21 липня 2025 року справа №320/4609/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №5969224024 від 25.09.2023;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №5969024024 від 25.09.2023;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №5969824024 від 25.09.2023;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №5969524024 від 25.09.2023;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №5969624024 від 25.09.2023;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №5944924024 від 22.09.2023;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №5944524024 від 22.09.2023;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-59709 від 25.09.2023;
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-70101-2615 від 05.12.2023.
Ухвалою від 14.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність правових підстав для їх прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
У судовому засіданні 06.05.2025 судом вирішено здійснювати подальший розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві були прийняті:
1) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від « 25» вересня 2023 року №5969224024, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 2 180 140 грн 25 коп., з яких 1 744 112 грн 20 коп. - сума податку па доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, 436 028 грн 05 коп. - сума штрафних санкцій;
2) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від « 25» вересня 2023 року №5969824024, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 181 678 гривень 35 копійок, з яких 145 342 грн. 68 коп. - сума військового збору, 36 335 гривень 67 копійок - сума штрафних санкцій;
3) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від « 25» вересня 2023 року №5969824024, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 2 422 377 грн 50 коп., з яких 1 937 902 грн 00 коп. податку на додану вартість - сума, 484 475 грн 50 коп. - сума штрафних санкцій;
4) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від « 25» вересня 2023 року №5969524024, згідно з яким до позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 680 грн. 00 коп. - сума штрафних санкцій за ненадання на перевірку документів;
5) Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від « 25» вересня 2023 року №5969624024, згідно з яким до позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 1020 грн 00 коп. - сума штрафних санкцій за неподання декларації про майновий стан і доходи.
6) Рішення ГУ ДПС у м. Києві від « 22» вересня 2023 року № 5944924024 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі 130 494,67 грн.;
7) Рішення ГУ ДПС у м. Києві від « 22» вересня 2023 року № 5944524024 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 340,00 грн.
8) Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25 вересня 2023 року № Ф-59709 в сумі 291 836,16 грн;
9) Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-70101-2615 від 05.12.2023.
Підставою для прийняття оскаржуваних рішень стали висновки акту № 51884/Ж5/26-15-24-02-04/3562602262 від 04.08.2023 про результати документальної позапланової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 12.10.2017 по 30.09.2021, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 12.10.2017 по 30.09.2021.
Вказаним актом перевірки встановлено вчинення позивачем наступних порушень: пп. 177.5.2. п. 177.5 ст. 177, пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України; п. 177.1, п. 177.2, 177 ПК України; п. 16 прим.1 підрозділу 10 розд. XX ПК України; п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України; п. 181.1 ст. 181, п. 183.2., п. 183.4. ст. 183, ст. 187, п. 201.8. ст. 201 ПК України; ст. 6 п. 2 п.п. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), ПДВ, військового збору, єдиного соціального внеску та штрафних санкцій здійснено на основі висновку відповідача про те, що позивач з 01.01.2018 втратив право на застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку із наданням ним поворотної безпроцентної фінансової допомоги юридичній особі, а саме ТОВ «МАРКАСОН» відповідно до Договору поворотної фінансової допомоги № 414/11-17/ФД від 24.11.2017.
Відповідно, починаючи з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, в якому відбулось таке порушення (з 01.01.2018), позивач (на думку відповідача) мала в загальному порядку оподатковувати доходи, отримані за результатом здійснення нею господарської діяльності, тобто сплачувати з таких доходів ПДФО (18%), військовий збір (1,5%), ЄСВ, а також ПДВ.
В якості обґрунтування такого висновку відповідач посилається на те, що відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Відповідач зазначає, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Відповідач вказує, що відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457, надання фінансової допомоги належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення».
Відповідачем зроблено висновок, що фізичні особи - підприємці - платники єдиного порядку першої - третьої груп не можуть надавати/отримувати фінансову допомогу, у тому числі безповоротну, оскільки такий вид діяльності не дає права застосовувати спрощену систему оподаткування.
Відповідач зазначає, що при цьому, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права використовувати спрощену систему оподаткування з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювались такі види діяльності (пп. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України).
Також відповідачем вказано, що доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПК України. Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими документами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку. При цьому до доходу не включаються отримані такою особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п. 292.1 ст. 292 ПК України).
Таким чином, посилаючись на зазначені вище аргументи відповідач приходить до висновку, що позивач порушив вимоги перебування на спрощеній системі оподаткування, а отже, мав перейти на загальну систему оподаткування для ФОП.
Окрім цього, відповідачем зроблено висновок щодо порушення позивачем умов сплати податку на додану вартість.
Оскільки, на думку відповідача, позивач порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування, і з 01.01.2018 мав перейти на загальну систему, позивач порушив вимоги п. 181.1 ст. 181 ПК України
Під час перевірки було встановлено, що з 12.10.2017 по 31.12.2017 отриманий дохід від здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування складає 2 300 077,23 грн, тобто дохід позивача перевищив ліміт у 1 000 000 гривень, після досягнення якого позивач був зобов'язаний зареєструватись як платник податку на додану вартість.
Тому, відповідач прийшов до висновку, що із урахуванням положень п. 183.4 ст. 183 ПК України, позивач був зобов'язаний з 01.01.2018 року зареєструватись платником податку на додану вартість. Втім, перевіркою було встановлено, що станом на момент проведення перевірки позивач не був платником податку на додану вартість.
Як наслідок, перевіркою встановлено порушення позивачем також п. 181.1 ст. 181, п. 183.10 ст. 183, ст. 188 ПК України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «МАРКАСОН» було укладено договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги - Договір 414/11-17/ФД від 24.11.2017 (далі - Договір).
Згідно із п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених даних Договором, Позикодавець (ФОП ОСОБА_1 ) зобов'язується надати Позичальнику (ТОВ «МАРКАСОН») поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути її Позикодавцю в строки, передбачені цим Договором.
На виконання умов договору Позивачем була надана ТОВ «МАРКАСОН» безпроцентна поворотна фінансова допомога в розмірі, порядку та на умовах, визначених вказаним договором.
Згідно з положеннями статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. З наведеного вбачається, що договір позики завжди є процентним, крім тих випадків, коли сторони в самому договорі визначили інше.
Відповідно до абзацу 7 пп. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 ПК України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
В свою чергу, відповідно до пп. 14.1.267. п. 14.1. ст. 14 ПК України позика - це грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.
З системного аналізу наведених вище норм вбачається, що податкове законодавство чітко виокремлює два таких види позики (за суттю) як поворотна фінансова допомога, та власне, безпосередньо позика.
Отже, в цілях оподаткування та застосування податкового законодавства слід керуватися понятійним апаратом ПК України, зі змісту якого випливає, що саме позика (в розумінні пп. 14.1.267. п. 14.1. ст.14 ПК України) за своїми ознаками і суттю є фінансовою послугою та надається фінансовими установами.
Таким чином, у випадку, коли поворотна фінансова допомога є безпроцентною, то вона не підпадає під визначення фінансової послуги.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664 від 12.07.2001 (далі - Закон №2664) фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, із метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
З наведеного можна виокремити наступні ознаки, за наявності яких та чи інша послуга буде вважатися фінансовою:
- метою послуги є отримання прибутку, який і забезпечують відсотки чи інші подібні винагороди;
- діяльність з надання таких послуг регулюється Національним банком України;
- надання таких послуг здійснюється фінансовими установами, як то банки, небанківські фінансові установи;
- здійснення діяльності з надання фінансових послуг вимагає отримання ліцензії.
Згідно пункту 6 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку юридичні та фізичні особи-підприємці, які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III ПК України.
Податкове законодавство не містить визначення поняття фінансового посередництва, водночас вказане поняття визначено в частині 3 ст. 333 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Так, фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.
Отже, фінансове посередництво передбачає діяльність із залученими грошовими коштами та отриманням прибутку від надання таких коштів у позику іншим особам.
Незважаючи на наявність законодавчо визначеного поняття фінансового посередництва, відповідач в акті перевірки посилається виключно на Національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД 2010) та зазначає, що надання поворотної фінансової допомоги належить до коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування і пенсійного забезпечення».
Наказом Держкомстату України №396 від 23.12.2011 (далі - Наказ №396) затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.
Пояснення до розділу 64 - цей розділ включає діяльність, пов'язану із залученням і перерозподілом фінансових коштів, крім тих, які призначені для цілей страхування, пенсійного забезпечення або обов'язкового соціального страхування.
Із системного аналізу норми ч. 3 ст. 33 ГК України та вказаного вище Наказу №396, вбачається, що код видів діяльності 64 стосується саме діяльності з фінансового посередництва в розумінні ГК України.
Водночас, надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги жодним чином не підпадає під визначення такого виду фінансових послуг як діяльність з фінансового посередництва, оскільки не відповідає основним ознакам як безпосередньо такої діяльності, так і ознакам фінансових послуг в цілому.
Так, зокрема:
- позивач не мала на меті отримання прибутку, оскільки згідно укладеного нею з ТОВ «МАРКАСОН» договору проценти за надання поворотної фінансової допомоги не нараховувалися;
- кошти, що були надані позивачем як поворотна фінансова допомога, не є залученими та перерозподіленими коштами, а це є особисті кошти позивача;
- надання поворотної фінансової допомоги не є систематичною господарською діяльністю позивача.
Крім того, згідно Розділу 1 Наказу Держспоживстандарту від 11.10.2010 № 457 КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ,
Отже, кваліфікуючи факт надання позивачем безпроцентної поворотної фінансової допомоги в розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 ПК України (що не є фінансовим посередництвом) як надання позики в розумінні пп. 14.1.267. п.14.1. ст.14 ПК України відповідач фактично здійснює підміну понять та приходить до помилкового висновку про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а також те, що він був зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування та зареєструватись платником ПДВ.
Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що надання позивачем безпроцентної поворотної фінансової допомоги ТОВ «МАРКАСОН» не підпадає під поняття такого виду господарської діяльності як фінансове посередництво.
Відповідно, позивачем, у зв'язку з наведеними вище обставинами, не були порушені умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а висновки протилежні відповідача, на основі яких були прийняті оскаржені у даній справі рішення, є безпідставними.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 140, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень, яким допущено прийняття протиправного рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №5969224024 від 25.09.2023, №5969024024 від 25.09.2023, №5969824024 від 25.09.2023, №5969524024 від 25.09.2023, №5969624024 від 25.09.2023.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві про застосування штрафних санкцій №5944924024 від 22.09.2023, №5944524024 від 22.09.2023.
Визнати протиправним та скасувати вимоги Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-59709 від 25.09.2023 та №Ф-70101-2615 від 05.12.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати у розмірі 15 140, 00 грн (п'ятнадцять тисяч сто сорок гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.