21 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/14733/25
категорія 113050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Державна установа "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", у якому просить:
- визнати бездіяльність медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" щодо непроведення переогляду свого рішення, оформленого свідоцтвом про хворобу від 03.05.2024 №70/9-сі/НГУ, протиправною;
- зобов'язати медичну (військово-лікарську) комісію ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" провести переогляд свого рішення, оформленого свідоцтвом про хворобу від 03.05.2024 №70/9-сі/НГУ та прийняти нове рішення, згідно якого визнати отримане ним захворювання (поранення, контузію, каліцтво), захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби.
Суддя своєю ухвалою від 23.06.2025 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
До суду 10.07.2025 надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
У період із 30.06.2025 по 18.07.2025 (включно) головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Суд, розглянувши клопотання позивача, зазначає наступне.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до приписів ч. 5та 6 ст. 22 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Тобто, розгляд адміністративної справи у порядку письмового провадження не свідчить про позбавлення особи права на судовий захист.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany (Аксен проти Німеччини), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Так, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі суд, дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, дійшов висновку, що дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності та не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з п.3 Указу №64/2022 у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Отже, на час вирішення цієї справи в Україні діють особливі умови щодо переміщення та перебування осіб, що вимагають забезпечення створення умов для їх фізичного захисту та безпеки.
Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Тому діяльність органів державної влади не повинна створювати загрозу життю та здоров'ю людей.
Усні пояснення особи не є засобом доказування. Зокрема, згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У клопотанні позивачем не зазначено об'єктивних доводів з приводу обставин, з'ясування яких може становити труднощі та потребують проведення судового засідання.
Суд наголошує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні) не позбавляє та не обмежує учасників справи у наданні письмових заяв по суті та додаткових письмових пояснень у порядку, визначеному вимогами Кодексу адміністративного судочинства України та жодним чином не обмежує права стороні, які визначені статтею 44 КАС України.
Відтак, клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін є необґрунтованим. При цьому, підстав для переходу до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін заявником в обґрунтування заявленого клопотання не наведено та судом не встановлено, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 241-243, 256, 260 Кодексу адміністративного судочинства України
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд адміністративної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Лавренчук