Справа № 420/23161/25
про залишення позовної заяви без руху
21 липня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Лебедєва Г. В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),
до відповідача Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601),
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ),
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списків розподілу постійних жилих приміщень та облікової справи військовослужбовця - ОСОБА_1 , зафіксовані в протоколі спільно рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України № 9 від 24.05.2022 року;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України прийняти рішення, яким погодити списки розподілу постійних жилих приміщень оформлених протоколом НОМЕР_1 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 08.11.2021 року №1 в частині надання ОСОБА_1 ( РНОКПП - НОМЕР_2 ) та членам його сім'ї: ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ); ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 ); ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) житла для постійного користування шляхом виключення квартири АДРЕСА_2 з числа службових.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши даний позов, суд вважає, що він не відповідає вимогам ст. 161 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Вказана позовна заява була подана представником позивача через систему «Електронний суд».
Разом з тим, ознайомившись з позовною заявою, судом встановлено, що в якості додатків до позовної заяви зазначено: копія Листа на адресу ДПС України від 10.05.22 р. №70/182-22-вих - на 1-ому арк. та супровідний лист на адресу адвоката від відповідача від 12.05.2025 р.- на 1-ому арк.
Однак вказані документи не були завантажені в якості додатків до позовної заяви, яка надійшла через систему електронний суд.
Також згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу реалізації військовослужбовцем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями.
Колегія суддів Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2024 року в справі № 160/33822/23 звернула увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі №362/643/21вказала, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної.
Тобто, 08 червня 2022 року Великою Палатою Верховного Суду запроваджено новий підхід до обчислення строку звернення до суду особами, що проходять військову службу і зроблено висновок, що військова служба є різновидом публічної служби.
Отже, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду в справі щодо проходження позивачем публічної служби, слід керуватися частиною п'ятоюстатті 122 КАС України, якою передбачено місячний строк звернення до суду та обчислювати такий строк з моменту, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у зв'язку із прийняттям оскаржуваних наказів та вчиненням протиправних дій.
Такий висновок також наведений Верховним Судом в постанові від 20 вересня 2023 року в справі № 560/6732/22.
Попри це, Верховний Суд, зокрема в постанові від 19 жовтня 2023 року в справі № 120/8008/22 вказав, що звернення до адміністративного суду з позовом подібним цьому становить шість місяців.
Такий висновок також наведений Верховним Судом в постанові від 26 травня 2025 року в справі № 140/9568/24.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списків розподілу постійних жилих приміщень та облікової справи військовослужбовця - ОСОБА_1 , зафіксовані в протоколі спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України № 9 від 24.05.2022 року та яке було затверджено головою Державної прикордонної служби України 30.06.2022 року.
Разом з позовом позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що його не повідомляли про дату, час та місце розгляду відповідного питання, він не був присутній на засіданні та на його адресу не надсилався текст рішення чи повідомлення про можливість його отримання. У зв'язку із мобілізацією з 25.02.2022 року, позивач весь час з початку війни перебуває на службі. Підтвердженням вказаного є також отримання позивачем статусу учасника бойових дій. Розуміючи необхідність захисту власних прав від порушень з боку державних органів, незважаючи на триваючу війну, позивач звернувся до адвоката за правовою допомогою та делегував йому необхідні права на представництво його інтересів. 09.05.2025 року на адресу відповідача було надіслано адвокатський запит для отримання інформації по прийнятих рішеннях та з метою надання їх правової оцінки. В кінці травня адвокатом було отримано відповідь від відповідача із долученими до неї документами. В тому числі було отримано витяг з протоколу № 9 від 24.05.2022 р. До цієї дати зміст протоколу позивачу був невідомий. Позивач зазначає, що дізнався про оскаржуване рішення лише в кінці травня 2025 року, то шестимісячний строк позовної давності ще не порушений. В той же час, позивач вказує, що у разі якщо суд або сторона по справі будуть вважати описані вище обґрунтування дотримання процесуальних строків недостатніми, просить врахувати правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 29.11.2024 р. справа № 120/359/24, згідно якої визнано проходження служби за мобілізацією достатніми підставами для поновлення строків, за умови документального підтвердження.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного процесуальним законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 16.09.2021 у справі № 560/5412/20, від 01.06.2022 у справі № 460/100/21, від 29.03.2023 у справі № 380/10073/20, від 04.07.2023 у справі №620/4707/22, від 20.07.2023 у справі №420/8355/22.
Так, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, згідно із частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Слід зазначити й те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №800/30/17 зауважила, що вжиття конструкції "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №640/8010/20 зроблено загальний висновок про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Як вже було зазначено судом позивач оскаржує дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо повернення без погодження до НОМЕР_1 загону морської охорони списків розподілу постійних жилих приміщень та облікової справи військовослужбовця - ОСОБА_1 , зафіксовані в протоколі спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України № 9 від 24.05.2022 року.
Відповідно до п. 8 розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями затвердженої наказом МВС України від 28.01.2021 року №26 робота житлових комісій проводиться на засадах гласності та прозорості. Інформація про склад житлових комісій, графік та результати їх роботи розміщуються в загальнодоступному місці в органах, регіональних управліннях, Адміністрації Держприкордонслужби з урахуванням вимог законодавства щодо захисту персональних даних.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_6 від 25.03.2025 року № 08/107 позивач з 25.02.2022 року знаходиться на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_6 .
Таким чином, вбачається, що позивач з 25.02.2022 року знаходиться на військовій службі у НОМЕР_1 загін морської охорони (Військова частина НОМЕР_6 ) Державної прикордонної служби України, куди Адміністрацією Державної прикордонної служби України були повернуті без погодження списки розподілу постійних жилих приміщень та його облікова справа.
Позивач ні в позовній заяві, ні в клопотанні про поновлення строку, не вказує про те, що про результати роботи житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України не були розміщені в загальнодоступному місці в НОМЕР_1 загоні морської охорони (Військова частина НОМЕР_6 ) Державної прикордонної служби України.
Зі змісту клопотання позивача про поновлення строку вбачається, що позивач не заперечує, що йому було відомо про прийняте Адміністрацією Державної прикордонної служби України рішення, а лише вказує, що йому не надсилався текст рішення чи повідомлення про можливість його утримання.
При цьому, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач та члени його родини продовжують проживати в квартирі АДРЕСА_2 , та позивачу відомо, що вказана квартира не виключена з числа службових.
При цьому, суд зауважує, що отримання представником позивача на його адвокатський запит відповіді від відповідача із долученим до неї витягом з протоколу № 9 від 24.05.2022 року, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
При цьому суд зауважує, що ні адвокатського запиту, ні відповіді на нього, матеріали позовної заяви не містять.
Таким чином, звернувшись до суду з цим позовом 14.07.2025 року (через три роки з моменту прийняття оскаржуваного рішення відповідачем), позивач заявив позовні вимоги поза межами шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України.
Щодо посилання позивача на те, що він є військовослужбовцем, а також на введення в Україні воєнного стану, суд вважає, вказані обставини не можуть бути беззаперечною підставою для визнання строку пропущеним з поважних причин.
Суд зазначає, що позивач не надав жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до суду із позовом у зв'язку з проходженням військової служби та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період; перебування позивача на лікуванні, тощо). У матеріалах справи наявна лише копія посвідчення учасника бойових дій.
За відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв'язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану та несенням позивачем військової служби, вказана позивачем причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Аналогічні висновки Верховний Суд сформував у постанові від 08 липня 2025 року по справі № 440/10214/24.
Також суд не приймає посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29.11.2024 року у справі №120/359/24, у якій Верховний Суд дійшов висновку, що мобілізація позивача у першу хвилю у зв'язку із введенням воєнного стану може свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строку звернення до суду, оскільки питання наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду та підстав для його поновлення є індивідуальним в кожній справі і вирішуються судом на власний розсуд.
Аналогічні висновки Верховний Суд сформував у постановах від 25 березня, 13 травня 2025 року (справи №№ 440/10223/24, 440/10271/24, 440/10226/24, відповідно).
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Частиною 1 ст. 123 КАС України передбачено, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відтак, позивача пропонується вказати підстави для поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин пропуску такого строку.
Згідно з ч. 1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду:
- всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги;
- заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
За таких обставин, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суддя робить висновок, що позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.
Суддя вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
У відповідності до приписів статті 169 КАС України у разі не усунення вищевказаних недоліків позовна заява буде повернута позивачеві.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -
Відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Лебедєва