22 липня 2025 року Справа № 280/10369/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Михайлишина Анатолія Івановича (вул. Новокузнецька, буд. 4, кв. 154, м. Запоріжжя, 69118), до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Чубанова, буд. 8, м. Запоріжжя, 69018) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Михайлишина Анатолія Івановича, до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - відповідач, Укртрансбезпека у Запорізькій області), в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 10.09.2024 №ПШ045615 про застосування адміністративно-господарського штрафу..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не надано доказів проведення документального габаритно-вагового контролю, а саме визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Товарно-транспортна накладна не є документом, який підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, визначення вагових параметрів транспортного засобу на підставі відомостей з ТТН не можуть вважатися достовірними, натомість в даному випадку оскаржувана постанова винесена на підставі акта, відомості в якому зазначені лише виходячи із даних ТТН, що в розумінні ст. 70 КАСУ не може бути належним та допустимим доказом.
Ухвалою від 12.11.2024 у справі було відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене без повідомлення (без виклику) сторін.
25.11.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що у даному випадку було проведено саме документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу та встановлена загальна маса транспортного засобу 40,9 т., при нормативно допустимих 24 т., отже, у спірному випадку було встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 70,42% від норми. Товарно-транспортна накладна від 30.07.2024 за №134 містить обов'язкові відомості, визначені Законом №2344-III та Правилами №363, про масу брутто 40900 тон, яка значно перевищує нормативно-допустиму вагу 24 тони. Коментована ТТН відповідає формі затвердженій в додатку 7 до Правил №363, оскільки остання містить інформацію про масу брутто, нетто, тари, інформацію про автомобіль, вантаж, перевізника. Відтак, товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого може та здійснювався документальний габаритно-ваговий контроль.
27.11.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
11.12.2024 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
30.07.2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки проводилася рейдова перевірка на а/д О-161828 (поблизу с. Петродолинське).
Під час рейдової перевірки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 MAN, із напівпричепом державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Після проведення габаритно-вагового контролю 18 годині 10 хвилини інспектором було складено акт від 30.07.2024 № АР 058276 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 30.07.2024 №АВ 004042.
У графі акту під час перевірки виявлено порушення зазначено: п. 22.5 П.Д.Т. України, а саме: перевезення ячменя (згідно ТТН №134 від 30.07.2024) з перевищенням вагових норм по загальній масі 40900 кг при допустимій 24 т (дорога місцевого значення, а/д О-161828), що перевищує норму 70,42 %.
Також, в акті указано про порушення ч. 1 абз. 17 перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 % при перевезенні подільного вантажу, також абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону, а саме: свідоцтва про реєстрацію ТЗ, посвідчення водія відповідної категорії.
Як зазначив відповідач, 23.08.2024 було відправлення запрошення за №73304/626/24-24 про розгляд справи на 10.09.2024.
Представник позивача на розгляд справи не з'явився.
Справу про порушення було розглянуто 10.09.2024 за наявними матеріалами. За результатом розгляду, стосовно позивача була винесена постанова №ПШ045615 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 51000 гривень, за порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачена абз. 17, ч. 1, ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважаючи дану постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту врегульовані Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №2344, передбачено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до положень статті 6 Закону №2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до підпунктів 1, 3 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Підпунктами 2, 29 та 54 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розгляд справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Пунктами 2,4, 12-16 Порядку №1567 встановлено, що рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3, що встановлено пунктом 21 Порядку №1567.
За приписами статті 34 Закону №2344 автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344.
Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Частиною другою статті 48 Закону №2344, визначено документи для здійснення внутрішніх перевезень вантажів:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно з пунктом 16 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів.
Частиною четвертою статті 48 Закону №2344 визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22. 5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтошспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Рух транспортних засобів та їх составів, у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).
Згідно з пунктом 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Таким чином, зазначеними нормами закону не передбачено обов'язку проведення габаритно-вагового контролю виключно у спосіб зважування транспортного засобу при наявності необхідних даних у документації.
Саме для встановлення факту перевищення загальної маси та (або) габаритних параметрів транспортного засобу, здійснюється документальний контроль на підставі поданих перевізником ( експедитором, іншою уповноваженою особою) документів.
Підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку №879 передбачено документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що у даному випадку було проведено саме документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу та встановлена загальна маса транспортного засобу 40,9 т, при нормативно допустимих 24 т, отже, у спірному випадку було встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 70,42% від норми.
Під час перевірки водій надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну №134 від 30.07.2024, та свідоцтво №000229 про якість зерна, де вага вантажу становить 26160, вага ТЗ 14740.
Слід відзначити, що маса брутто 40,9 т, зазначена в ТТН, включає в себе: масу нетто 26160 тонн (Ячмінь, врожаю 2024 р.) + масу тари 14740 (тягач з причепом), та додаток до ТТН №134 свідоцтво про якість зерна №000229.
Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил (пункт 11.1 глави 11 Правил №363).
Згідно з абзацом 2 пункту 11.1 глави 11 Правил №363 товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов'язкову інформацію (обов'язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №560/514/22.
Товарно-транспортна накладна від 30.07.2024 за №134 містить обов'язкові відомості, визначені Законом №2344 та Правилами №363, про масу брутто 40900 тонн, яка значно перевищує нормативно-допустиму вагу 24 тонн.
Коментована ТТН відповідає формі затвердженій в додатку 7 до Правил №363, оскільки остання містить інформацію про масу брутто, нетто, тари, інформацію про автомобіль, вантаж, перевізника.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (пункт 11.3 Правил №363).
Відповідно до пункту 11.4. Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Єдиним документом призначеним для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення під час внутрішніх перевезень є товарно-транспортна накладна.
Подібна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №440/17062/21.
Щодо аргументів позивача про те, що товарно-транспортна накладна не є документом на підставі якого може здійснюватися проведення габаритно-вагового контролю із підтвердженням вагових параметрів транспортного засобу, то слід зазначити наступне.
Як вже вказувалось судом вище, статтею 48 Закону №2344 визначено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Такими документами в розумінні статті 48 Закону №2344 є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 48 Закону №2344 при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
-дата і місце складання;
-вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
- пункти завантаження і розвантаження.
Аналіз положень Закону №2344 дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Таке застосування коментованих положень закону відповідає правовим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.
Відтак, з огляду на наведене нормативне регулювання в досліджуваному випадку товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого може та здійснювався документальний габаритно-ваговий контроль.
Також слід зазначити, що відповідач виконав свій обов'язок щодо повідомлення суб'єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. При відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Посилання представника позивача що направлення видане спочатку, а потім графік, не вказує на їх не дійсність. Направлення має посилання на щотижневий графік перевірок, тобто після узгодження графіку, заповнюється направлення та вноситься посилання (номер) щотижневого графіку адже після їх складання та затвердження в паперовій формі, внесення в журнал, дані документи реєструються інспектором в системі, зв'язуються між собою, та накладається системний номер після візування керівника.
Ніяким процесуальним документом, законодавством не визначено черговість реєстрації (візування) у внутрішній програмі служби направлення та графіку.
Інші аргументи позивача, викладені у позові, не спростовують факту виявленого порушення, що є предметом спору, а відповідно, не підлягають врахуванню судом при прийнятті судового рішення у цій справі.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи позивача є не обґрунтованими, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог. Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Михайлишина Анатолія Івановича ( АДРЕСА_2 ), до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Чубанова, буд. 8, м. Запоріжжя, 69018) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано «22» липня 2025 року.
Суддя Р.В. Кисіль