18 липня 2025 року справа №320/45260/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Білоноженко М.А., розглянувши у приміщені суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 28.08.2024 №930050837335 про відмову в перерахунку пенсій ОСОБА_1 на підставі заяви від 21.08.2024;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області з 21 серпня 2024 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 % від заробітної плати працюючого народного депутата України - члена комітету Верховної Ради України з урахуванням надбавки за інтенсивність праці та доплати за науковий ступінь доктора наук на підставі довідки про заробітну плату народного депутата України діючого скликання, виданої Управлінням справами Апарату Верховної Ради України, від 25.07.2024 №15/59-1035, без обмеження граничного розміру пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що положеннями статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таким чином, нова редакція положень Закону України «Про статус народного депутата України» суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа народних депутатів, яким пенсія призначена до набрання чинності вказаних законів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.
Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Сумській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про статус народного депутата України».
02.03.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок вказаної пенсії на підставі довідки від 13.02.2023 № 15/72-518, виданої Управлінням справи Апарату Верховної Ради України, з урахуванням підвищення заробітної плати працюючого народного депутата України.
Рішенням від 28.08.2024 №930050837335 відповідач повідомив про відмову у перерахунку пенсії, оскільки пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким не передбачено проведення перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючого народного депутата.
Не погоджуючись з вказаною відмовою в перерахунку пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Нормативно-правовим актом, який визначає статус (права, обов'язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень, є Закон України від 17.11.1992 № 2790-XII "Про статус народного депутата України" (далі - Закон № 2790-XII у редакції на час призначення позивачу пенсії).
Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 20 Закону № 2790-XII (у редакції на час призначення позивачу пенсії) при досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Нарахування пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком та по інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку, але не більше ніж до 90 (включно) відсотків зазначеного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії.
Згідно з абз. 6 ч. 12 ст. 20 Закону № 2790-XII (у редакції на час призначення позивачу пенсії) у разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали зазначені обставини.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), пунктом 28 якого визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій народним депутатам України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Водночас на той час діяли положення пункту 5 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", згідно з якими у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2790-XII.
Вказані положення втратили чинність з 18.06.2020 у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 5-р (II)/2020.
Разом з тим, 11.10.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (далі - Закон № 2148-VIII), пунктом 14 якого частину 12 статті 20 Закону № 2790-XII викладено у новій редакції.
З урахуванням таких змін, починаючи з 11.10.2017, пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Отже, внаслідок набуття чинності вказаним Законом, норми частини 12 статті 20 Закону № 2790-XII, що передбачали перерахунок пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення народного депутата, втратили чинність.
При цьому Закон № 76-VIII не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати народним депутатам України.
Крім того, Закон № 1058-IV не визначає такої підстави для перерахунку пенсій, як підвищення заробітної плати працюючих народних депутатів.
Також суд зауважує, що згідно з пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV у редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017, у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до, зокрема, Закону України "Про статус народного депутата України", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа, відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Аналіз наведених вище правових норм, якими регулюються спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії чинне законодавство, у тому числі Закон № 1058-IV, не передбачало можливості здійснення перерахунку пенсії, призначеної на підставі Закону № 2790-XII до 01.10.2017, у випадку зміни заробітної плати працюючого народного депутата України.
Отже, беручи до уваги, що на момент коли (як вважає позивач) виникло право на перерахунок пенсії, у законодавстві були відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення такого перерахунку, у пенсійного органу немає правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року у справі "Великода проти України" передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
У цьому рішенні зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.
Також у рішенні рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних витрат, про що зазначено в рішенні цього суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії". Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного розподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 під час розгляду справи № 640/8366/20.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки у законодавстві, яке регулює питання перерахунку пенсії цієї категорії осіб, відбулися зміни та, як наслідок, запроваджено нове регулювання відносини у даній сфері, яке не допускає можливості здійснення перерахунку пенсії з відповідних підстав.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013)) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.