21 липня 2025 рокусправа № 380/7725/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п.18 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 13 грудня 2024 року №42/д про відмову мені, ОСОБА_1 , у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця, мого чоловіка, ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що її чоловік ОСОБА_2 був призваний 27.02.2023 року у військову частину НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивача помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Відповідно до довідки про причину смерті №339 від 25.08.2023, причиною смерті ОСОБА_2 є ішемічний інфаркт стовбура головного мозку внаслідок атеросклерозу церебральних артерій.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово- лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 04 квітня 2024 року №505 захворювання сержанта ОСОБА_2 , 1968 року народження, «Набряк головного мозку. Ішемічний інфаркт стовбура головного мозку внаслідок атеросклерозу церебральних артерій», яке згідно військово-облікових документів, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14 листопада 2023 року №321, сповіщення №190 від 26 серпня 2023 року військової частини НОМЕР_4 , довідки про безпосередню участь особи у бойових діях №3357 від 19.10.2023 військової частини НОМЕР_2 , лікарського свідоцтва про смерть №339 від 25 серпня 2023 року Дніпропетровського обласного патолого-анатомічного бюро та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 01 вересня 2023 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, послужило причиною смерті 25 серпня 2023 року, ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.
Згідно з довідкою командира Військової частини НОМЕР_2 №3357 від 19 жовтня 2023 року, сержант ОСОБА_2 , водій автомобільного відділення взводу забезпечення військової частини НОМЕР_5 , військової частини НОМЕР_4 , у період з 12 квітня 2023 року по 17 серпня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Лиманській міській територіальній громаді, Донецької області.
Довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 30 квітня 2024 року №2217 підтверджується, що сержант ОСОБА_2 дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Білозерській (в районі н.п.Білозерка) територіальній громаді Херсонської області та Лиманській (в районі н.п.Зарічне, в районі н.п.Лиман) територіальній громаді Донецької області.
Позивач у встановленому законом порядку звернулася з заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ № 168 у зв'язку із смертю її чоловіка. за результатами розгляду матеріалів за якою комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги. За результатами проведеного засідання комісія дійшла висновку, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть ОСОБА_2 згідно з наданими документами не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а настала внаслідок захворювання. Оскільки сержант ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, яке не пов'язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, право на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови №975.
Позивач вважає рішення відповідача таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки починаючи з 24.02.2022 особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця виплачується така допомога у розмірі, визначеному п. 2 Постанови №168, а не у розмірах, визначених підпунктом «а» п.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ та п.5 Постанови №975. До 23.02.2022 включно діяли положення, які диференціювали розмір одноразової грошової допомоги в залежності від випадку смерті (загибелі) військовослужбовця: - у випадках, передбачених підпунктом 1 п.2 ст.16 Закону №2011-XII у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму; - у випадках, передбачених підпунктом 2 п.2 ст.16 Закону №2011 -XII у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму. Проте, після введення правового режиму воєнного стану законодавець визначив єдиний розмір одноразової грошової допомоги, яка вплачується членам сім'ї у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час дії воєнного стану, - 15000000,00 гривень.
Вважає, що встановлена обставина настання смерті військовослужбовця безпосередньо під час виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави та причина смерті, пов'язані із захистом Батьківщини, є достатніми для призначення членам сім'ї загиблого (померлого) одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168.
Ухвалою суду від 22.04.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 09.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у поданих до суду поясненнях. Зазначає, що 08.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою щодо виплати їй одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловіка сержанта ОСОБА_2 .
В подальшому комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яке оформлене протоколом № 42/д від 13.12.2024, про повернення документів ОСОБА_3 на у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловіка сержанта ОСОБА_2 .
Відповідач вказує, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі або у разі смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), тоді як смерть ОСОБА_2 , згідно наданих документів не є наслідком отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), а настала внаслідок захворювання.
Зауважує, що абзацом 6 пункту 2 Постанови № 168 зазначено також, що виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Відповідач вважає, що виплата збільшеного до 15 000 000 грн. розміру одноразової допомоги згідно пункту 2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках: 1. у разі загибелі військовослужбовця; 2. у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва). На відміну від Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, Постанова №168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Такий розмір допомоги передбачений лише на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання чоловіком позивача за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва) від яких могла настати його смерть.
Відповідач вважає, що згідно витягу з протоколу засідання 16 Регіональної військово- лікарської комісії ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б його членам сім'ї право на отримання допомоги у збільшеному розмірі, а саме згідно постанови КМУ № 168. Також вважає, що зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити кошти позивачу є втручанням суду у дискреційні повноваження Міністерства оборони України. Просить відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 від 25.02.1989 року.
Відповідно до відомостей військового квитка НОМЕР_7 від 05.04.1986, ОСОБА_2 з 09.03.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 01.09.2023.
Згідно Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 14.11.2023 №321, сержанта ОСОБА_2 , водія автомобільного відділення взводу забезпечення військової частини НОМЕР_5 військової частини НОМЕР_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті набряку головного мозку, ішемічного інфаркту стовбура головного мозку внаслідок атеросклерозу церебральних артерій, захворювання, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення із 26 серпня 2023 року. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 19.10.2023 №3357 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, сержант ОСОБА_2 дійсно в період з 12.04.2023 по 17.08.2023 брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеку населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Лиманській міській територіальній громаді, Донецької області.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 від 30.04.2024 №2217 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, сержант ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Білозерській (в районі н.п. Білозерка) територіальній громаді Херсонської області та Лиманській (в районі н.п. Зарічне, в районі н.п. Лиман) територіальній громаді Донецької області.
Згідно Витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №505 від 04.04.2024, Захворювання сержанта ОСОБА_4 , 1968 року народження, «Набряк головного мозку. Ішемічний інфаркт стовбура головного мозку внаслідок атеросклерозу церебральних артерій», яке згідно військово-облікових документів, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.11.2023 №321, сповіщення №190 від 26.08.2023 військової частини НОМЕР_2 , довідки про безпосередню участь особи у бойових діях №3357 від 19.10.2023 військової частини НОМЕР_2 , лікарського свідоцтва про смерть №339 від 25.08.2023 Дніпропетровського обласного патолого-анатомічного бюро та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 01.09.2023, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Підстава: протокол №505 від « 04» квітня 2024 року.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №339 від 25.08.2023, виданого КП «Дніпропетровське обласне паталого-анатомічне бюро» Дніпропетровської обласної ради», ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ; смерть настала в стаціонарі Обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова; причина смерті: Ішемічний інфаркт стовбура головного мозку внаслідок атеросклерозу церебральних артерій.
Згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.12.2024 №42/д (пункт 18), розглянувши подані позивачем документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги на підставі того, що оскільки сержант ОСОБА_2 , номер внаслідок ЗАХВОРЮВАННЯ, яке не пов'язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, право на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх cімей» та Постанови № 975.
Вважаючи протиправним вказане рішення відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України »Про військовий обов'язок і військову службу» (ч. 3 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ).
Пунктом 1 ст. 16-1 Закону № 2011-XII визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, зокрема, належать вдова (вдівець).
Відповідно до підпункту «а» п. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно п. 3 ст. 16-2 Закону № 2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 цієї статті.
Абзацом 1 п. 1 ст. 16-3 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Згідно п. 6 ст. 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до п.п. 9, 10 ст. 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до п. 11 Порядку №975 одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);
у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть;
у разі загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1253).
За правилами п.п. 12, 13 Порядку №975 одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 9 цього Порядку, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.
Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за наявності особистого розпорядження виплачується особі (особам), на користь якої (яких) складено особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в особистому розпорядженні. У таких випадках розмір часток обраховується із суми, що залишилася після виплат особам, визначеним абзацом другим пункту 8 цього Порядку.
У разі відмови однієї з осіб, зазначених в особистому розпорядженні, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна з таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, у рівних частках.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави;
у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов'язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», статті 9-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов'язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Абзацом 1 п. 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 2 Постанови №168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
З наведеного суд робить висновок, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою КМУ № 168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі ніж це було визначено Постановою КМУ № 975.
Суд встановив, що чоловік позивача ОСОБА_2 з 09.03.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Довідками Військової частини НОМЕР_2 від 19.10.2023 №3357 та від 30.04.2024 №2217 підтверджено участь ОСОБА_2 , в тому числі в період з 12.04.2023 по 17.08.2023, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеку населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на території Херсонської та Донецької областей.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 01.09.2023.
Відповідно до змісту Акту службового розслідування, проведеного відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.09.2023 №593, яке проводилось з метою встановлення причин та умов, які призвели до загибелі, встановлено:
- 17.08.2023 згідно бойового наказу 38 гаубичного самохідно- артилерійського дивізіону №280 від 31.07,2023 водій автомобільного відділення взводу забезпечення 38 гаубичного самохідно - артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 сержант ОСОБА_2 здійснював доставку боєприпасів на вогневі позиції підрозділів дивізіону, де поскаржився на погане самопочуття;
- 18.08.2023 сержант ОСОБА_2 вибув на лікування до передової хірургічної групи 59 військового мобільного госпіталю АДРЕСА_2 , з попереднім діагнозом «Гостре порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом(?)із сенсорною афазією, дизартрією, Новоутворення в правій долі мозочку». З 20.08.2023 знаходився на лікуванні в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради».
- відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть № 339 від 25.08.2023, виданого КП «Дніпропетровське обласне патолого-анатомічне бюро» Дніпропетровської обласної ради» вбачається, що сержант ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в наслідок ішемічного інфаркту стовбура головного мозку, внаслідок атеросклерозу церебральних артерій;
- при виконанні бойового завдання, під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, погіршився стан здоров'я сержанта ОСОБА_2 , що призвело до подальшої госпіталізації в медичний заклад, де сержант ОСОБА_2 помер від ішемічного інфаркту стовбура головного мозку, внаслідок атеросклерозу церебральних артерій, смерть пов'язана з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Згідно Витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №505 від 04.04.2024, Захворювання сержанта ОСОБА_4 , 1968 року народження, «Набряк головного мозку. Ішемічний інфаркт стовбура головного мозку внаслідок атеросклерозу церебральних артерій», яке згідно військово-облікових документів, витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.11.2023 №321, сповіщення №190 від 26.08.2023 військової частини НОМЕР_2 , довідки про безпосередню участь особи у бойових діях №3357 від 19.10.2023 військової частини НОМЕР_2 , лікарського свідоцтва про смерть №339 від 25.08.2023 Дніпропетровського обласного патолого-анатомічного бюро та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 01.09.2023, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Підстава: протокол №505 від « 04» квітня 2024 року.
Враховуючи встановлені обставини, суд робить висновок, що чоловік позивача ОСОБА_2 помер безпосередньо під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, перебуваючи на території Краматорського району Донецької області.
Захворювання сержанта ОСОБА_2 та причина смерті пов'язані із захистом Батьківщини.
Зазначені обставини спростовують висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладений у протоколі від 13.12.2024 №42/д (пункт 18) про те, що оскільки сержант ОСОБА_2 помер внаслідок захворювання, яке не пов'язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, право на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII та Постанови №975.
Суд зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Позивач, як дружина (вдова) сержанта ОСОБА_2 є суб'єктом, який відповідно до положень ст. 16-1 Закону № 2011-XII має право на призначення та отримання вказаної допомоги.
Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.
Враховуючи причини настання смерті сержанта ОСОБА_2 та з огляду на правове регулювання питання отримання одноразової грошової допомоги членами сімей загиблих військовослужбовців після 24 лютого 2022 року, суд робить висновок про наявність підстав для отримання позивачем одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному Постановою № 168.
Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 22.08.2024 у справі №380/9868/23.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З урахуванням викладеного, суд, з метою ефективного поновлення порушених прав позивача, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати пункт 18 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 грудня 2024 року №42/д, про відмову позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, зобов'язавши відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 18 рішення Міністерства оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022), оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 грудня 2024 року №42/д, про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», як члену сім'ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (пр. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022) 1211,20 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 21.07.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович