21 липня 2025 р. № 400/8103/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Марка Кропивницького, 17, м. Миколаїв, 54005,
до відповідачаПриватного підприємства "Дикий Сад", просп. Центральний, 52, кв. 4, м. Миколаїв, 54029,
простягнення 648 579,49 грн,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) до приватного підприємства "Дикий Сад" (далі - відповідач), в якій просить суд:
- стягнути з приватного підприємства "Дикий Сад" на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальну суму заборгованості 648579,49 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції 616520,19 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 32059,30 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ відповідачем у 2022 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 2 осіб. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені становить 648579,49 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 05.07.2023 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/8103/23 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
09.08.2023 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від приватного підприємства "Дикий Сад" надійшов відзив на позовну заяву, в якому воно просило відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що подавав до відповідного органу зайнятості звітність за формою № 3-ПН. Так, зокрема останній в минулих періодах такий звіт був поданий 25.10.2021 року. Крім цього, вже у 2022 році здійснювалася подача звітності за формою № 3-ПН 28.01.2022 року. Після початку повномасштабної агресії російської федерації відповідач також подавав звітність за формою № 3-ПН орієнтовно у липні-серпні 2022 року. Згідно із відомостями офіційного сайту Державного центру зайнятості з початком повномасштабної військової агресії російської федерації Заводське управління Миколаївської філії МОЦЗ працювало у дистанційному режимі. Подання вищевказаних звітів здійснювалося шляхом за місцем знаходження Заводського управління Миколаївської філії МОЦЗ. При цьому на примірнику відповідача відсутня дата отримання такого звіту. З метою підтвердження дати подання вказаного звіту представником відповідача 04.08.2023 року було складено та направлено відповідний адвокатський запит, але відповідь на нього не отримана.
18.08.2023 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказав на те, що за інформацією Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 18.05.2023 року відповідачем дійсно у 2022 році було подано звіт за формою № 3-ПН із зазначенням двох вакансій. Проте 07.06.2022 року ці вакансії були зняті за ініціативою роботодавця без працевлаштування осіб з інвалідністю. Щодо подання звіту № 3-ПН «орієнтовано у липня-серпні 2022 року» Миколаївська філія Миколаївського обласного центру зайнятості не підтвердило зазначену інформацію.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік становить 56 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 2 осіб; фонд оплати праці штатних працівників 17262565,18 грн.; середня річна заробітна плата штатного працівника 308260,09 грн.; кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, 2 одиниці; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 616520,19 грн.
Розрахунок направлено відповідачу шляхом розміщення в електронному кабінеті роботодавця на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 17.04.2023 року.
У зв'язку із несплатою відповідачем у встановлений строк адміністративно-господарських санкції, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частинами першою та другою статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
У відповідності до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.
Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині 1 статті 239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.
Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).
Так, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).
Отже, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема: за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Тому у цій справі необхідно перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у не забезпеченні середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.
Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яким було визначено, що на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
Наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 №827-22 «Про затвердження форми звітності» № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 та передбачено, що форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб , за наявності попиту на робочу силу (вакансії); форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.(п.1,4,1.5 р.І Порядку).
Періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Враховуючи наведене вище суд доходить висновку, що обов'язок суб'єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН у встановлений строк, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
В такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Судом встановлено, що відповідачем створено робочі місця (штатні посади) для працевлаштування осіб з інвалідністю), та 28.01.2022 року ним подавалася звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».
Разом з тим, у відповідності до листа Миколаївської філії Миколаївського обласного обласного центру зайнятості від 14.08.2023 року, ПП «ДИКИЙ САД» (ЄДРПОУ 22426550) 25.10.2021 року подало звіт за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі звіт № 3-ПН) на 2 вільні посади - «інженер з комп'ютерних систем», для працевлаштування з числа осіб з інвалідністю, станом на 01.01.2022 року вакансії були актуальні. 07.06.2022 року вакансії були зняті роботодавцем і до кінця 2022 року вакансії не подавалися.
Відповідачем зняття вакансій спростовано не було.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є саме подача звіту форми №3-ПН.
Відповідач зазначив, що після початку повномасштабної агресії російської федерації також подавав звітність за формою № 3-ПН орієнтовно у липні-серпні 2022 року. Вказав, що подання вищевказаних звітів здійснювалося за місцем знаходження Заводського управління Миколаївської філії МОЦЗ. На підтвердження чого надав примірник такого звіту.
Суд зауважує, що надані відповідачем примірники без проставлення відмітки центру про його отримання, що не є належним підтвердженням подання до відповідного центру зайнятості звіту про наявну вакансію.
Таким чином, вказані доводи відповідача не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та не є підставою для звільнення від стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Вказані обставини дають підстави суду для висновку про невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у повному обсязі, відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону №875-XІI, що має наслідком сплату адміністративно-господарських санкцій.
Судом встановлено, що розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, надісланий відповідачу у встановленому порядку.
Механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом №875-XII, регулює Порядок нарахування пені та її сплати, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 №223 (далі Порядок №223).
Відповідно до положень п.3.1, п.3.4, п.3.5, п.3.7 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Одноденний розмір пені при розрахунку округлюється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення.
Відповідно до формули нарахування пені, зазначеної у Порядку №223, розрахунковий розмір пені у спірних правовідносинах становить: 25,0x120:100:365=0,08 % де:
25,0 - облікова ставка Національного банку України станом на дату подання позову (за посиланням: https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish);
365 - кількість днів у поточному році;
120 відсотки від ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені;
Сума пені за один день прострочення становить: 616520,19 грн. (сума адміністративно-господарських санкцій) х 0,08 % (розрахунковий розмір пені)= 493,22 грн.
Таким чином, сума пені, що підлягає сплаті у спірних правовідносинах становить: 493,22 грн. (сума пені за один день) х 65 (кількість днів прострочення по день подання позову) = 32059,30 грн.
Суду не надано доказів сплати відповідачем суми заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі, як не надано і доказів, які б свідчили про виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.
Оскільки відповідач впродовж 2022 року не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю в необхідній кількості робочих місць згідно встановленого законом нормативу, то суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій і пені згідно із статтею 20 Закону №875-ХІІ, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 47, 77, 143, 189, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
1. Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Марка Кропивницького, 17, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 20917114) до приватного підприємства "Дикий Сад" (просп. Центральний, 52, кв. 4, м. Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 22426550) про стягнення 648579,49 грн - задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства "Дикий Сад" на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році: загальну суму заборгованості 648579,49 грн. з яких: адміністративно-господарські санкції 616520,19 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 32059,30 грн.
3. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Величко