (07455, Київська область, Броварський район, сільрада Княжицька, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 25 км, код ЄДРПОУ 38012976);
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА