ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про продовження строку
"21" липня 2025 р. справа № 300/4505/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського відділу УДМС України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
Адвокат Бачинський Ярослав Леонтійович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського відділу УДМС України в Івано-Франківській області, за змістом якого просить суд:
- визнати протиправним дії відповідача;
- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо зняття заборони в'їзду на територію України гр. Республіки Узбекистан ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського відділу УДМС України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишено без руху та надано позивачу строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:
- позовної заяви та її копії для сторони відповідача, конкретизувавши у ній зміст позовних вимог.
14.07.2025 від представника позивача на виконання вимог ухвали від 04.07.2025, надійшла уточнена позовна заява, за змістом якої сторона позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про заборону в'їзду на територію України, на підставі якого направлялись доручення до Державної прикордонної служби України.
Ухвалою суду від 04.07.2025 роз'яснено, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, повторно уточнюючи позовні вимоги, позивач не конкретизував, яке саме рішення Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського відділу про заборону в'їзду на територію України підлягає оскарженню, не зазначив його номеру чи дати, а також не надав копії відповідного рішення.
В даному аспекті суд вказує, що згідно з положеннями частини 4 статті 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно із частиною 4 статті 79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Згідно з частиною 1 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до частини 5 статті 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Отже, за результатами аналізу вказаних норм, суд звертає увагу позивача на те, що позивач при зверненні до суду з позовом зобов'язаний надати докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а у разі неможливості надання позивачем таких доказів, він зобов'язаний надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання таких доказів та у разі неможливості самостійно надати докази за необхідності заявити клопотання про їх витребування.
Іншими словами, позивач зобов'язаний самостійно ретельно підготуватися для звернення до суду з позовом, надавши до такого позову документи, які мають значення для вирішення спору та які може отримати самостійно. У разі, якщо позивач здійснив заходи щодо отримання доказів, але не може самостійно отримати такі документи (відмовлено у наданні, не надано відповіді та інші), він вправі клопотати перед судом про їх витребування.
Слід звернути увагу позивача на те, що вказані обставини не є надмірним формалізмом та прискіпливим ставленням суду до позивача, оскільки адміністративний суд діє виключно в межах повноважень, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, натомість частина 2 статті 79 КАС України спонукає та зобов'язує учасників справи до активної участі/ ролі, у вирішенні спору, у тому числі ретельно готуватися та звертатися до суду з максимальним пакетом необхідних документів зібраних позивачем на стадії підготовки матеріалів позовної заяви.
Необхідно зауважити, що суд не є інструментом в руках учасників справи, у тому числі щодо зібрання документів замість або для самих учасників справи. Учасник справи зобов'язаний самостійно та активно на стадії підготовки позовної заяви до початку звернення до суду, вчиняти дії по збиранню та отримуванню доказів, які він вважає, що останні можуть мати важливе значення для вирішення спору по суті задля можливого ухвалення судом рішення на його користь.
Тобто, всупереч приписам КАС України до позовної заяви позивачем не надано доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Виходячи з положень статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_2 строк для усунення недоліків позовної заяви та надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 121, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Продовжити Абієву Нізамі процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.
2. Надати позивачу п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:
- уточненої позовної заяви та її копії відповідно до кількості учасників справи, конкретизувавши, яке рішення Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського відділу УДМС України в Івано-Франківській області про заборону в'їзду на територію України необіхно визнати протиправним;
- належним чином засвідчене рішення Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського відділу УДМС України в Івано-Франківській області про заборону в'їзду на територію України, на підставі якого направлялись доручення до Державної прикордонної служби України або докази, які підтверджують, що сторона позивача здійснила усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу, внаслідок чого, вказана обставина суперечить нормам статті 79 КАС України.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо оскарженню не підлягає та відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.