22 липня 2025 р. № 400/5769/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС.», просп. Центральний, 101, м. Миколаїв, 54055,
до відповідачаМиколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005,
третя особаКомунальне підприємство Миколаївської міської ради «Міське ринкове господарство», вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005,
провизнання протиправним та скасування рішення від 24.04.2025 №43/361,
Товариство з обмежиною відповідальністю «КРИСТМАС.» (далі - позивач, ТОВ «КРИСТМАС.») звернулося до суду з адмінстративним позовом до Миколаївської міської ради (далі також - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 24.04.2025 року № 43/36 «Про відмову ТОВ «КРИСТМАС.» у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер: 4810136900:02:009:0003 по вул. 8 Поздовжня, 2-В в Інгульському районі м. Миколаєва».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер: 4810136900:02:009:0003 по вул. 8 Поздовжня. 2-В в Інгульському районі м. Миколаєва»
Рішенням від 24.04.2025 року № 43/36 «Про відмову ТОВ «КРИСТМАС.» зазначено:
«Підстава: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч.3, ст. 123 Земельного кодексу України), а саме:
ч.6, ст.79-1, 4.2. ст.123 Земельного кодексу України, ст.56 Закону України «Про землеустрій» в частині відсутності нотаріальної згоди (припису) КП ММР «МІСЬКЕ РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО» на поділ земельної ділянки (кадастровий номер: 4810136900:02:009:0003), площею 40000кв.м., яка перебуває у постійному користуванні КП ММР «МІСЬКЕ РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО» на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ №193X67, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27.09.2012 за №48101003000063; ст.526 Цивільного кодексу України, невиконання ТОВ «КРИСТМАС.» зобов'язань щодо повернення Миколаївській міській раді земельної ділянки (кадастровий номер: 4810136900:02:009:0003), площею 40000кв.м. відповідно до умов договору суперфіція від 06.03.2014 №321 після припинення його дії у зв'язку із спливом строку користування».
З вищенаведеним hішенням ТОВ «КРИСТМАС.» не згодне та вважає, що останнє суперечить нормам законодаства.
Ухвалою від 09.06.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовоного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
02.07.2025 року до суду від Миколаївської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що заперечує проти вимог позовної заяви і вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 площею 4 га за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Повздовжня восьма, земельна ділянка 2в належить на праві власності територіальній громаді м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, тобто є комунальною власністю, вирішення питання щодо поділу земельної ділянки є виключною компетенцією власника земельної ділянки.
Третя особа письмові пояснення щодо суті спору не надала.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
25.12.2024 року ТОВ «КРИСТМАС.» звернулось до Миколаївської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації з поділу земельної ділянки до ММР згідно положень абз. 1 ч. 13, ст.120 ЗК України, за якої набувач права власності на об'єкти нерухомого майна (розташованого на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні іншої особи), має право на отримання у користування земельної ділянки комунальної власності, яка надається у порядку ст. 123 ЗК України.
До заяви були надані наступні документи :
1. Заява на ім'я міського голови;
2. Копії документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою
- копії: договору про встановлення суперфіція від 06.03.2014 року із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 06.03.2014 та договору про внесення змін № 1 від 01.12.2014 року із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.12.2014 року;
3. План поділу/об'єднання земельних ділянок, розроблений на актуальній топографо-геодезичній зйомці та належним чином погоджений землекористувачем - План поділу земельної ділянки (масштаб 1:1000) кадастровий номер: 4810136900:02:009:0003;
4. Копія статуту (для юридичних осіб) - ТОВ «КРИСТМАС.»;
5. Копія витягу з ЄДРПОУ - ТОВ «КРИСТМАС.»;
6. Витяг з Державного земельного кадастру про земельну(ні) ділянку (ки), що плануються до поділу чи об'єднання:
- кадастровий номер: 4810136900:02:009:0003, номер витягу: НВ-9960049002024 від 24.12.2024 року;
7. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно чи правочин, яким підтверджується право власності на таке майно (договір або інший правочин):
Копії: Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.03.2014 року із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.03.2014 року та технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ;
8. Витяг з ДРРП:
Копії: Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та технічних паспортів на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 ;
9. Технічний паспорт на об'єкт(и) нерухомого майна, виданий на ім'я землекористувача (за 3 -я адресами);
10. Копії заяви про надання згоди на поділ земельної ділянки (вих. № 5/11 від 20.11.2024 року) із описом вкладення та поштової накладної за трек номером 5401711943288 від 20.11.2024 року;
11. Копії листа (вих. № 22/11 від 22.11.2024 року) «Додатково до заяви про надання згоди на поділ земельної ділянки №5/11 від 20.11.2024р.» із описом вкладення та поштової накладної за трек номером 5401711943482 від 22.11.2024 року;
12. Додаткова пояснювальна заява «про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер: 4810136900:02:009:0003» вих. № 25/12 від 24.12.2024 року «ТОВ «КРИСТМАС.» Миколаївському міському голові із Розрахуноком площ об'єктів нерухомого майна ТОВ «КРИСТМАС.» при поділі земельної ділянки кадастровий номер: 4810136900:02:009:0003;
13. Копія Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру праЕ власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.11.2024 року за номером: 405722771;
14. Довіреність.
За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів, відповідач 24.04.2025 року прийняв рішення № 43/36 «Про відмову ТОВ «КРИСТМАС.» у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:02:009:0003) по вул. 8 Поздовжній, 2-В в Інгульському районі м. Миколаєва».
Відмова обґрунтована наступним: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України), а саме: ч. 6 ст. 79-1, ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 56 Закону України «Про землеустрій» в частині відсутності нотаріальної згоди (підпису) КП ММР«МІСЬКЕ РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО» на поділ земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:02:009:0003) площею 40000 кв.м, яка перебуває у постійному користуванні КП ММР «МІСЬКЕ РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО» на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ № 193867, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 27.09.2012 за № 481010003000063; - ст. 526 Цивільного кодексу України, невиконання ТОВ «КРИСТМАС.» зобов'язань щодо повернення Миколаївській міській раді земельної ділянки (кадастровий номер 4810136900:02:009:0003) площею 40000 кв.м відповідно до умов договору суперфіція від 06.03.2014 № 321 після припинення його дії у зв'язку із спливом строку права користування.
Позивач вважає зазначене рішення протиправними та таким, що порушує його права, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Таким чином, до повноважень сільських, селищних, міських рад належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно з абз. 1 та 2 ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, зокрема: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 123 ЗК України.
Відповіднео д ст. 122 ЗК України, суб'єкта владних повноважень розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частинами 1 - 2 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 3, 4 ст. 79-1 ЗК України).
Згідно з приписами ч. 6, 7 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Відповідно до ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Статтею 1 Закону України від 22.05.2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858) встановлено, що проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
За правилами ст. 25 Закону № 858 документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Відповідно до ст. 29 Закону № 858, документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.
Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.
Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.
Погодження і затвердження документації із землеустрою відповідно до ст. 30 Закону № 858 проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Частиною 1 ст. 26 Закону № 858 визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Згідно зі ст. 31 Закону № 858 зміни до документації із землеустрою вносяться особою, яка відповідно до вимог цього Закону може бути розробником документації із землеустрою за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.
Погодження та затвердження змін до документації із землеустрою здійснюються в порядку, передбаченому для погодження та затвердження документації із землеустрою.
Згідно зі ст. 56 Закону № 858 технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає:
а) пояснювальну записку;
б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;
в) кадастрові плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;
г) матеріали польових геодезичних робіт;
ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу;
д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути.
Приписами ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.
Суд звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.
Згідно з положеннями ЗК України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки.
На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об'єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 року у справі № 802/1535/17-а та від 07.04.2021 року у справі № 640/4182/18.
З аналізу зазначених норм діючого законодавства яке регулює земельні відносини вбачається, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає, що земельна ділянка виділяється конкретній особі, та не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки у власність, а є лише початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Згідно із визначенням викладеним у ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру (ч. 11 ст. 79-1 ЗК України).
Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ч. 12 ст. 79-1 ЗК України).
За загальним правилом, у випадку первинного відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності її формування здійснюється за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у відповідності до абз. 1 ч. 2 ст. 79-1 ЗК України.
Водночас, формування земельної ділянки шляхом поділу здійснюється за проектом землеустрою щодо поділу земельної ділянки у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 79-1 ЗК України, зокрема стосовно земельної ділянки яка вже була сформована та дані щодо якої були внесені державним реєстратором до Державного земельного кадастру. Крім того, як зазначалося судом раніше, приписам ч. 1 ст. 79-1 ЗК України унормовано, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Разом з тим, аналіз приписів ст. 79-1 ЗК України свідчить про те, законодавець чітко визначив об'єкт земельних відносин, щодо яких можливо здійснювати формування земельних ділянок шляхом поділу, а саме: це земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні.
Серед видів технічної документації із землеустрою відповідно до п. «й» ст. 25 Закону № 858 зазначена технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Статтею 26 Закону № 858 визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Склад технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок визначений статтею 56 Закону.
Відповідно до вимог п. «є» ст. 56 Закону № 858 технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок повинна включати згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Отже, виключний перелік документів, який включає технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, наведено у статті 56 Закону. Поділити земельну ділянку може сам власник земельної ділянки або за його згодою землекористувач.
Зі змісту оспорюваного позивачем рішення вбачається, що підставою для відмови у наданні позивачеві дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу та відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 4810136900:0209:0003, площею 40000 кв.м, було перебування спірної земельної ділянки є у постійному користуванні КП ММР «МІСЬКЕ РИНКОВЕ ГОСПОДАРСТВО».
Суд зазначає, що земельна ділянка, яку представник позивача визначив бажаним місцем розташування майбутньої земельної ділянки позивача, має кадастровий номер 4810136900:0209:0003, та є сформованою земельною ділянкою.
Земельна ділянка загальною площею 40000 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:0209:0003, розташована за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Ленінський район, вул. 8. Поздовжня, 2-в, є власністю територіальної громади м. Миколаєва та знаходиться у постійному користуванні у Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Міське ринкове господарство», відповідно до державного акта на право апостфйного користування земельною ділянком серії ЯЯ № 193867.
Відповідно до договору про встановлення суперфіції від 06.03.2014 року ТОВ «КРИСТМАС.» встановлено право на строкове платне користування земельною ділянкою для забудови загальною плащею 40000 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:0209:0003, розташованою за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Ленінський район, вул. 8. Поздовжня, 2-в. Відповідно до Договору про внесення змін № 1 Договір укладено строком на 10 (десять) років з моменту державної реєстрації права суперфіції.
Відповідно до нотаріально завіреної заяви від 24.07.2017 року НМО 495466 Комунальне підприємство Миколаївської міськаї ради «Міське ринкове господарство» надає згоду на вилучення земельної ділянки загальною плащею 40000 кв.м. з кадастровим номером 4810136900:0209:0003, розташованої за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Ленінський район, вул. 8. Поздовжня, 2-в, та передачу зазначеної земельної ділянки в оренду ТОВ «КРИСТМАС.» для закінчення будівництва та обслуговування муніципального ринку.
Відповідно до ст. 10 договіру суперфіції від 06.03.2014 року № 321 ММР надало право забудови ТОВ «КРИСТМАС.» на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003, із правом залишення права власності на збудовані об'єкти нерухомого майна після припинення дії зазначеного договору.
ТОВ «КРИСТМАС.» на земельній ділянці з кадастровим номером: 4810136900:02:009:0003 збудувало та зареєструвало право власності на наступні об'єкти нерухомого майна, а саме:
- Муніципальний торговий комплекс (реєстраційний номер: 315036648101) за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Поздовжня вісім, будинок 2В/7;
- Муніципальний торгівельний комплекс (реєстраційний номер: 1938740748101) за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Поздовжня вісім, будинок 2В;
- Муніципальний торгівельний комплекс (реєстраційний номер: 1938982048101) за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Поздовжня вісім, будинок 2В/7І.
Відповідно до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, а також і в інших положеннях законодавства фактично закріплений принцип «superficies solo cedit» - збудоване на поверхні слідує за нею, який є одним із основоположних принципів земельного, а також цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 року у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19, від 20.07.2022 року у справі № 923/196/20.
Отже, суд зазначає, що позивач, на час розгляду Миколаївською міською радою його заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації з поділу земельної ділянки, був наділений правом користування зазначеною земельною ділянкою.
З огляду на викладене, суд зазначає, що будь-яке її подальше формування (поділ/об'єднання) зазначеної земельної ділянки може здійснюватися лише за технічною документацією за згодою фізичної або юридичної особи, котра володіє або користується земельною ділянкою.
Таким чином, в даному випадку може мати місце формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки без зміни її цільового призначення, а тому такі дії повинні бути здійснені за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.
В той же час, суд звертає увагу, що факт наявності права користування земельною ділянкою не може слугувати підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а інші конкретні підстави для відмови, передбачені ЗК України у рішенні відповідача відсутні.
Суд також звертає увагу, що невмотивоване рішення відповідача не дає чіткої відповіді позивачу на поставлені питання - з яких конкретних причин товариству відмовлено у наданні дозоволу на розробку проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а також, що саме для цього необхідно. Знаходження земельної ділянки в постійному користуванні, як вже зазначалось, не може бути самостійною підставою для відмови.
Таким чином, вказана в рішенні підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з поділу земельної ділянки є неправомірною, а тому таке рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним нормою ч. 2 ст. 2 КАС України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Зокрема, Європейський Суд наголосив на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy», «Oneryildiz v. Turkey», «Megadat.com S.r.l. v. Moldova», і «Moskal v. Poland»). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Lelas v. Croatia», і «Toscuta and Others v. Romania») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Lelas v. Croatia»).
За таких підстав, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 24.04.2025 року № 43/361 прийнято необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно із ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина. Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві. Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Оскільки за результатами розгляду заяви позивача відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні такого дозволу без чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання в силу вимог закону, а перебування в користуванні не може бути такою підставою та не звернено увагу на те, що має місце питання саме формування земельних ділянок шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки, то суд, з урахуванням вимог ст. 9 КАС України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.12.2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що заборона приймати рішення про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність до закінчення воєнного стану, передбачена нормою пп. 5 п. 27 розділу Х Перехідних положень ЗК України, не може бути підставою неможливості виконати рішення суду, оскільки відповідач, у відповідності до норми ст. 378 КАС України, не позбавлений права звернутись до суду (у разі необхідності) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання цього рішення до закінчення воєнного стану, тощо.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС.» (просп. Центральний, 101, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 36621953) до Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 26565573), за участю третьої особи - Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Міське ринкове господарство» (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 22434682) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 24.04.2025 року № 43/36 «Про відмову ТОВ «КРИСТМАС.» у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер: 4810136900:02:009:0003 по вул. 8 Поздовжня, 2-В в Інгульському районі м. Миколаєва».
3. Зобов'язати Миколаївську міську раду повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС.» від 25.12.2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 26565573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС.» (просп. Центральний, 101, м. Миколаїв, 54055, код ЄДРПОУ 36621953) судові витрати у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гивень 00 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.07.2025 року.
Суддя О.В. Малих