22 липня 2025 року місто Київ № 320/15132/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоус А.Ю. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне підприємство «Будпостач» звернулось до суду з позовом до Рівненської митниці, відповідно до якого просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 № UA204150/2025/000024/1 (далі - Рішення).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Приватним підприємством «Будпостач» для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту. Проте, відповідачем протиправно визначено митну вартість імпортованих ПП «Будпостач» товарів - велосипедів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в результаті чого було збільшено митні платежі на суму 11086,50 доларів США (графи 28, 30 Рішення) та необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів та що підтверджують числові значення всіх обов'язкових складових митної вартості товарів, повноту їх додавання до ціни товару, тим самим декларантом заявлено митниці неповні відомості про митну вартість товарів та обраний метод її визначення. Декларантом не усунуто наявні обставини, які унеможливлюють визначення митної вартості за основним методом. Відтак, відомості, що містяться в наданих декларантом документах є необ'єктивними, не підтверджені належним чином документально, чим порушено вимоги частини 2 статті 52, частини 21 статті 58 та частини 2 статті 52 Митного кодексу України. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв'язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.
Також відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Так, за правилами спрощеного позовного провадження, в силу вимог ч. 4 статті 257 КАС України, не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом розгляду даної справи є протиправне, на думку позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів. Тобто, дана справа не належить до переліку, визначеного ч. 4 статті 257 КАС України.
Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження в цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.
Бажання сторони в справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
Ураховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов до висновку здійснювати розгляд справи відповідно до ухвали від 03.04.2025 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314) зареєстроване в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис №10671200000000680.
Основний вид діяльності: 46.43 оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.
Інші види діяльності, зокрема: 45.11 торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.40 торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.61 оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.
01.10.2023 між позивачем (далі також - покупець) та виробником товарів компанією SHAOXING KUNLUN IМР&ЕХР CO, LTD (Китай) (далі також - продавець) було укладено контракт № 1665 (далі - контракт), відповідно до пп. 1.1, 1.2, 1.3 якого продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує товари велосипеди, електричні велосипеди та запчастини до них (далі - товар). Найменування (перелік), кількість, ціна, умови та строки поставки вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, що є невід'ємною частиною цього контракту. Товар поставляється окремими партіями. Сторони домовилися, що товари поставляються згідно з правилами Інкотермс 2020, що зазначаються в інвойсі (п.1.3 контракту). Відповідно до п.4.1 контракту вартість товару включає в себе вартість пакування.
Перед цим, 24.02.2020, для організації перевезення товару до митного кордону України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
Також 14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів №UA00072649.
22.10.2024 продавець надав позивачу проформу-інвойс № KL240325-1 для оплати товару за ціною 364200,00 доларів США на умовах оплати: 109260,00 доларів США передоплата та 254940,00 доларів США безвідкличний акредитив із відтермінуванням платежу протягом 90 календарних днів з дати відвантаження товару, зазначеного в коносаменті.
10.09.2024 на виконання вимог, зазначених у проформі інвойсі № KL240325-1, позивач на підставі контракту від 01.10.2023 №1665 перерахував продавцю згідно платіжної інструкції в іноземній валюті №275 за велосипеди грошові кошти в розмірі 218520,00 доларів США.
22.10.2024 продавець надав позивачу прайс-лист для підтвердження ціни на велосипеди на умовах поставки: FOB порт TIANJIN, Китай, правил Інкотермс 2020.
03.12.2024 позивач згідно з контрактом від 01.10.2023 №1665 відкрив на ім'я продавця у Першому українському міжнародному банку акредитив № КІЕІ336520721 на суму 254940,00 доларів США для оплати товару, вказаного у проформі-інвойсі.
16.12.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс №KL240325-lB для відвантаження товару в чотирьох контейнерах за ціною 92455,50 доларів США на умовах оплати: 109260,00 доларів США передоплата та акредитив із відтермінуванням платежу 90 днів, на умовах поставки: FOB порт TIANJIN, Китай, правил Інкотермс 2020, а також надав пакувальний лист до комерційного інвойсу.
18.12.2024 для вивезення товару в чотирьох контейнерах із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація №021720240000331737.
27.12.2024 продавець передав товар у чотирьох контейнерах перевізнику для доставки в порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № APU089362.
30.12.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24С379120132/50010, що підтверджує країну походження товарів - Китай.
17.01.2025, ураховуючи, що товари перевозилися в чотирьох контейнерах, для уникнення простою транспорту, позивач на підставі комерційного інвойсу від 16.12.2024 №KL240325-1B склав чотири специфікації, зокрема:
специфікацію №1 на товари в контейнері № MSKU1899874 за ціною 23549,50 доларів США;
специфікацію №2 на товари в контейнері № MRKU4718010 за ціною 22880,00 доларів США.
Загальна сума по двох специфікаціях складає 46429,50 доларів США.
11.02.2025 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг перевізник компанія Maersk A/S (Данія) надав йому інвойси №5653455615 та 5653455616, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» надав позивачу рахунок фактуру №5653455617.
17.02.2025 для підтвердження витрат на транспортування товару експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» надав позивачу довідку про транспортні витрати №29, згідно з якою вартість послуг перевезення товару у чотирьох контейнерах морським шляхом за межами території України складає 480883,20 грн., з них товару у контейнері № MSKU1899874 - 120220,80 грн., товару у контейнері № MRKU4718010 - 120220,80 грн., а також залізничним шляхом за межами території України у чотирьох контейнерах складає 5698,10 доларів США, з них вартість перевезення товару у контейнері № MSKU1899874 - 1424,51 дол. США, у контейнері № MRKU4718010 - 1424,53 дол. США.
Відповідно до накладних УМВС від 02.03.2025 №01454 та від 05.03.2025 №01516 товар залізничним транспортом був доставлений із порту Гданськ, Польща до Рівненської митниці.
11.03.2025 позивач подав відповідачу митну декларацію №25UA204150000603U5 для митного оформлення товару, який перевозився в двох контейнерах №№ MSKU1899874, MRKU4718010. У цій декларації позивач митну вартість визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації позивач зазначив загальну суму митної вартості товару в розмірі 46429,50 доларів США, а також транспортні витрати 117628,3145 грн. (2949,04 доларів США) та 240441,60 грн.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації від 11.03.2025 №25UA204150000603U5 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Вказані документи зазначені також у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні від 11.03.2025 №UA204150/2025/000064, наданої позивачу відповідачем, а саме:
- контракт від 01.10.2023 №1665 між позивачем та компанією SHAOXING KUNLUN ІМР&ЕХР CO.LTD (Китай);
- прайс-лист продавця від 22.10.2024 щодо ціни товару на умовах поставки FOB порт TIANJIN Китай правил Інкотермс 2020;
- комерційний інвойс від 16.12.2024 №KL240325-1B для відвантаження товару за ціною 92455,50 дол. США, на умовах оплати 109260,00 дол. США передоплата та акредитив із відтермінуванням платежу 90 днів, на умовах поставки FOB порт TIANJIN Китай правил Інкотермс 2020;
- специфікацію №1 до комерційного інвойсу на товари в контейнері № MSKU1899874 за ціною 23 549,50 дол. США;
- специфікацію №2 до комерційного інвойсу на товари в контейнері № MRKU4718010 за ціною 22 880,00 дол. США.
- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 10.09.2024 №275 про оплату продавцю товару грошових коштів у розмірі 218 520,00 дол. США;
- акредитив від 03.12.2024 № КІЕІ336520721, відкритий позивачем згідно з контрактом від 01.10.2023 №1665 на ім'я продавця у Першому українському міжнародному банку для оплати товарів на суму 254940,00дол.США;
- митну декларацію Китаю від 18.12.2024 №021720240000331737, оформлену для вивезення товару у чотирьох контейнерах з Китаю до України за ціною 92455,50 дол. США;
- сертифікат походження товару від 30.12.2024 №24С379120132/50010;
- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 14.02.2022 №UA00072649 між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- коносамент від 27.12.2024 № APU089362 про перевезення товарів у чотирьох контейнерах водним транспортом від Китаю до порту Гданськ у Польщі;
- інвойси компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 11.02.2025 №5653455615 та 5653455616 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів;
-рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 11.02.2025 № 5653455617 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 17.02.2025 №29, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складає 480 883,20 грн., а також 5 698,10 дол. США;
- залізничні накладні УМВС від 02.03.2025 №01454 та від 05.03.2025 №01516, згідно з якими товари з порту Гданськ у Польщі були доставлені до Рівненської митниці;
- презентацію товарів;
- відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів на ринках Китаю;
- декларацію митної вартості.
11.03.2025 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №18592, в якому зобов'язав декларанта надати додатково документи:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця;
3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
4) копію митної декларації країни відправлення;
5) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваної партії товарів;
6) транспортні (перевізні) документи за маршрутом Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща).
11.03.2025 у відповідь на електронне повідомлення позивач повідомив відповідача, що всі наявні документи, що підтверджують митну вартість товару, були додані до митної декларації.
Прайс-лист продавця від 22.10.2024 та митна декларація країни відправлення (Китай) від 18.12.2024 №021720240000331737 були надані відповідачу разом з митною декларацією, що підтверджується відомостями, зазначеними в картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні від 11.03.2025 №UA204150/2025/000064.
11.03.2025 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204150/2025/000024/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів за резервним методом на рівні 5,02 дол. США/кг., інформаційне джерело митна декларація від 10.02.2025 №25UA401060001863U1.
11.03.2025 Рівненська митниця надала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2025/000064.
Позивач, вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої, третьої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі-Правила), встановлено, що графа 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.10.2020 в справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Разом з тим митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 27.01.2022 в справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження № К/9901/7255/21, від 01.12.2023 в справі № 810/3766/16.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Досліджуючи спірні правовідносини, судом встановлено, що при проведенні перевірки правильності розрахунку митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом визначення митної вартості, та відомостей, які містяться в наданих до митного оформлення документів, відповідачем встановлено розбіжності.
У рішенні про коригування митної вартості від 11.03.2025 № UA204150/2025/000024/1 митний орган, як підстави для коригування митної вартості товару зазначив:
« 33. Підстави прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.
Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки: декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994;
Подані до митного оформлення документи є неповними та містять розбіжності:
I. Відповідно до пункту 1.2 контракту від 01.10.2023 № 1665 (далі - контракт), найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови поставки та строки поставки вказуються у проформах - інвойсах та інвойсах, які є невід'ємними частинами даного контракту. У інвойсі від 16.12.2024 № КІ.240325-1В зазначено реквізити проформи-інвойсу від 22.10.2024 № КL240325-1. Проте, до митного оформлення не надано проформу - інвойс від 22.10.2024 № КL240325-1.
У повідомленні, що зазначене під кодом документу 3001 (банківський платіжний документ, що стосується товару), зазначені реквізити акредитиву від 03.12.2024 № КІЕ1336520721, який до митного оформлення не наданий.
Сума платежу, що вказана у банківській платіжній інструкції від 10.09.2024 № 275, не кореспондується з вартістю оцінюваної партії товару, що зазначена у інвойсі від 16.12.2024 № КL240325-1В. Також у графі 70 банківської платіжної інструкції від 10.09.2024 № 275 зазначено лише реквізити контракту, без зазначення проформи - інвойсу або інвойсу, що стосується оцінюваної партії товару.
У графах 24 накладних УМВС від 02.03.2025 № 01454 та від 05.03.2025 № 01516 зазначено пакувальні листи та два документи МRN, що до митного оформлення не надані.
Згідно коносаменту від 27.12.2024 № АРU089362 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладних УМВС від 02.03.2025 № 01454 та від 05.03.2025 № 01516 місце відправлення оцінюваних товарів Шебжешин (Польща). Таким чином, до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща).
У інвойсах від 11.02.2025 № 5653455615 та № 5653455616, та довідці про транспортні витрати від 17.02.2025 № 29 перелік наданих транспортних послуг не співпадає з відомостями, що зазначені у декларації митної вартості, а саме наявні розбіжності щодо вартості навантаження, залізничного перевезення.
До митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 18.12.2024 № 021720240000331737 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній.
II. Відповідно до статті 64 Митного кодексу України Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від МД від 10.02.2025 № 25UA401060001863U1 - 5,02 USD/кг.
III. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком:
1)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
2)виписка з бухгалтерської документації продавця;
3)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару,
4)копія митної декларації країни відправлення;
5)банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваної партії товарів;
6)транспортні (перевізні) документи за маршрутом Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща)
У відповідності до частини 6 статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів (статі 59-61 Митного кодексу України), достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.
Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 10.02.2025 № 25UA401060001863U1 - 5,02 USD/кг.
Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 66188,7000 дол. США, на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2732732,8569 грн».
Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення Рівненської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 № UA204150/2025/000024/1 як підстави коригування митної вартості про те, що «Відповідно до пункту 1.2 контракту від 01.10.2023 № 1665 (далі - контракт), найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови поставки та строки поставки вказуються у проформах - інвойсах та інвойсах, які є невід'ємними частинами даного контракту. У інвойсі від 16.12.2024 № КІ.240325-1В зазначено реквізити проформи-інвойсу від 22.10.2024 № КL240325-1. Проте, до митного оформлення не надано проформу - інвойс від 22.10.2024 № КL240325-1)», судом встановлено наступне.
Доводи відповідача щодо неправомірності ненадання до митної декларації проформи-інвойса від 22.10.2024 № KL240325-1 є необґрунтованими.
Документом, що підтверджує митну вартість згідно з п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не с об'єктом купівлі-продажу). З огляду на те, що товар у цій справі є об'єктом купівлі-продажу, тому рахунок-проформа не подається до митного оформлення.
Відповідачем не спростоване зазначене належними та допустимими доказами.
Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення Рівненської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 № UA204150/2025/000024/1 як підстави коригування митної вартості про те, що «У повідомленні, що зазначене під кодом документу 3001 (банківський платіжний документ, що стосується товару), зазначені реквізити акредитиву від 03.12.2024 № КІЕ1336520721, який до митного оформлення не наданий», судом встановлено наступне.
Підтвердженням надання акредитиву від 03.12.2024 № КІЕІ336520721 до митної декларації є відомості в картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні від 11.03.2025 №UA204150/2025/000064, де зазначений цей документ як наданий позивачем до митниці.
Щодо поданої декларантом банківської платіжної інструкції від 10.09.2024 № 275, яку митний орган не зміг віднести до вказаної у митній декларації партії товару через відсутність деталізації платежу, то суд зазначає, що в графі 70 «Призначення платежу» платіжних інструкцій зазначено, що оплата здійснюється відповідно до контракту від 01.10.2023 №1665, тому деталізація платежу чи її відсутність (посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі) не впливає на числові значення складових митної вартості товарів і не може позбавляти декларанта на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/329/17, в якій Суд наголосив, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною в постанові від 27 квітня 2023 року в справі № 820/3767/16, розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Крім того, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
У свою чергу, умови оплати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються.
У зв'язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
При цьому слід врахувати, що в графі 70 банківської платіжної інструкції від 10.09.2024 № 275 зазначено і реквізити контракту, і назву товару - велосипеди, що оплачується.
Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення Рівненської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 № UA204150/2025/000024/1 як підстави коригування митної вартості про те, що «У інвойсах від 11.02.2025 №№ 5653455615, 5653455616 та довідці про транспортні витрати від 17.02.2025 № 29 перелік наданих транспортних послуг не співпадає з відомостями, що зазначені у декларації митної вартості, а саме наявні розбіжності щодо вартості навантаження, залізничного перевезення», судом встановлено наступне.
Згідно абз. 6 ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України якщо витрати на транспортування, навантаження та страхування не включено до ціни товарів, декларантом подаються транспортні перевізні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Відповідно до абз. 5, 6 ч. 10 ст. 58 Кодексу до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Встановлено, що продавець відповідно до проформи-інвойсу від 22.10.2024 № KL240325-1 та комерційного інвойсу від 16.12.2024 №KL24O325-1B, як це передбачено пп. 1.2, 1.3 контракту, постачав товар на митну територію України морським транспортом із Китаю на умовах поставки FOB порт TIANJIN Китай правил Інкотермс 2020. Вказані умови поставки зобов'язують продавця сплачувати витрати на перевезення вантажу до порту країни відправлення, TIANJIN (Китай), та на його завантаження на судно в цьому порту.
З врахуванням цього, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), як витрати на перевезення товару на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
- витрати на морське перевезення товару від порту відправлення товару TIANJIN (Китай) до порту призначення Гданськ (Польща), та пов'язані з цим перевезенням на вивантаження товару;
- витрати на залізничне перевезення товару від порту призначення Гданськ (Польща) до пункту пропуску Грубешів - Ізов на кордоні Польща (Україна), та пов'язані з цим перевезенням на навантаження (вивантаження) товару.
24.02.2020, як було раніше зазначено, для організації перевезення товару позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» договір транспортного експедирування №UA00072711.
Так, як за умовами поставки FOB порт TIANJIN Китай правил Інкотермс 2020 витрати на транспортування товару з порту відправлення товару TIANJIN (Китай) до митного кордону України не включені у вартість товару, позивач подав митному органу 11.02.2025 разом з документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, за ціною договору, відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 53 МК України, наступні транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів:
- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем і експедитором ТОВ «Мерск Україна Лтд»;
- договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 14.02.2022 №UA00072649 між позивачем і перевізником Maersk A/S (Данія);
- довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 17.02.2025 №29, згідно з якою вартість послуг перевезення товару за межами території України складає 480883,20 грн., а також 5698,10 дол. США;
- рахунок-фактуру експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 11.02.2025 № 5653455617 для оплати позивачем експедиторських послуг при перевезенні товару;
- інвойси перевізника Maersk A/S (Данія) від 11.02.2025 №№5653455615, 5653455616 для оплати позивачем послуг з перевезення товарів;
- коносамент від 27.12.2024 №APU089362 про перевезення товарів у чотирьох контейнерах морським транспортом від порту TIANJIN (Китай) до порту Гданськ (Польща);
- залізничні накладні УМВС від 02.03.2025 №01454 та від 05.03.2025 №01516, згідно з якими товари з порту Гданськ у Польщі були доставлені до Рівненської митниці.
Відповідно до інвойсів перевізника Maersk A/S (Данія) від 11.02.2025 №№5653455615,5653455616 зазначена наступна вартість перевезення товару в чотирьох контейнерах, зокрема, у доларах США:
- оформлення документації у Гданську, Польща - 57,77 дол. США;
- операційні послуги терміналу у Гданську, Польща - 840,33 дол. США;
- залізничне перевезення Гданськ, Польща - пункт пропуску Грубешів - Ізов на кордоні Польща/Україна, вартість якого становить 4800,00 дол. США.
Таким чином, разом вартість перевезення за митною територією України чотирьох контейнерів з товаром складає - 5698,10 дол. США.
Згідно з цією довідкою вартість послуг перевезення товару за межами території України морським шляхом складає 480883,20 грн., а також залізничним шляхом складає - 5 698,10 дол. США.
Також, у довідці експедитора вказана наступна вартість перевезення товару в чотирьох контейнерах, зокрема, у доларах США:
- оформлення документації у Гданську, Польща - 57,77 дол. США;
- операційні послуги терміналу у Гданську, Польща - 840,33 дол. США;
- залізничне перевезення Гданськ, Польща - пункт пропуску Грубешів - Ізов на кордоні Польща/Україна, вартість якого становить 4800,00 дол. США.
Таким чином разом вартість перевезення поза межами території України чотирьох контейнерів з товаром складає - 5698,10 дол. США.
Разом з тим, у цій довідці експедитора вказано також вартість перевезення товару по кожному із чотирьох контейнерів за митною територією України, зокрема, в доларах США:
- вартість перевезення контейнера з товаром №MSKU1899874, зазначеного у інвойсі від 16.12.2024 №KL24O325-1B, - 1424,51 дол. США;
- вартість перевезення контейнера з товаром № MRKU4718010, зазначеного у інвойсі від 16.12.2024 №KL24O325-1B - 1424,53 дол. США,
тобто, разом вартість перевезення двох контейнерів з товаром - 2849,04 дол. США.
У графі 21 декларації митної вартості від 11.03.2025 №25UA204150000603U5 зазначено витрати на навантаження, вивантаження товару в розмірі 117628,3145 грн, що, згідно розділу «Г» декларації митної вартості, по курсу НБУ, становить 2849,04 дол. США. При цьому декларант у графі 21 декларації митної вартості до витрат на навантаження, вивантаження та обробку товару, що обраховані в доларах США, як це передбачено роботою програми, додав також вартість залізничних перевезень.
Отже, витрати по перевезенню двох контейнерів у довідці та декларації митної вартості є тотожними та складають 2849,04 дол. США.
При цьому відповідач не зазначив жодних сумнівів щодо зазначеного в довідці та інвойсах розміру вартості послуг за перевезення товарів, зокрема, що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою.
З огляду на це, доводи відповідача, що в інвойсах від 11.02.2025 №№ 5653455615, 5653455616 і довідці про транспортні витрати від 17.02.2025 № 29 перелік наданих транспортних послуг не співпадає з відомостями, що зазначені в декларації митної вартості, та наявні вказані розбіжності щодо вартості навантаження, залізничного перевезення, є необґрунтованими.
Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за №599, яким затверджено форму декларації митної вартості та Правила її заповнення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296), де, зокрема, в розділі III графа 20 зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (до зазначених документів можуть належати):
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту).
Згідно з правовою позицією Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 грудня 2024 року в справі № 380/19286/23, колегія суддів зазначила: «Щодо витрат на транспортування, суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції погодився з висновком відповідача в частині виникнення у митного органу сумніву щодо суми витрат на транспортування товарів, з підстав ненадання декларантом до митного органу всіх відповідних документів, однак не вказав в чому саме полягає обґрунтованість такого висновку та не навів законних підстав для неврахування наданих транспортних документів, з урахуванням того, що в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем до кожної митної декларації було надано митному органу:
- договір (контракт) про перевезення,
- довідку про транспортні витрати,
- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги,
- автотранспортні накладні щодо підтвердження вартості перевезення товару, про що вже було зазначено вище.
Вказаний в розділі III графа 20 наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за № 599, яким затверджено форму декларації митної вартості та Правила її заповнення, перелік документів не є вичерпним, на що, зокрема, вказує мовний зворот «можуть належати».
Отже, суд зазначає, що законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджувати розмір витрат на перевезення. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг, залізничні накладні, коносамент є допустимими доказами для підтвердження витрат на перевезення.
Також, і в цій справі суд відповідно до цієї правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується із запереченнями відповідача щодо розміру витрат позивача на транспортування товарів з підстав ненадання декларантом до митного органу всіх відповідних документів, зокрема, транспортних (перевізних) документів, відповідач не вказав в чому саме полягає обґрунтованість такого висновку та не навів законних підстав для неврахування наданих транспортних документів з урахуванням того, що позивачем для митного контролю було надано митному органу вказані вище документи, які відповідно до частини другої статті 53 МК України та положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за № 599 підтверджують витрати на транспортування товару.
Суд враховує також правову позицію Верховного Суду в постановах від 08.10.2019 в справі №803/776/17, від 11.06.2020 в справі №815/5597/17, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів. У даному випадку відповідачем наявність цих фактів не підтверджена.
Указані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів були надані перевізником, вони не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мали ознак підробки, ідентифікуються зі спірною товарною партією та між собою. Доводи відповідача з посиланням на те, що відомості стосовно вартості транспортних послуг документально не підтверджено, спростовуються тим, що на момент декларування товару, позивачем до митного органу надані вказані документи, які містять усі необхідні данні та складові такої митної вартості оцінюваного товару, як витрати на транспортування, витрати на навантаження, вивантаження товару, з їх деталізацією, надання яких відображено в картці відмови від 11.03.2025 № A204150/2025/000064. Таким чином, надані позивачем документи повністю підтверджують розмір витрат на транспортування оцінюваних товарів.
Відтак, витрати:
- на морське перевезення товару, двох контейнерів від порту відправлення товару TIANJIN (Китай) до порту призначення Гданськ (Польща), та пов'язані з цим перевезенням вивантаження товару, склали - 240441,6000 грн.;
- на залізничне перевезення товару від порту призначення Гданськ (Польща) до пункту пропуску Грубешів - Ізов на кордоні Польща (Україна), та пов'язані з цим перевезенням навантаження (вивантаження) товару склали - 117628,3145 грн., які занесені декларантом до митної декларації від 11.03.2025 №25UA204150000603U5 (графи 20, 21), та підтверджені належними документами.
Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення Рівненської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 № UA204150/2025/000024/1 як підстави коригування митної вартості про те, що «Згідно коносаменту від 27.12.2024 № 89362 порт призначення Гданськ (Польща), згідно накладних УМВС від 02.03.2025№ 01454 та від 05.03.2025 № 01516 місце відправлення оцінюваних товарів Шебжешин (Польща). Таким чинам, до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Шебжешин (Польща)», судом встановлено наступне.
З врахуванням зазначеного, відповідно до інвойсів перевізника Maersk A/S (Данія) від 11.02.2025 №№5653455615,5653455616, довідки експедитора про транспортні витрати від 17.02.2025 №29 витрати на залізничне перевезення товару в двох контейнерах від порту призначення Гданськ (Польща) до пункту пропуску Грубешів - Ізов на кордоні Польща (Україна), і пов'язані з цим перевезенням навантаження (вивантаження) товару склали - 117628,3145грн., та занесені декларантом до митної декларації від 11.03.2025 №25UA204150000603U5 (графи 20, 21).
Як було зазначено судом, законом не визначено доказ (докази), виключно якими імпортер повинен підтверджувати розмір витрат на перевезення, Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг, залізничні накладні, коносамент, які були надані до митної декларації для підтвердження митної вартості товару є допустимими доказами для підтвердження витрат на перевезення.
З огляду на це, суд не погоджується із запереченнями відповідача щодо розміру витрат позивача на перевезення товару з підстав ненадання декларантом до митного органу, зокрема, транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) -Шебжешин (Польща), відповідач не вказав в чому саме полягає обґрунтованість такого висновку та не навів законних підстав для неврахування наданих транспортних документів.
Також, і у цій справі суд відповідно до зазначеної вище судової практики не погоджується із запереченнями відповідача щодо розміру витрат позивача на транспортування товарів з підстав ненадання декларантом до митного органу всіх відповідних документів, зокрема, вказаних транспортних (перевізних) документів. Відповідач не вказав в чому саме полягає обґрунтованість такого висновку та не навів законних підстав для неврахування вже наданих транспортних документів з урахуванням того, що позивачем для митного контролю було надано митному органу вказані вище документи, які відповідно до частини другої статті 53 МК України та положень наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за № 599, підтверджують витрати на транспортування товару.
Відповідачем не доведено наявність фактів, які підтверджують, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару. Доводи відповідача з посиланням на те, що відомості стосовно вартості транспортних послуг документально не підтверджено, спростовуються тим, що на момент декларування товару, позивачем до митного органу надані вказані документи, які містять усі необхідні данні та складові такої митної вартості оцінюваного товару, як витрати на транспортування, витрати на навантаження, вивантаження товару, з їх деталізацією, надання яких відображено в картці відмови від 11.03.2025 № A204150/2025/000064. Таким чином, надані позивачем документи повністю підтверджують розмір витрат на транспортування оцінюваного товару.
Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення Рівненської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 № UA204150/2025/000024/1 як підстави коригування митної вартості про те, що «У графах 24 накладних УМВС від 02.03.2025 № 01454 та від 05.03.2025 № 01516 зазначено пакувальні листи та 2 документи MRN, що до митого оформлення не надані», судом встановлено наступне.
Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною в постанові від 24.01.2020 в справі №808/8663/15, адміністративне провадження №К/9901/14906/18, визначено: «Посилання контролюючого органу на ненадання позивачем пакувального листа, що передбачено умовами контракту, суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом».
Пакувальний лист не передбачений у переліку документів, визначених у статті 53 МК України, як документ, що підтверджує митну вартість товарів.
Відповідачем не спростоване зазначене належними доказами.
Крім того, відповідно до п. 4.1 контракту вартість товару включає в себе вартість пакування, тому витрати на пакування товару декларантом не заявлялися при визначенні митної вартості в митній декларації від 11.03.2025 №25UA204150000603U5.
Як було зазначено судом, документи надані до митної декларації, а саме, рахунок на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати, договір про надання транспортних послуг, залізничні накладні, коносамент, які були надані до митної декларації для підтвердження митної вартості товару, є допустимими доказами для підтвердження витрат на перевезення.
З врахуванням цього, відповідачем не обґрунтовано висновок про те, що ненадання позивачем транзитних митних декларацій MRN до митної декларації для підтвердження митої вартості товару дає підстави митному органу заперечувати щодо розміру визначеного декларантом митної вартості товару, та підстави неврахування наданих позивачем транспортних документів для підтвердження витрат на перевезення.
Щодо зазначення відповідачем у графі 33 рішення Рівненської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 № UA204150/2025/000024/1 як підстави коригування митної вартості про те, що «До митного оформлення надано копію митної декларації країни відправлення (Китай) від 18.12.2024 № 021720240000331737 без перекладу, що унеможливлює перевірку відомостей зазначених у ній», судом встановлено наступне.
Суд зазначає, що сама по собі обставина ненадання перекладу експортної декларації Китаю не свідчить, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.
З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товару, який імпортується позивачем. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Отже, висновки Рівненської митниці про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53), заборонено.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 в справі № 815/5791/17, від 25.05.2021 в справі № 520/10386/2020.
Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів суду наявність жодних застережень щодо застосування в спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, у тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару, є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення позивачем митної вартості товару.
Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні товару, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.
Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 року в справі №1140/3242/18.
Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за такий товар.
Поряд з цим, судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Отже, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
Поряд з цим суд враховує, що згідно з правовою позицією, наведеною Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 в справі № 820/3231/16, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.
З оскаржуваного рішення судом вбачається, що відповідач не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України. Крім цього, не вказав у спірному рішенні також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Матеріалами справи підтверджено подання позивачем разом з митною декларацією від 11.03.2025 №25UA204150000603U5 необхідних та додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Відповідач в електронному повідомленні зобов'язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
Суд зазначає, що документи подані декларантом (позивачем) за переліком, передбаченим частиною другою статті 53 МК України, а наведена в них інформація щодо митної вартості та її складових (кількісні та якісні характеристики товару, його ціни) не містила розбіжностей, піддавалась обчисленню і підтверджувала ціну товару.
Таким чином, беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 № UA204150/2025/000024/1.
Суд вважає, що контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи, в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав щодо застосування резервного методу.
Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3028,00 грн., який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Позов Приватного підприємства «Будпостач» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.03.2025 № UA204150/2025/000024/1.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Відомості про сторін та інших учасників справи:
позивач: Приватне підприємство «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9Е, кімната 314)
відповідач: Рівненська митниця (ідентифікаційний код 43958370, місцезнаходження: 33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоус А.Ю.