справа№380/3675/25
21 липня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Коморного О.І, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області, за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 14 січня 2025 року № 983/13-01-07-09 про застосування відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (Ідентифікаційний код юридичної особи 45459088) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 254 767,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 29 листопада 2024 року працівники ГУ ДПС у Рівненській області провели фактичну перевірку господарської одиниці ТОВ «СПЕШЛТЕХ». За результатами цього заходу було складено акт від 05.12.2024 (бланк № 001119), в якому викладено висновок про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР.
Позивач наголошує, що ця перевірка була проведена з грубими процедурними порушеннями, що робить її незаконною, а всі її результати - юридично нікчемними. Зокрема, наказ про проведення перевірки, хоч і містив посилання на норму закону (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України), був абсолютно немотивованим, оскільки не містив жодних фактичних підстав - даних про те, яка саме інформація і від якого органу була отримана, що свідчила б про можливі порушення. Крім того, наказ не містив повних реквізитів суб'єкта господарювання та не визначав період діяльності, що перевіряється, що є обов'язковим. Такі дії, на переконання позивача, свідчать про свавільний характер перевірки та порушують право платника на правову визначеність.
Вказав, що на підставі цього незаконного акта відповідачем було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення від 14.01.2025 № 983/13-01-07-09, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 254 767,00 грн. Позивач вважає це рішення необґрунтованим і таким, що винесене на підставі припущень, а не доказів. Твердження контролюючого органу про відсутність первинних документів на товар категорично спростовується тим, що одразу після початку перевірки інспекторам були надані для огляду всі необхідні документи, а саме накладні на переміщення № 32/9 від 21.11.2024, № 32/11 від 28.11.2024, № 32/12 від 30.11.2024 та інші, які повністю підтверджували облік та походження кожної одиниці товару.
Представник особливо акцентує увагу на тому, що інспектори, проігнорувавши надані документи, не склали акт про відмову в їх наданні, як того вимагає стаття 85 ПК України. Цей факт підтверджує, що документи були надані, а висновки акта є упередженими. Таким чином, відповідач не довів наявності об'єктивної сторони правопорушення, адже відповідальність за статтею 20 Закону № 265/95-ВР настає саме за факт ненадання документів.
Отже, на переконання позивача, оскаржуване рішення є неправомірним з подвійних підстав: воно є наслідком незаконної перевірки та базується на недоведеному порушенні. Враховуючи, що обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на суб'єкта владних повноважень, а відповідач не надав жодних доказів на обґрунтування своєї позиції, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та скасувати протиправне податкове повідомлення-рішення.
Ухвалою від 28.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач проти позову заперечує, вважаючи його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, та у своїх обґрунтуваннях зазначає наступне.
По-перше, відповідач наполягає на повній законності проведеної фактичної перевірки. Він стверджує, що контрольний захід було ініційовано не свавільно, а на підставі конкретної інформації про можливі порушення законодавства з боку ТОВ «СПЕШЛТЕХ», яка містилася в листі ДПС України № 19312/7/99-07-04-02-07 від 03.07.2024 та доповідній записці № 4346/17-00-07-05-10 від 27.11.2024. Наявність цієї інформації, згідно з пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, надала контролюючому органу безпосереднє право на проведення перевірки.
Спростовуючи доводи позивача про дефектність наказу, відповідач, посилаючись на актуальну практику Верховного Суду (зокрема, постанова від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23), доводить, що норма пп. 80.2.2 сама по собі є достатньою правовою та фактичною підставою. Законодавство не покладає на контролюючий орган обов'язку розкривати в наказі зміст службової інформації чи перелік конкретних ймовірних порушень. Відтак, наказ, що містить посилання на цю норму, є легітимним, а процедуру допуску до перевірки було дотримано в повному обсязі, як це передбачено ст. 81 ПК України.
По-друге, відповідач вважає факт порушення позивачем законодавства повністю доведеним. Основний акцент робиться на тому, що позивач здійснив підміну понять, надавши документи, які не підтверджують виконання вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідач роз'яснює, що вказана норма вимагає від суб'єкта господарювання надати документи, що підтверджують і облік, і походження товарних запасів.
Надані позивачем накладні на внутрішнє переміщення є лише внутрішніми документами компанії, що фіксують рух товару між її власним складом та магазином. Проте жодним чином не є документами про походження товару, оскільки не містять інформації про те, у якого постачальника, коли і на яких підставах цей товар був придбаний. Відповідач наголошує, що законодавець у п. 12 ст. 3 Закону № 265, використовуючи сполучник «та/або» в переліку документів («...документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення...»), передбачав обов'язок надання документів про походження товару в усіх випадках, окрім коли суб'єкт господарювання є безпосереднім виробником цього товару.
Оскільки позивач не є виробником, він був зобов'язаний надати як документи про отримання товару від постачальників, так і документи, що відображають його подальший облік. Відповідач підкреслює, що жодного первинного документа, який би підтверджував походження товару на суму 254 767,00 грн, позивач не надав ані під час перевірки, ані долучив до матеріалів судової справи.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.01.2025 №983/13-01-07-09 є обґрунтованим, прийнятим на підставі чинного законодавства та за результатами законної перевірки. Тому просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «СПЕШЛТЕХ» відмовити у повному обсязі.
Позивач у своїй відповіді на відзив заперечив доводи відповідача, вважаючи їх безпідставними та такими, що є перекручуванням фактичних обставин, та додатково зазначив наступне.
Щодо доводів відповідача про законність проведеної перевірки, позивач вважає їх повністю спростованими. Він вказує, що долучені відповідачем до відзиву «доповідна записка» та лист ДПС від 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07 не можуть бути належною підставою для перевірки. По-перше, зміст цих документів не містить жодної конкретної інформації про можливі порушення саме з боку ТОВ «СПЕШЛТЕХ» у магазині «Ябко». По-друге, позивач звертає увагу на кричущу розбіжність у датах: у листі ДПС зазначено розпочати перевірки не пізніше 08.07.2024, тоді як спірна перевірка була розпочата майже через п'ять місяців - 29.11.2024. Це, на думку позивача, свідчить про відсутність будь-якого причинно-наслідкового зв'язку та підтверджує безпідставність контрольного заходу.
Щодо встановлених порушень по суті, позивач повторно наголошує, що твердження про ненадання документів є неправдивим. Усі необхідні первинні документи, а саме накладні на внутрішнє переміщення, були надані інспекторам безпосередньо під час перевірки, що частково підтверджується і самим актом (пункт 4.5). Позивач акцентує увагу на тому, що запит інспекторів про надання документів від 29.11.2024 взагалі не містив вимоги надати документи, що підтверджують походження товару, а отже, висувати претензії щодо їх ненадання є нелогічним та протиправним.
Крім того, позивач зазначає, що законодавство не зобов'язує зберігати оригінали документів про закупівлю товару в кожній окремій господарській одиниці, особливо за наявності розгалуженої мережі. Накладні на внутрішнє переміщення є належним та достатнім документом для ведення обліку товарних запасів безпосередньо в місці їх реалізації. Позивач знову надав детальний перелік відповідності товарів в акті зняття залишків та в наданих під час перевірки накладних, що, на його переконання, повністю спростовує висновки відповідача.
Також позивач вважає безпідставним клопотання відповідача про залучення ГУ ДПС у Рівненській області як третьої особи, оскільки відповідачем у справі є орган, який прийняв оскаржуване рішення, а залучення іншого органу лише затягне розгляд справи.
Враховуючи викладене, позивач просить суд врахувати його доводи, викладені у позові та у цій відповіді на відзив, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.06.2025 залучено Головне управління ДПС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Віденська, 12; код ЄДРПОУ 44070166) до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - третя особа, ГУ ДПС у Рівненській області), у наданих суду поясненнях підтримало позицію відповідача та зазначило таке.
На переконання третьої особи, фактична перевірка проведена на законних підставах. Вона була ініційована в межах заходів, спрямованих на протидію продажу контрабандної техніки «APPLE», на підставі листа ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07 та відповідної доповідної записки. Щодо доводів позивача про порушення строків перевірки, третя особа пояснила, що дата «не пізніше 08.07.2024» вказувала лише на початок безстрокової кампанії посиленого контролю, а не на кінцевий термін проведення конкретної перевірки.
ГУ ДПС у Рівненській області, цитуючи правові висновки Судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 (справа № 420/9909/23), наполягає, що наказ про перевірку був повністю легітимним. Згідно з цією позицією, зазначення в наказі лише норми закону (пп. 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 ПК України) без деталізації змісту інформації, що стала підставою для перевірки, не є істотним недоліком та не робить наказ протиправним.
Щодо встановлених порушень, третя особа повністю підтверджує висновки акта перевірки. Ключовим аргументом є те, що на момент початку перевірки позивач не надав документів, що підтверджують походження товару, які, на думку третьої особи, мали бути надані без будь-якого окремого запиту.
Посилаючись на актуальну практику Верховного Суду (зокрема, справи № 280/1998/23, №280/6422/22), третя особа стверджує, що:
1. Ненадання документів, що підтверджують облік товарів у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції за ст. 20 Закону №265/95-ВР.
2. Первинні документи на товар мають зберігатися безпосередньо в місці його продажу до моменту реалізації останньої одиниці з партії.
Таким чином, надані позивачем накладні на внутрішнє переміщення не є достатніми, оскільки не підтверджують походження товару. Крім того, третя особа вказує на факт ненадання у повному обсязі інших документів на запит інспекторів (договір з банком, виписки по еквайрингу), що є окремим порушенням п. 85.2 ст. 85 ПК України.
З огляду на викладене, ГУ ДПС у Рівненській області вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним, а позовні вимоги ТОВ «СПЕШЛТЕХ» є безпідставними та не підлягають задоволенню.
У своїх додаткових поясненнях позивач, заперечуючи проти позиції третьої особи, наголошує на таких ключових аспектах.
Щодо незаконності перевірки, позивач піддає сумніву посилання ГУ ДПС у Рівненській області на практику Верховного Суду. Він зазначає, що та ж сама постанова від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, на яку посилається третя особа, прямо вказує на обов'язок суду перевірити, чи існували у контролюючого органу реальні фактичні підстави для призначення перевірки, а не лише формально виписаний наказ.
Позивач стверджує, що такі підстави були повністю відсутні. Він доводить, що лист ДПС України № 19312/7/99-00-07-04-02-07, на який посилаються податківці, не може вважатися належною підставою, оскільки:
· Це внутрішній лист, а не інформація, отримана від інших державних органів чи органів місцевого самоврядування, як того вимагає пп. 80.2.2. п. 80.2 ст. 80 ПК України.
· Джерелом інформації для цього листа, як вказано у ньому самому, є публікація на YouTube-каналі, що не є офіційним джерелом.
· У листі немає жодної згадки про ТОВ «СПЕШЛТЕХ» чи його господарську одиницю.
· Господарську діяльність за вказаною адресою позивач розпочав лише 17.10.2024, тобто значно пізніше дати листа.
Щодо відсутності порушення по суті, позивач наполягає на хибному тлумаченні відповідачем та третьою особою норм Закону №265/95-ВР. Він підкреслює, що пункт 12 статті 3 цього Закону прямо визначає «документи на внутрішнє переміщення товарів» як один із видів документів, що підтверджують облік та походження. Таким чином, надані під час перевірки накладні на переміщення є належними та достатніми доказами.
Позивач також наводить правовий аналіз, розмежовуючи обов'язок мати документи на початок перевірки (п. 12 ст. 3) та відповідальність за їх ненадання під час перевірки (ст. 20). Оскільки документи були надані під час перевірки, що зафіксовано в акті, підстав для застосування санкції немає. Посилаючись на рішення Верховного Суду (справи №420/12275/22 та № 420/6071/19), позивач доводить, що відсутність за місцем торгівлі саме документів на первинне придбання товару не є підставою для штрафу, якщо товар належним чином облікований, що й було зроблено за допомогою накладних на переміщення.
Таким чином, позивач вважає, що доводи контролюючих органів повністю спростовані, а позов підлягає задоволенню.
Інших заяв на адресу суду не надходило.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» зареєстроване як юридична особа, за адресою: 79000, м. Львів, вул. Данилишина, 6, офіс 206; код ЄДРПОУ 45459088.
Основним видом економічної діяльності позивача є: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Інші: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 47.42 Роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткуванням у спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах; 73.11 Рекламні агентства.
Позивач здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі, зокрема, в магазині «Ябко» за адресою: м. Рівне вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор».
Наказом Головного управління ДПС у Рівненській області від 27.11.2024 №2942-п «Про проведення фактичної перевірки» призначено провести фактичну перевірку магазину «Ябко» за адресою: м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23, ТРЦ ЕКВАТОР, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «СПЕШЛТЕХ». Метою перевірки визначено контроль за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів, наявності ліцензій та оформлення трудових відносин з працівниками.
На підставі зазначеного наказу та відповідних направлень на перевірку, уповноваженими посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області в період з 29 листопада 2024 року по 05 грудня 2024 року було проведено фактичну перевірку вказаної господарської одиниці позивача.
За результатами контрольного заходу складено акт від 05.12.2024 за реєстраційним №19178/Ж5/17-00-07-05-17/45459088 (бланк № 001119).
Зі змісту акта перевірки, контролюючим органом зафіксовано висновки про вчинення позивачем таких порушень:
1. Порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР, що полягало у незабезпеченні ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Зокрема, встановлено, що на момент перевірки в магазині «Ябко» знаходились товарно-матеріальні цінності, на які на початок перевірки не було надано первинних документів, що підтверджують їх облік та походження, на загальну суму 254 767,00 грн.
2. Порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, що виразилось у ненаданні на запит перевіряючих у повному обсязі документів, що належать до предмета перевірки, а саме банківських виписок по рахунку та документів щодо еквайрингового підключення.
Зважаючи на те, що основним місцем обліку ТОВ «СПЕШЛТЕХ» є Головне управління ДПС у Львівській області, матеріали проведеної перевірки, включно з актом, направлені ГУ ДПС у Рівненській області для прийняття рішення за належністю.
Розглянувши матеріали перевірки, Головне управління ДПС у Львівській області, діючи на підставі висновків акта, прийняло оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.01.2025 №983/13-01-07-09. Цим рішенням, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та статті 20 Закону №265/95-ВР, до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 254 767,00 гривень.
Не погоджуючись із законністю та обґрунтованістю вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач, реалізуючи своє право на судовий захист, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами підпункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України).
Пунктом 80.10 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У даному випадку фактична перевірка здійснювалася з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.
За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Більше того, відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити посилання на застосовуване положення Податкового кодексу України.
Правовий висновок щодо цього викладений в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.
А отже, здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, в якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
У спірному випадку наказ про проведення фактичної перевірки від 27.11.2024 №2942-п містить наступні підстави для проведення коментованої перевірки, а саме: підпункти 80.2.2, пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України до підстав проведення фактичної перевірки віднесено, зокрема, наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено лист ДПС України від 03.07.2024 №2185/8/17-00, відповідно до якого, з метою контролю вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій та з огляду на інформацію, яку опублікував ОСОБА_1 на офіційному YouTube каналі «Плинський media» стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати усіх необхідних податків та платежів, доручено територіальним підрозділам податкового аудиту посилити контроль та організувати на постійній основі збір податкової інформації щодо торгівельних об'єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції. Крім цього, доручено активізувати заходи податкового контролю щодо господарських об'єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE» шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог статті 80 ПК України.
В матеріалах справи наявна копія доповідної записки в.о. начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Рівненській області щодо питання про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Кудика і Гудачека, 23, ТРЦ «Екватор».
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, оскільки підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає підставу для проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, яка є безальтернативною по відношенню по підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яка містить дві підстави - (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, тому достатнім є покликання у наказі про призначення перевірки на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України як на підставу для її проведення.
Відтак, порушень положень законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, відповідачем не допущено.
Щодо встановлених в ході проведення перевірки порушень.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому, до 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Так, судом встановлено, що в період з 29.11.2024 по 05.12.2024 Головне управління ДПС у Рівненській області, діючи на підставі наказу №2842-п, провело фактичну перевірку господарської одиниці позивача - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23. Предметом даного контрольного заходу була перевірка дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій та ведення обліку товарних запасів.
За результатами перевірки складено акт від 05.12.2024 (бланк № 001119), у якому контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР. Порушення, на думку інспекторів, полягало у незабезпеченні ведення обліку товарних запасів, оскільки на початок перевірки не було надано документів, що підтверджують облік та походження товарів на загальну суму 254 767,00 грн.
Позивач, у свою чергу, як у позовній заяві, так і в подальших поясненнях, категорично заперечує цей висновок, вважаючи його таким, що не відповідає дійсним обставинам. Позивач наполягає, що під час перевірки, на вимогу інспекторів, ним надані усі наявні в місці торгівлі первинні документи, які підтверджували облік товарів у магазині. Зокрема, були надані накладні на внутрішнє переміщення: № 32/9 від 21.11.2024, № 32/11 від 23.11.2024, №32/10 від 23.11.2024 та № 32/12 від 30.11.2024. На переконання позивача, ці документи є належними та достатніми для підтвердження обліку товарних запасів, проте контролюючий орган безпідставно та без жодних пояснень щодо можливих недоліків цих документів не взяв їх до уваги при складанні акта.
Таким чином, ключове питання спору по суті полягає у правовій оцінці достатності наданих позивачем документів та правомірності їх неврахування контролюючим органом. Для вирішення цього питання суд вважає за необхідне звернутись до норм спеціального законодавства.
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями).
Статтею 9 Закону № 996, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Враховуючи норми статті 9 Закону № 996, будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній.
Статтею 4 Закону №996 визначено, що одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання суттєвості над формою - операції враховуються у відповідності з їх суттєвості, а не тільки виходячи із юридичної форми.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2 статті 3 Закону № 996 - фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Завданням обліку товару є забезпечення достовірності даних з надходження та відпуску товару. Не облікований товар, або його нестача розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.
Крім того вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Таким чином, СГ зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Як зафіксовано в акті перевірки від 05.12.2024, під час проведення контрольного заходу в магазині «Ябко» за адресою: м. Рівне, вул. Кулика і Гудачека, 23, де здійснює господарську діяльність ТОВ «СПЕШЛТЕХ» (ЄДРПОУ 45459088), інспекторам не надано документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів (технічно складних побутових товарів).
Згідно з висновками акта, відсутність підтвердних документів стосувалась товарно-матеріальних цінностей, які були наявні в магазині на момент перевірки та описані в акті зняття залишків, на загальну суму 254 767,00 грн.
При цьому, під час фактичної перевірки встановлено та позивачем не заперечується, що ним реалізовуються товари, перелічену в акті зняття залишків товарів.
Згідно з абзацом 60 статті 2 Закону № 265/95 термін "технічно складні побутові товари, що підлягають гарантійному ремонту" для цілей цього Закону вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про захист прав споживачів". Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 251 статті 1 Закону № 265/95 технічно складні побутові товари непродовольчі товари широкого вжитку (прилади, машини, устаткування та інші), які складаються з вузлів, блоків, комплектуючих виробів, відповідають вимогам нормативних документів, мають технічні характеристики, супроводжуються експлуатаційними документами і на які встановлено гарантійний строк.
Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2017 № 231. Смартфони, мобільні телефони, пилососи, роботи-пилососи та навушники відносяться до даного переліку.
З врахуванням наведеного, оскільки позивач провадить діяльність з реалізації в тому числі, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту то, відповідно, зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.
Пунктом 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Суд враховує доводи відповідача про те, що позивачем не було надано у повному обсязі документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки. Так, згідно із запитом про надання документів від 29.11.2024, станом на кінець перевірки 05.12.2024 позивачем не були надані, зокрема, банківські виписки по еквайрингу та договір з банком на еквайрингове підключення.
Щодо наданих позивачем під час перевірки накладних на внутрішнє переміщення, а саме № 32/9 від 21.11.2024, № 32/11 від 23.11.2024, № 32/10 від 23.11.2024 та № 32/12 від 30.11.2024, суд зауважує, що вони не підтверджують походження товару.
Вказані накладні створені самим ТОВ «СПЕШЛТЕХ» для фіксації переміщення товару з основного складу до торгової точки. Відтак, вони є внутрішніми документами, які не дозволяють ідентифікувати первинного постачальника товару та прослідкувати ланцюг його походження, а лише вказують на переміщення товару в межах господарської діяльності самого ТОВ «СПЕШЛТЕХ».
Слід зазначити, що 01 серпня 2020 року набрав чинності Закон України від 20 вересня 2019 року № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», яким стаття 20 Закону № 265/95-ВР викладена у новій редакції, де відповідальність суб'єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.
Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.
При цьому зазначеним Законом було уведено обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.
Такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22.
Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, якими підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару на початок проведення перевірки.
Виходячи з викладеного та враховуючи джерело походження інформації, яку використано контролюючим органом, суд вважає, що висновки фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами, що вище виключає підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Наведені позивачем доводи не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, підсумовуючи наведене вище, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що зафіксовані за наслідками проведеної контролюючим органом фактичної перевірки висновки про порушення позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ», вимог п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є обґрунтованими.
Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.01.2025 №983/13-01-07-09 є правомірним та таким, що відповідає критеріям, визначеним в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, в тому числі на оплату правової допомоги розподілу не підлягають, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області, за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складений 21.07.2025
Суддя Коморний О.І.