21 липня 2025 року Справа № 280/3971/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ 44118663)
про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
16.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «Ф» від 28.02.2024 № 0000962-1304-0801.
Крім того, просить поновити строк звернення до суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , на вимогу податкової, під тиском співробітника ДПС та погрозою застосування до нього штрафів, оформив та подав Декларацію про майновий стан і доходи за 2022 рік від 01.05.2023 № 3381. За даною декларацією задекларовано військовий збір у сумі 16 133,55 грн та податок на доходи фізичних осіб у сумі 193 602,65 грн (термін сплати 31.07.2023). При цьому, працівники ДПС не повідомили позивача про те, що після подання цієї діклараціїї він повинен ще і сплатити суми податків. Позивач зазначає, що не отримував додаткового блага. Так, включенню до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб підлягає тільки додаткове благо у вигляді суми прощенного боргу за кредитним договором у розмірі основного зобов'язання (тіла кредиту), що перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, все інше (прощене кредитором) не вважається доходом фізичної особи. З урахуванням наведеного просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 21.05.2025 визнано поважними підстави, вказані у заяві про поновлення строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою; відкрито провадження в адміністративній справі № 280/3971/25; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 05.06.2025 № 28169) зазначив, що ОСОБА_1 подано до податкового органу декларацію про майновий стан і доходи від 01.05.2023 № 3381, якою платник декларував до сплати у бюджет податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у загальній сумі 209 736,20 грн. При цьому, самостійно визначені суми податкових зобов'язань є узгодженими у день подання звітності та оскарження самостійно узгоджених сум не передбачено податковим законодавством. Сума податкового боргу є обґрунтованою та як наслідок у контролюючого органу були всі підстави для вжиття заходів для стягнення такого боргу з боржника. З огляду на положення п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України у платника відсутні підстави скаржитись на суми податкового боргу, так як зобов'язання є самостійно задекларованими. Просить у задоволенні позову відмовити.
11.06.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 29203), в якій вона заперечує проти доводів податкової.
13.06.2025 та 20.06.2025 від представника позивача надійшли клопотання про долучення доказів (вх. № 29668 та вх. № 30928).
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
28.02.2024 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано податкову вимогу № 0000962-1304-0801, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повідомлено про наявність у нього станом на 27.02.2024 податкового боргу у сумі 209 836,13 грн. Згідно детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги, заборгованість складається з: податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 193 602,65 грн, військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 16 133,55 грн, земельного податку з фізичних осіб - 99,93 грн.
Незгода з даною вимогою зумовила звернення ОСОБА_1 до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
За визначенням підпунктів 14.1.39, 14.1.155, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України):
грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;
податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом;
податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).
Згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Судом з матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 самостійно подав до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи від 01.05.2023 за 2022 рік, в якій задекларував податок на доходи фізичних осіб у сумі 193 602,65 грн та військовий збір у сумі 16 133,55 грн.
Суд наголошує, що сума податкових зобов'язань, визначена позивачем самостійно у вищевказаній податковій декларації, є узгодженою та не підлягає оскарженню в силу приписів ПК України.
Покликання позивача на те, що вказану декларацію він подав під тиском співробітників податкової, не підтверджуються жодним доказом.
Крім того, з декларації не вбачається, що задекларовані позивачем суми стосуються саме кредитного договору від 20.04.2006.
Відповідно до п. 57.1 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, податковим органом вживались заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку. Позивачу засобами поштового зв'язку за його податковою адресою направлено податкову вимогу форми «Ф» від 28.02.2024 № 0000962-1304-0801, яку повернуто контролюючому органу із зазначенням причин невручення.
Слід зазначити, що відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Абзацом другим пункту 45.1 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Отже, в силу п. 42.2 ст. 42 ПК України податкова вимога форми «Ф» від 28.02.2024 № 0000962-1304-0801 вважається врученою платнику податків.
Таким чином, станом на 28.02.2024 (день формування податкової вимоги № 0000962-1304-0801) податкові зобов'язання позивача за податковою декларацією про майновий стан і доходи від 01.05.2023 за 2022 рік були узгодженими та набули статусу податкового боргу.
Та обставина, що в подальшому (15.05.2025) позивач подав уточнюючу декларацію за 2022 рік, в якій зменшив суму, що підлягала перерахуванню до бюджету, з податку на доходи фізичних осіб у сумі 193 602,65 грн та з військового збору у сумі 16 133,55 грн не нівелює обставин правомірності формування 28.02.2024 податкової вимоги № 0000962-1304-0801.
Подібний підхід до вирішення спірного питання висловлено Верховним Судом у постанові від 29.04.2025 у справі № 420/35624/23, від 19.06.2025 у справі № 420/35627/23.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Також, до податкової вимоги від 28.02.2024 № 0000962-1304-0801 включено заборгованість із земельного податку з фізичних осіб у сумі 99,93 грн, однак жодних пояснень щодо цієї суми позивачем не надано.
Крім того, в силу пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;
60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;
60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі № 280/3529/25 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу провадження у справі закрито. В ухвалі зазначено, що 16.06.2025 до суду надійшла заява позивача про відмову від позову у зв'язку з повним погашенням податкового боргу.
Отже, відсутність податкового боргу у зв'язку із його погашенням є підставою для відкликання податкової вимоги відповідно до приписів ПК України, і не вимагає її скасування в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 21.07.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко