Справа № 420/14137/25
22 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить суд: - визнати протиправними дій відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 сумою 23610 грн. 00 коп.; - зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром в повному розмірі в сумі 38252,56 грн
Позивач зазначив, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VІІ).
Згідно із довідкою прокуратури Херсонської області від 27.10.2020 № 21-395 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами, чинними на 11.09.2020, за відповідною (прирівняною) посадою прокурор відділу становить 61798,80 грн.
Станом на 01.03.2025 загальний розмір пенсії Позивача складає 38252,56 грн. Разом з тим, сума пенсії до виплати складає 23610,00 грн.
На запит представника позивача адвоката Беженар Є.О. відповідач повідомив листом від 10.04.2025 № 2100-0212-8/13839 максимальний розмір пенсії обмежений відповідно до с. 86 Закону № 1697 десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Позивач вважає порушеними його права, оскільки йому пенсія призначена за Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі Закон № 1789-ХІІ), отже до нього має застосовуватися положення цього Закону № 1789-ХІІ, що діяв на час призначення пенсії. Положеннями статті 50-1 Закону № 1789-ХІ (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) не передбачалось якихось обмежень, зокрема, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
14.10.2014 прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону № 1697- VII попередній Закон від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ із змінами частково втратив чинність, крім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої ст. 50-1.
Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ знову внесено зміни до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в ч.15 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Позивач вказує, що аналіз вказаних вище правових норм свідчить про те, що нова редакція ст.50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності новою редакцією.
Також, абзацом 6 ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VII передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність
Вказана редакція абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» викладена внаслідок внесення змін згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016.
При цьому, згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону №3668-VІ від 08.07.2011 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
На думку позивача новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами від 02.03.2015 №213-VІІ, від 28.12.2014 №76-VІІІ та від 14.10.2014 №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення йому пенсії). У даному випадку до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, оскільки звужують його права, а отже його вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому необхідно врахувати, що Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Вперше офіційне тлумачення статті 58 Конституції України Конституційний Суд надав у своєму рішенні № 1-зп/97 від 13 травня 1997 року, в якому зазначив, що незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів в часі означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту.
Цю правову позицію Конституційний Суд України ще раз повністю підтвердив у своїх рішеннях від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012; від 13 травня 1997 року № 1-зп; від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99; від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001. Звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.
В обґрунтування своїх вимог позивач також посилається пункти 21, 24 рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України» Європейський Суд з прав людини, в якому ЄС здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності.
Також позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018, а якому зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Ухвалою суду від 12.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у порядку ст.262 КАС України в електронній формі.
Ухвалою суду від 22.07.2025 року повернуто без розгляду клопотання ГУ ПФУ про притягнення до участі у справі третьої особи.
Представник відповідача у відзиві на позов не заперечував, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 07.05.2015 як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ “Про прокуратуру», проте просив відмовити у задоволенні позову, оскільки 01.10.2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2011 року № 3668-VI “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VI), яким були внесені зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Згідно зі статтею 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії, призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України “Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом № 3668-VI встановлений механізм його реалізації стосовно двох різних категорій осіб, а саме: 1) тим, яким пенсія призначена після набрання чинності Законом № 3668 - пенсія починає виплачуватись з урахуванням максимального розміру; 2) тим, кому пенсія призначена до набрання чинності цим Законом - пенсія виплачується без її обмеження максимальним розміром, встановленим Законом № 3668, однак виплата здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Таким чином, Законом № 3668 передбачено, що його дія, зокрема, відносно обмеження максимального розміру пенсії розповсюджується на обидві з вищезазначених категорій осіб, однак відносно однієї обмеження застосовуються одразу, а щодо іншої передбачено поступове введення обмежень.
Зміни, внесені Законом № 3668, якими обмежено максимальний розмір пенсії, зокрема й Позивача, неконституційними не визнані, є чинними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами. Аналогічного висновку дійшла судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19. Також про відсутність правових підстав для перерахунку пенсій працівникам прокуратуру без обмеження максимальним розміром вказано у без обмеження вказано уу зразковій справі № 580/5962/20.
Представник позивача подав додаткові пояснення по справі та звернув увагу на те, що відповідач вказує на правомірність обмеження пенсії позивача у розмірі 10 прожитковими мінімумами, посилаючись на Закон № 3668 та абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Разом з тим, пенсія позивача була призначена до набрання чинності цими положеннями - відповідно до раніше чинного Закону № 1789-XII. Верховний Суд у численних рішеннях, включаючи постанову у справі № 580/5962/20, обмеження не має зворотної дії, а отже не може застосовуватися до вже призначених пенсій. Таким чином, застосування обмежень до позивача є ретроактивним втручанням, що суперечить ст. 58 Конституції України та висновкам Конституційного Суду України (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99). Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду (постанова від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19), саме на відповідача покладено обов'язок доведення правомірності прийнятих рішень. е Відповідач не довів правове обґрунтування застосування обмеження пенсії позивача, як і не надав до суду доказів про зміну правової підстави виплати пенсії Позивачу, яка могла б вказувати на законність застосування обмеження до розміру його пенсії, а отже дії Відповідача є протиправним втручанням у набуте право.
Справу розглянуто у письмовому провадженні.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію відповідно до Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі Закон № 1697-VІІ).
Позивач отримав довідку прокуратури Херсонської області від 27.10.2020 № 21-395 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами, чинними на 11.09.2020, за якою за відповідною (прирівняною) посадою прокурор відділу заробітна плата становить 61798,80 грн.
Пенсія була перерахована та склала 38252,56 грн, проте максимальний розмір пенсії обмежений десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність та до виплати визначено 23610,00 грн
На запит представника позивача адвоката Беженар Є.О. відповідач повідомив листом від 10.04.2025 № 2100-0212-8/13839 максимальний розмір пенсії обмежений відповідно до с. 86 Закону № 1697 десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи дії щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії під час проведення перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши заяви по суті учасників справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до абзацу шостого частини п'ятнадцятої ст.86 Закону України № 1697-VІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказана норма не визнана неконституційною.
Щодо правомірності її застосування Верховний Суд навів правові висновки у своїх рішеннях щодо подібних правовідносин, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для застосування при розгляді спірних правовідносин.
У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2021 року (справа №580/5962/20) Суд дійшов таких правових висновків:
"…колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 року №589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI , і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону N 1697-VII."
"…внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний… на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону N 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, позовні вимоги Особа-1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають."
Верховний Суд не відступав від вказаних правових висновків, навпаки зазначений висновок підтриманий Верховним Судом у низці інших постанова, зокрема: від 29.06.2023 у справі N 140/2530/21, від 22.08.2023 у справі N 140/7066/21 та від 19.12.2023 у справі N 340/1053/21, від 28.02.2024 року у справі №240/20830/21, від 12.03.2024 року у справі №420/20965/22, від 09.12.2024 року у справі №580/5503/20.
Отже, застосовуючи вищезазначені правові висновки Верховного Суду в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд вважає, що на спірні відносини позивача по даній справі поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону N 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дій щодо обмеження максимального розміру пенсії з 01.03.2025 сумою 23610,00 грн та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром в повному розмірі в сумі 38252,56 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.