22 липня 2025 рокусправа № 380/9535/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить :
- Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
-3обов'язати Військову частину НОМЕР_1 , в особі її командира, звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка проходить службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 . 14.03.2025 позивачем подано рапорт на ім'я командира військової частини, в якому просила звільнити її з військової служби у запас за п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, - через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї, першого чи другого ступеня споріднення або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Однак у задоволенні рапорту позивачці відмовлено.
Ухвалою суду від 16.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав до суду відзив (вх.№45671 від 03.06.2025) на позовну заяву в якому заперечив проти задоволення позову. В обґрунтування вказав, що проаналізувавши надані позивачем документи, командуванням Військовою частиною НОМЕР_1 надано письмову відповідь від 20.03.2025, в якій зазначено, що факт встановлення інвалідності I чи ІІ групи у матері позивача підтверджено, проте в наданих документах міститься висновок про часткову потребу у догляді, а не постійну, що не відповідає вимогам абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Зауважує, що підставою для звільнення під час дії воєнного стану є: наявність необхідності здійснювати постійний догляд за одним із батьків, які є особами з інвалідністю І або ІІ групи. Крім того, наголошує, що позивачем не надано підтверджуючих документів щодо відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або наявність у них власної потреби у постійному догляді, підтвердженої висновком МСЕК або ЛКК, а тому за результатами розгляду поданого рапорту та супровідних документів було прийнято рішення про відмову в його задоволенні. Враховуючи вищевикладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх.№48569 від 12.06.2025) у якому заперечує щодо доводів наведених у відзиві. Просить задовольнити позовні вимоги.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 , з 13.08.2020 року проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 .
14.03.2025 позивачка звернулась до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просила звільнити її з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
До вищевказаного рапорту долучила:
Копію паспорта РНОКПП ОСОБА_1 ;
Копію військового квитка ОСОБА_1 ;
Копію паспорта та РНОКПП матері - ОСОБА_2 ;
Копію свідоцтва про смерть батька - ОСОБА_3 ;
Копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ;
Копію рішення суду про розірвання шлюбу ОСОБА_1 ;
Акт з місця проживання від 29.11.2024;
Копію довідки МСЕК серія 12ААГ №609140 від 24.10.2024 ОСОБА_2 ;
Висновок лікарської комісії медичного закладу , щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №764 від 29.11.2024, де ОСОБА_1 визначена особою, що здійснює догляд та проживає за однією адресою;
Заява про вибір особи для здійснення догляду;
Свідоцтво про народження ОСОБА_5 ;
Витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_5 ;
Довідку з системи ЄДЕБО ОСОБА_5 ;
Супровідний лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2025 №2432;
Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2025.
Військова частина НОМЕР_1 відмовила у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 20.03.2025 №7/926, обґрунтовуючи відмову вказує, що висновок лікарської комісії медичного закладу, щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №764 від 29.11.2024, де ОСОБА_1 визначена особою, що здійснює догляд і проживає за однією адресою з матір'ю інвалідом не відповідає Наказу МОЗ України від 09.03.2021 ;407. Крім цього вказує, що такий догляд має здійснювати син позивачки - ОСОБА_5 1999 року народження.
Вважаючи такі дії відповідача щодо не звільнення з військової служби протиправними, позивач звернулася із цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції від 20.06.2024, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Положеннями частин першої та шостої статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Види військової служби базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають надалі.
Суд встановив, що 13.08.2020 року ОСОБА_1 уклала контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу.
Відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, які дають підстави для звільнення з військової служби, відповідно до пункту 3 якої військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» №4170-IX від 19.12.2024, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року, абзац 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII викладено в такій редакції: «необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153/2008).
Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) ІНФОРМАЦІЯ_2, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Таким чином, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170).
Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_2;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Суд встановив, що 14.0.2025 позивач подала рапорт про звільнення з військової служби та до рапорту було додано наступні документи:
Копію паспорта РНОКПП ОСОБА_1 ;
Копію військового квитка ОСОБА_1 ;
Копію паспорта та РНОКПП матері - ОСОБА_2 ;
Копію свідоцтва про смерть батька - ОСОБА_3 ;
Копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ;
Копію рішення суду про розірвання шлюбу ОСОБА_1 ;
Акт з місця проживання від 29.11.2024;
Копію довідки МСЕК серія 12ААГ №609140 від 24.10.2024 ОСОБА_2 ;
Висновок лікарської комісії медичного закладу , щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №764 від 29.11.2024, де ОСОБА_1 визначена особою, що здійснює догляд та проживає за однією адресою;
Заява про вибір особи для здійснення догляду;
Свідоцтво про народження ОСОБА_5 ;
Витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_5 ;
Довідку з системи ЄДЕБО ОСОБА_5 ;
Супровідний лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2025 №2432;
Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2025.
Військова частина НОМЕР_1 20.03.2025 року надала відповідь на рапорт та зазначив: 1) некоректне/неправильне посилання на статтю та підставу статті 26 Закону №2232-ХІ1 та постанови щодо правильного оформлення написання підстави та посилання на пункт, частину, статтю цього закону; 2) відсутній акт обстеження сімейного стану Позивача із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_2».
Позивач реалізуючи визначене нормами чинного законодавства своє право на звільнення, звернувся з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII, через такі сімейні обставини, як необхідність постійного догляду за своєю матір'ю особою з інвалідністю ІІ групи.
Обов'язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за вказаною підставою є:
- наявність одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою;
- відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем: наявність у матері позивача ОСОБА_2 (підтверджено родинні зв'язки), яка є особою з інвалідністю II групи станом на дату подання рапорту та необхідність здійснювати постійний догляд за нею (наявний висновок ЛКК закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді), відсутність інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (з чоловіком розведена, дітей більше немає).
В даному випадку спірним є факт наявності/відсутності у матері позивача ОСОБА_2 інших членів сім'ї другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер) щодо можливості здійснення постійного догляду за нею.
Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Згідно з частиною першою статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Частиною першою статті 202 Сімейного кодексу України визначено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно зі статтею 203 Сімейного кодексу України дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
Суд зазначає, що абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за одним із батьків - в даному випадку особою з інвалідністю ІI групи. При цьому, така підстава є правомірною за умови, якщо інший член сім'ї першого або другого ступеня споріднення через об'єктивні причини не може виконувати відповідні обов'язки (такі обставини встановлюються і враховуються в кожному конкретному випадку).
Тобто, вказану норму слід тлумачити не лише як їх юридичну чи фізичну відсутність, але й як об'єктивну неможливість виконання такими членами сім'ї, зокрема другого ступеня споріднення обов'язків по здійсненню постійного догляду за особою, з певних об'єктивно існуючих причин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону.
Суд встановив, що відповідно до Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця старшого солдат ОСОБА_1 від 20.02.2025 встановлено, що на день перевірки сім'я військовослужбовця складається з матері, а саме ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи та ОСОБА_5 1999 року народження - син позивачки.
Щодо твердження відповідача, що у ОСОБА_2 є внук - ОСОБА_5 1999 року народження, то суд критично оцінює такі доводи. Оскільки у матеріалах справи наявна довідка ЄДЕБО, студент, який навчається в Державному навчальному закладі «Угнівський аграрно- будівельний ліцей» період навчання з 02.09.20254 по 16.01.2026 та проживає у місті Ґугнів Львівської області.
За таких обставин, онук ОСОБА_5 через наведені об'єктивні причини не може виконувати обов'язки по здійсненню постійного догляду за ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені. Згідно з статтею 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім'ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.
Суд наголошує, що відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім'ю, яким є, зокрема спільне проживання.
Тобто, онук ОСОБА_5 не проживає разом з ОСОБА_2 .
При цьому, суд враховує, що необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою. Здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо.
Сімейним кодексом України також встановлено: обов'язок повнолітніх внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда (стаття 266); обов'язок по утриманню братів та сестер (стаття 267).
Проте, суд звертає увагу, що при цьому, зокрема статтею 267 Сімейного кодексу України визначено умови, за яких повнолітні брати і сестри зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх братів і сестер, які потребують матеріальної допомоги, а саме якщо вони (1) не мають чоловіка, дружини, батьків або повнолітніх дочки, сина, за умови, що повнолітні брати та сестри (2) можуть надавати матеріальну допомогу.
У цьому випадку ОСОБА_2 має доньку ОСОБА_1 , яка проживає разом з нею, а за обставин справи слідує, що онук ОСОБА_5 не може надавати їй допомогу.
Водночас, поняття «обов'язку утримання» та «обов'язку здійснення постійного догляду» не є тотожними. Утримання особи - це надання матеріальної допомоги. Постійний догляд - це форма догляду за особою з різними фізичними або психічними обмеженнями, що вимагає постійної присутності доглядача для надання необхідної допомоги та підтримки.
Матеріали справи не містять достатніх доказів щодо наявності членів сім'ї другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за хворою матір'ю позивача.
Отже, позивачем доведено, що окрім нього, інших членів сім'ї, які спільно проживають та могли здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 немає.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позивач надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір'ю особою з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів її сім'ї, зокрема другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.
У сукупності вищенаведеного, суд висновує, що позивач мала право на звільнення з військової служби, а відмова відповідача у звільненні з військової служби є протиправною.
Суд встановив достатність підстав, які підтверджуються відповідними доказами у справі, щодо звільнення позивача відповідно до статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Тому, на думку суду, зобов'язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби не виходить за межі повноважень адміністративного суду при вирішенні цього публічно-правового спору.
Надаючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, ураховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та надані суду повноваження при вирішенні справи, суд висновує про часткову обґрунтованість позовних вимог, тому позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , в особі її командира повторно розглянути рапорт на звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», з урахуванням висновків суду.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
1.Адміністратвиний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
3. 3обов'язати Військову частину НОМЕР_1 , в особі її командира повторно розглянути рапорт на звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати не розподіляються.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна