22 липня 2025 р. № 400/1712/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправним та скасування рішення; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - Відповідач) про:
- визнання протиправним рішення про відмову у звільненні матроса ОСОБА_1 з військової служби за контрактом за сімейними обставинами: у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за своєю дружиною - інвалідом II групи (громадянкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та відсутністю інших осіб першого і другого ступеня споріднення, що можуть здійснювати за нею догляд;
- зобов'язання прийняти рішення про звільнення матроса ОСОБА_1 з військової служби за контрактом за сімейними обставинами: у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за своєю дружиною - інвалідом II групи (громадянкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та відсутністю інших осіб першого і другого ступеня споріднення, що можуть здійснювати за нею догляд.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проходить військову службу. Позивач звернувся до відповідача з рапортом від 18.01.2025 р. про звільнення з військової служби на підставі п.п. "г" п. 3 ч. 5 ст., абзацу 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ.
Ухвалою від 26.02.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України.
27.03.2025 р. Відповідачем надано до суду Відзив на позовну заяву. Відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу», контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, під час воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи. Надана копія Довідки до акта огляду МСЕК від 18.12.2024 № 524834 дружини Позивача не містить інформації про те, що вона потребує постійного догляду, інвалідність встановлена строком до 01.01.2027, а не безстроково. Так само потреба у постійному догляді не зазначена і у наданій копії Форми індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1076 від 18.12.2024. Додана до рапорту копія Виписки з постанови ЛКК № 999 від 23.12.2024 також не підтверджує потребу дружини Позивача в постійному догляді, а підтверджує її потребу в постійному сторонньому догляді терміном на 1 рік (не є тотожним поняттю «постійного догляду»).
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач проходить військову службу за контрактом від 26.02.2019 у військовій частині НОМЕР_1 на посаді навідник зенітного артилерійського взводу зенітної ракетної- артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.
18.01.2025 Позивач по команді звернувся із рапортом до командування військової частини НОМЕР_1 із клопотанням про звільнення його з військової служби за мобілізацією за сімейними обставинами: у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за своєю дружиною - інвалідом II групи (громадянкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
22.01.2025 Відповідачем прийнято рішення у вигляді правового висновку №636/оки про відмову у задоволенні рапорту.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно вимог ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.
При цьому, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022р., у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII від 21.10.1993р. (далі - Закон №3543-XII), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992р. (далі - Закон № 2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із ч.ч. 3, 4, 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232.
Відповідно до абз. 7 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції станом на момент подання та розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно із ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з п. 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення №1153/2008).
Відповідно до пп.2 п. 225 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008р., звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 р. (далі - Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Згідно з абз. 13 п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Додатком 19 Інструкції № 170 визначено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п. 5 Додатку через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідач при розгляді Рапорту ОСОБА_1 та відмові у його задоволенні спирався на відсутність у Довідці до акта огляду МСЕК від 18.12.2024 №524834 посилань «потребує постійного догляду» та те, що Довідка видана строком до 01.07.2027 р., а не безстроково.
Суд критично ставиться до таких висновків Відповідача, оскільки згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, як підставу для звільнення необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Закон не містить умов звільнення щодо обов'язкового зазначення про необхідність «постійного» догляду та «безстрокового догляду».
А відтак, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на звільнення з військової служби на підставі абз. 7 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за наявності необхідності здійснення догляду за дружиною ОСОБА_2 , інвалідом ІІ групи, що підтверджується копією довідки про акт огляду МСЕК серії 12 ААГ № 524834 ОСОБА_2 , копія постанови ЛКК КПП ММР “ ЦПМСД № 7 » від 23.12.2024 № 999 щодо ОСОБА_2 , копія індивідуальної програми реабілітації інваліда № 1076 від 18.12.2024 для ОСОБА_2 .
Позивач просить суд скасувати Рішення військової частини НОМЕР_1 викладене у вигляді правового висновку.
Оскільки Правовий висновок не є Рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а самого Рішення, як процесуального документу керівництвом військової частини не приймалося (про що прямо зазначено в листі від 22.01.2025 р. №636/оки).
Суд використовуючи повноваження передбачені ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою захисту порушеного права та самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача, а саме:
- визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за контрактом за сімейними обставинами: у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за своєю дружиною - інвалідом II групи (громадянкою ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та відсутністю інших осіб першого і другого ступеня споріднення, що можуть здійснювати за нею догляд;
- зобов'язати Відповідача повторно розглянути Рапорт ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
2. Визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за контрактом за сімейними обставинами: у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за своєю дружиною - інвалідом II групи (громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та відсутністю інших осіб першого і другого ступеня споріднення, що можуть здійснювати за нею догляд.
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) повторно розглянути Рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 22.07.2025 р.
Суддя Н. В. Лісовська