22 липня 2025 року м. Житомир
справа № 240/11058/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди ООС з розрахунку 1000 грн за кожну добу участі у заходах, визначених наказом Міністерства оборони України №67 від 10.02.2016, за період з 01.11.2021 по 23.02.2022 у розмірі 55250,43 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди з розрахунку 30000,00 грн, на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 01.10.2022 по 31.07.2023 у розмірі 120458,06 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн, за безпосередню участь в бойових діях на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 01.10.2022 по 31.03.2023 у розмірі 90216,01грн;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати за період з 01 лютого 2023 року по 31.03.2023 додаткової грошової винагороди за період лікування після поранення з розрахунку 100 000,00 грн пропорційно, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 38 809,91 грн;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати за період з 01 червня 2023 року по 30.11.2023 основного грошового забезпечення у розмірі 131532,43 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду ООС з розрахунку 1000 грн, за кожну добу участі у заходах, визначених наказом Міністерства Оборони України №67 від 10.02.2016, за період з 01.11.2021 по 23.02.2022 у розмірі 55250,43 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду з розрахунку 30000,00 грн, на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 01.10.2022 по 31.07.2023 у розмірі 120458,09грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду з розрахунку 100000,00 грн, за безпосередню участь в бойових діях на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 01.10.2022 по 31.03.2023 у розмірі 90216,01 грн;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за період з 01 лютого 2023 року по 31.03.2023 додаткову грошову винагороду за період лікування після поранення з розрахунку 100000,00 грн пропорційно, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 38809,91 грн.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за період з 01 червня 2023 року по 30.11.2023 основне грошове забезпечення у розмірі 131532,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 , починаючи з листопада 2021 року по 23.02.2023 відповідачем не була нарахована у повному розмірі додаткова винагорода ООС; в період з 01.10.2022 по 31.03.2023 не виплачена додаткова винагорода на період дії військового стану за участь в бойових діях (з розрахунку 100000 грн пропорційно кількості таких днів), також за період лікування після поранення, а саме з 01.02.2023 по 31.03.2023 (з розрахунку 100000 грн пропорційно); також не була виплачена додаткова грошова винагорода в розмірі 30000 грн за період з 01.10.2022 по 31.07.2023.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати додаткової винагороди протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 24.07.2024 клопотання представника позивача задоволено, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче засідання на 15.08.2024.
Згідно з довідкою від 15.08.2024 судове засідання відкладено на 17.10.2024 у зв"язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
16 серпня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду відзив на позовну заяву (за вх.№45837/24), у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Вказує, що розмір винагороди визначається пропорційно дням безпосередньої участі у воєнних конфліктах, в заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.
29 серпня 2024 року представник позивача надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якій додатково вказує, що у довідці про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв"язку з військовою агресією російської федерації проти України №746убд від 21.10.2022 безпосередньо вказано, що старший солдат, ОСОБА_1 з 31.10.2021 по 23.02.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Саме тому, ОСОБА_1 є таким, що брав безпосередню участь в заходах ЗНБО чи в АТО та має право на отримання додаткової винагороди ООС з розрахунку 1000 грн за кожну добу участі у заходах, визначених наказом Міністерства оборони України 18.09.2020 №340, за період з 01.11.2021 по 23.02.2022 у розмірі 55250,43грн.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 17.10.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 31.10.2024.
31 жовтня 2024 року Військова частина НОМЕР_1 надіслала до суду додаткові пояснення, у яких зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та надуманими, оскільки з урахуванням змін внесених до постанови КМУ №168, позивач з квітня 2023 року фактично не приймав участі в бойових діях у заявлених спірних періодах, не перебував в зоні проведення бойових дій, не виконував жодних службових обов"язків, відповідач повноцінно розрахувався з позивачем за час проходження військової служби, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, в спірні періоди позивачу, пропорційно дням виконання бойових завдань, в період з 24.02.2022 по січень 2023 року нараховувалася додаткова винагорода за участь у бойових діях з розрахунку 100000 грн та за інші дні з розрахунку 30000 грн.
Щодо нарахування додаткової винагороди за період перебування позивача на лікуванні вказує, що за період з 01.03.2023 по 10.03.2023 про перебування на стаціонарному лікуванні позивачем не надано належних доказів.
Також вказує, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2023 №84 позивача зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 у зв"язку з проходженням військово-лікарської комісії, саме тому жодних підстав для нарахування за цей період додаткової винагороди немає.
Протокольною ухвалою суду від 31.10.2024 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 14.11.2024.
Згідно з довідкою від 14.11.2024 судове засідання відкладено на 05.12.2024 у зв"язку з надходженням до суду клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідно до протокольної ухвали суду від 05.12.2024 у судовому засіданні оголошена перерва до 16.12.2024 з метою витребування додаткових доказів.
Згідно з ухвалою суду від 16.12.2024 залучено до участі у справі співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 .
Відповідно до довідки від 16.01.2025 судове засідання відкладено на 23.01.2025 у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 23.01.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті позовних вимог на 13.02.2025.
10 лютого 2025 року Військова частина НОМЕР_2 надіслала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування правової позиції вказує, що оскільки позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 рішення щодо грошового забезпечення та додаткових винагород приймались командиром Військової частини НОМЕР_1 .
Щодо права позивача на виплату додаткової винагороди за безпосередню участь у заходах ЗНБО чи в антитерористичній операції у період з 01.11.2021 по 23.02.2022 зазначає, що згідно з інформацією, наявною у Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 , у період з 01.11.2021 по 23.02.2022 позивач до виконання бойових завдань, передбачених Порядком №340, не залучався.
В іншу частину оскаржуваних періодів, позивачу грошове забезпечення в повному обсязі було нараховане та виплачене у відповідності до норм чинного законодавства.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 13.02.2025 відкладено розгляд справи на 27.02.2025.
Протокольною ухвалою суду від 27.02.2025 оголошено перерву до 13.03.2025.
Відповідно до протокольної ухвали суду від 13.03.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.04.2025 у зв"язку з витребуванням додаткових доказів.
Представник позивача у судовому засіданні 03.04.2025 позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.
Представник відповідача - Військової частина НОМЕР_1 в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях.
Позивач та представник відповідача - Військової частини НОМЕР_2 в судове засідання не з"явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
У ході судового розгляду справи судом заслухано пояснення представника позивача та представника відповідача - Військової частина НОМЕР_1 , досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи, та відповідно до протокольної ухвали суд на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складене у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з урахуванням положень ст.193 КАС України.
Згідно з ч.5ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Суд розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України у складі Військової частини НОМЕР_1 з 27.11.2019 по 28.11.2023, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 21.10.2022 за №746убд, позивач в період з 31 жовтня 2021 року по теперішній час (дата видачі довідки 21.10.2022) брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на території Донецької та Харківської областей (т.1 а.с. 17).
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 24.04.2023 №1231, позивач в період з 24.02.2022 по 22.10.2022, з 01.11.2022 по 18.01.2023, з 31.01.2023 по 08.02.2023, з 21.02.2023 по 26.02.2023, з 11.03.2023 по 25.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (т.1 а.с.19).
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №839 від 07.07.2023, виданої на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від «28» лютого 2023 року №267, солдат ОСОБА_1 при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконуючи бойове завдання в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , 25 лютого 2023 року отримав поранення внаслідок ворожого ракетного обстрілу поблизу міста Дружківка у вигляді різаної рани правої кисті (т.1 а.с. 16).
Відповідно до виписного епікризу №45, ОСОБА_1 в період з 26.02.2023 по 10.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Павлоградська лікарня інтенсивного лікування" Павлоградської міської ради з основним діагнозом різана рана правої кисті, солітарна киста лівої нирки.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач наполягає, що йому не було нараховано та виплачено грошове забезпечення у належному розмірі за період, а саме: з листопада 2021 року по 23.02.2023 не нараховано у повному обсязі розмір додаткової винагороди ООС; в період з 01.10.2022 по 31.03.2023 не виплачено додаткову винагороду на період дії військового стану за участь в бойових діях (з розрахунку 100000 грн пропорційно кількості таких днів); за період лікування після поранення, а саме з 01.02.2023 по 31.03.2023 (з розрахунку 100000 грн пропорційно); додаткову грошову винагороду в розмірі 30000 грн за період з 01.10.2022 по 31.07.2023.
Надаючи правову оцінку доводам сторін, суд вказує на наступне.
Згідно із ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Щодо частини позовних вимог про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди ООС з розрахунку 1000 грн за кожну добу участі у заходах, визначених наказом Міністерства оборони України №67 від 10.02.2016, за період з 01.11.2021 по 23.02.2022, суд зазначає наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016 №67, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.02.2016 за №283/28413 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України №340 від 18.09.2020), затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Інструкція №67).
Зазначений наказ прийнято відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських", з метою впорядкування виплати винагороди військовослужбовцям в особливий період та під час проведення антитерористичної операції, дотримання принципів соціальної справедливості в реалізації права кожного військовослужбовця незалежно від військового звання та займаної посади на матеріальне стимулювання за виконання завдань, пов'язаних з підвищеним ризиком для життя, відповідно до їх складності та тривалості, припинення випадків невиправданих виплат особовому складу, який перебуває у районі проведення антитерористичної операції і виконує завдання небойового характеру.
Згідно з пунктом 1 розділу І Інструкції №67 ця Інструкція визначає порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - заходи ЗНБО) чи в антитерористичній операції (далі - АТО), інших заходах в умовах особливого періоду.
Пункт 3 розділу І даної Інструкції визначає, що виплата винагороди військовослужбовцям здійснюється за місцем проходження служби на підставі наказів командирів органів військового управління та військових частин. Командирам військових частин - на підставі наказів вищих командирів (начальників, керівників).
Розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду у граничних розмірах на місяць визначено у додатку 1 до цієї Інструкції.
Розмір винагороди визначається пропорційно дням безпосередньої участі у воєнних конфліктах, в заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду.
Винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах, в заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (пункти 1, 2 розділу ІІ Інструкції №67).
Пунктами 4-5 розділу ІІ Інструкції №67 передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в заходах ЗНБО чи в АТО, якщо вони одночасно: залучені до проведення заходів ЗНБО чи в АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу операції ОС чи штабу АТО, штабу оперативно-тактичного угруповання (крім військовослужбовців Головного управління розвідки Міністерства оборони України); перебувають у районі проведення заходів ЗНБО чи АТО.
Підтвердженням залучення до участі в заходах ЗНБО чи в АТО є витяг із наказу органу військового управління (штабу операції ОС чи штабу АТО, штабу оперативно-тактичного угруповання) про включення військовослужбовця до складу (виключення зі складу) сил та засобів, що беруть безпосередню участь в заходах ЗНБО чи в АТО (крім військовослужбовців Головного управління розвідки Міністерства оборони України, які ведуть оперативну (військову, спеціальну) розвідку на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) та не перебувають у підпорядкуванні керівництва штабу операції ОС чи штабу АТО, облік яких здійснюється окремо).
В подальшому, розміри та умови виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці) за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (далі - заходи ЗНБО), передбачено Порядком виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, затвердженого наказом Міністра оборони України 18.09.2020 №340, який зареєстровано в Мін"юсті України 22.09.2020 за №924/35207.
Зазначений Порядок був чинний на час спірних правовідносин.
Так, механізм та умови виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджені наказом Міністерства оборони України від 18.09.2020 №340 (далі - Порядок №340).
Згідно з пунктом 3 Порядку №340 виплата винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів органів військового управління та військових частин, у яких зазначається розмір винагороди в гривнях. Командирам військових частин - на підставі наказів вищих командирів (начальників, керівників).
Порядок №340 визначає розміри та умови виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (заходи ЗНБО) чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь у воєнних конфліктах, заходах ЗНБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду встановлено Додатком 1 до Порядку.
Згідно з пунктами 1-4 підрозділу 3 розділу ІІІ Порядку №340:
за безпосередню участь у бойових діях військовослужбовцям військових частин збільшується винагорода на 1000 гривень за кожну добу такої участі.
Безпосередня участь у бойових діях визначається в разі:
виконання військовою частиною бойових завдань під час ведення рейдових (штурмових) дій, відбиття штурмових дій противника в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту;
виконання завдань ракетними військами та артилерією з вогневого ураження противника;
ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) або в умовах безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту) з противником.
Також збільшення винагороди за безпосередню участь у бойових діях здійснюється за ті дні, коли військовослужбовці в районі ведення бойових дій (районі проведення заходів ЗНБО чи АТО) беруть участь у:
здійсненні польотів у зоні ураження зенітними ракетними комплексами (зенітно- артилерійськими комплексами) противника ближньої дії (до 10 км від лінії зіткнення з противником) в умовах: використання в польоті озброєння та обладнання повітряного судна для ураження наземних (морських), повітряних цілей або вирішення інших бойових і спеціальних завдань (коригування вогню артилерії з вертольотів, цілеспрямування, наведення пошуково-рятувальних сил і засобів, рятування (евакуація) особового складу, виконання протичовнових завдань, десантування, ведення повітряної і радіаційної розвідок, фотографування, застосування засобів радіоелектронної боротьби, перевезення військ, бойової техніки і вантажів, визначення умов десантування, забезпечення управління військами та ретрансляції);
веденні повітряного, морського бою.
Безпосередня участь у бойових діях визначається на підставі:
бойового наказу (бойового розпорядження) командира військової частини;
журналу бойових дій (журналу ведення оперативної обстановки), книги служби нарядів;
рапорту (донесення) командира підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях. До рапорту долучаються підписані командиром військової частини (начальником штабу оперативно-тактичного угруповання, командиром підрозділу) списки особового складу конкретних підрозділів, які брали безпосередню участь у бойових діях, із зазначенням посади, військового звання, прізвища та ініціалів, періодів участі у бойових діях кожного військовослужбовця. Кожен аркуш списків завіряється підписом командира військової частини (начальника штабу оперативно-тактичного угруповання, командира підрозділу безпосереднього підпорядкування) та гербовою печаткою;
бойового донесення (підсумкового, термінового та позатермінового).
Документи про безпосередню участь у бойових діях подаються командирами військових частин за підпорядкованістю до органу військового управління (ОКП ОС чи штабу АТО).
Орган військового управління (ОКП ОС чи штаб АТО) розглядає документи, зазначені в пункті 2 цієї глави, та видає розпорядчий документ (наказ) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях із зазначенням кожного військовослужбовця та конкретних днів його участі в бойових діях, за які передбачено збільшення розміру винагороди.
На підставі отриманого розпорядчого документа (наказу) органу військового управління (ОКП ОС чи штабу АТО) щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях військовою частиною за місцем проходження служби військовослужбовця видається наказ про збільшення розміру винагороди за дні участі в бойових діях.
З огляду на викладене, додаткова винагорода збільшується на 1000 грн на добу лише у випадку безпосередньої участі військовослужбовців у виконанні бойових завдань, передбачених Порядком №340. Перебування у зоні бойових дій саме по собі не є підставою для збільшення додаткової винагороди.
Суд зауважує, що довідкою №746убд від 21.10.2021 підтверджується безпосередня участь позивача в період, зокрема що оскаржується з 01.11.2021 по 23.02.2022 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Водночас, у письмових поясненнях на позовну заяву представники відповідачів вказували, що згідно з інформацією, наявною у Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 , у період з 01.11.2021 по 23.02.2022 позивач саме до виконання бойових завдань, передбачених Порядком №340 не залучався.
Журнали бойових дій, бойові накази (бойові розпорядження) за період з 01.11.2021 по 23.02.2022 не підтверджують залучення позивача до виконання бойових завдань у цей період часу та відповідні рапорти (донесення), бойові донесення командирів за вказаний період не подавалися.
Проте відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2021 №298 позивача було включено в наказ про виплату додаткової винагороди за листопад 2021 року:
з 01.11.2021 по 02.11.2021 з розрахунку 6500 грн з 03.11.2021 по 30.11.2021 з розрахунку 17 000 грн (т.2 а.с. 63).
Відповідно до довідки №133/8820 від 18.10.2024 позивачу нараховано 16300,00 грн, без вирахування військового збору та 23.12.2021 грошові кошти було зараховано на картковий рахунок позивача в сумі 16300,00 грн (т.2 а.с. 83 зворот).
Окрім того, позивачу була виплачена винагорода ЗНБО за 30 днів листопада 2021 року в сумі 5000,00 грн.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.01.2022 №4 позивача було включено в наказ про виплату додаткової винагороди за грудень 2021 року з 01.12.2021 по 31.12.2021 з розрахунку 17 000 грн (т.2. а.с. 64).
Відповідно до довідки №133/8820 від 18.10.2024 позивачу було нараховано 17000,00 грн, без вирахування військового збору та 21.01.2022 грошові кошти було зараховано на картковий рахунок позивача в сумі 17 000,00 грн (т.2 а.с. 83 зворот).
Також позивачу була виплачена винагорода ЗНБО за 31 день грудня 2021 року в сумі розміром 5000,00 грн.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2022 №33 позивача було включено в наказ про виплату додаткової винагороди за січень 2022 року з 01.01.2022 по 31.01.2022 з розрахунку 17 000 грн (т.2 а.с. 64 зворот).
Відповідно до довідки №133/8820 від 18.10.2024 позивачу було нараховано 17 000,00 грн, без вирахування військового збору та 22.02.2022 році грошові кошти було зараховано на картковий рахунок позивача в сумі 17000,00 грн. (т.2 а.с. 83 зворот).
Також позивачу виплачена винагорода ЗНБО за 31 день січня 2022 року в сумі розміром 5000,00 грн.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2022 №47 позивачу нараховано додаткову винагороду за лютий 2022 року: з 01.02.2022 по 23.02.2022 з розрахунку 17000 грн (т.2 а.с. 65).
Відповідно до довідки №133/8820 від 18.10.2024 позивачу було нараховано 13964,29 грн, без вирахування військового збору та грошові кошти було зараховано на картковий рахунок позивача 12.03.2022 в сумі 13964,29 грн (т.2 а.с. 83 зворот).
Окрім того, позивачу виплачена винагорода ЗНБО за 23 дні лютого 2022 року в сумі розміром 4107,14 грн та 12.03.2022 грошові кошти зараховані на картковий рахунок позивача.
З урахуванням викладеного, Військовою частиною НОМЕР_1 надано суду належні докази нарахування позивачу в оскаржуваний період винагороди за безпосередню участь в ООС на лінії бойового зіткнення на території Донецької та Харківської областей у складі Військової частини НОМЕР_1 у спірний період.
Водночас будь-яких доказів щодо наявності у позивача права на збільшення винагороди на 1000 грн за кожен день безпосередньої участі у бойових діях, визначених у Порядку №340, судом під час розгляду справи не встановлено, протилежного позивачем не доведено.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
З огляду на вищевказане, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог про нарахування додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн, за безпосередню участь в бойових діях на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 01.10.2022 по 31.03.2023, суд зазначає наступне.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).
За змістом пункту 2 Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги).
У пункті 8 Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно замінено словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
В решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, у 2022 році не змінювався.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України №168, доповненого згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793, яка підлягала застосуванню з 24 лютого 2022 року, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
При цьому, телеграмою від 07.03.2022 №248/1217 Міністр оборони України довів до відома, зокрема, командирів (начальників) військових частин, вимогу щодо виплати військовослужбовцям Збройних Сил України за періоди безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), визначених рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України, додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у розрахунку на місяць (пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
У пункті 2.1 цієї телеграми зазначено, що порядок документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022 (додається, далі Порядок).
Пунктом 4 вказаної телеграми встановлено, що командири військових частин, до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин, щомісяця не пізніше 25 березня і в подальшому щомісячно до 5 числа повідомляють військові частини за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях за минулий місяць.
Згідно з Порядком, затвердженим Головнокомандувачем Збройних Сил України 06.03.2022, для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил України у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів можуть використовуватися такі документи:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
наказ (по стройовій частині);
журнал бойових дій (вахтовий журнал), журнал ведення оперативної обстановки;
список особового складу, який залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань.
Крім цього, можуть використовуватися такі документи (за наявності):
бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань;
книга служби нарядів та подій, що відбувалися;
постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад.
У телеграмі Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298 був визначений перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
Абзацом третім пункту 3 цієї телеграми наказано здійснювати документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.
Крім того, абзацом четвертим пункту 3 і пунктом 4 телеграми від 25.03.2022 №248/1298 на командирів військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), покладено обов'язок надавати довідки про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах та щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.
Телеграмою Міністра оборони України від 18.04.2022 №248/1529 пункт 4 телеграми від 25.03.2022 №248/1298 і додаток №1 до неї викладено в новій редакції та, зокрема, деталізовано, що в підставах про видання довідки (додаток №1) необхідно обов'язково зазначати документи, визначені абзацами третім або четвертим та абзацом п'ятим пункту 3 телеграми від 25.03.2022 №248/1298.
23.06.2022 Міністр оборони України видав окреме доручення №912/з/29, яке підлягало застосуванню з 01.06.2022, тоді як попередні телеграми Міністра оборони України наказано вважати такими, що з 01.06.2022 не застосовуються (пункти 13, 14 окремого доручення).
У пункті 1 вказаного окремого доручення розширено перелік бойових завдань і заходів, які підпадають під поняття «безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів».
Водночас визначений в абзацах третьому і четвертому пункту 3 окремого доручення перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців, у тому числі відряджених, у бойових діях або заходах, залишився таким самим, як у телеграмі Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298.
Аналогічним залишився й обов'язок керівників органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цього доручення (абзац перший пункту 4 окремого доручення).
Алгоритм дій посадових осіб щодо документування безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах наочно розкритий у Методичних рекомендаціях щодо заходів з організації документального підтвердження (оформлення) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, які затверджені начальником Генерального штабу Збройних Сил України 18.05.2022 (далі Методичні рекомендації).
У вступі до Методичних рекомендацій зазначено, що ці рекомендації визначають механізм дій посадових осіб під час заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, передбачених пунктом 1 рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 25.03.2022 №248/1298, а їхнє застосування сприятиме забезпеченню своєчасної виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.
Відповідно до Методичних рекомендацій документальне підтвердження (оформлення) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях схематично здійснюється в такому порядку:
1) після отримання військовою частиною бойового розпорядження вищого штабу про передачу її в підпорядкування створеного угрупування військ та висування у район виконання бойових завдань: посадова особа, що відповідає за облік особового складу, готує проєкт наказу по стройовій частині щодо вибуття особового складу, який залучено до виконання бойового завдання; командир підрозділу подає рапорт про особових склад підрозділу, який буде виконувати отримане завдання; начальник штабу робить відповідний запис у журналі ведення бойових дій та готує проєкт бойового наказу; командир частини видає бойовий наказ (бойове розпорядження) щодо сил і засобів та порядку виконання поставлених завдань;
2) після прибуття визначених підрозділів до району ведення бойових дій та початку виконання бойових завдань: посадова особа, що відповідає за облік особового складу, готує проєкти наказів по стройовій частині щодо прибуття в район виконання завдань визначеного особового складу; командир підрозділу виконує бойові завдання та подає рапорти (донесення, звіти) про результати виконання бойових завдань; начальник штабу робить відповідні записи у журналі ведення бойових дій; командир частини видає бойові розпорядження щодо виконання бойових завдань;
3) під час здійснення військовою частиною заходів з організації виплати додаткової винагороди за минулий місяць: посадова особа, що відповідає за облік особового складу, перевіряє, зокрема, наявність документальних підстав для видачі довідок про безпосередню участь у бойових діях військовослужбовців приданого підрозділу іншої військової частини та готує проєкти відповідних довідок за формою, визначеною додатком 1 до рішення Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298; начальник штабу підписує відповідні довідки; командир частини підписує наказ про виплату додаткової винагороди підпорядкованому особовому складу.
Отже, виплата відрядженому військовослужбовцю Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі до 100 000 гривень на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні (за місцем штатної служби військовослужбовця) за умови документального підтвердження військовою частиною (установою), до якої відряджений військовослужбовець, безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах та повідомлення нею про це у встановленому порядку військової частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовця.
При цьому, якщо в першій телеграмі Міністра оборони України від 07.03.2022 №248/1217 перелік документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, був визначений альтернативно й передбачав можливість використання з цієї метою насамперед таких документів як бойовий наказ (бойове розпорядження), наказ (по стройовій частині) і журнал бойових дій, а рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань в разі його наявності, то в наступних розпорядчих документах Міністра оборони України, починаючи з 25 березня 2022 року, перелік відповідних документів визначений імперативно та має обов'язково включати: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад) та рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішення Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29.
При цьому, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23.06.2022 №912/з/29, на підставі яких керівником органу військового управління видається наказ про виплату додаткової винагороди.
Підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах є довідка керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець складена за формою, наведеною в додатку №1 Телеграми від 25.03.2022 року №248/1298.
До позовної заяви позивач додав довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 24.04.2023 року №1231, згідно з якої позивач в період з 24.02.2022 по 22.10.2022, з 01.11.2022 по 18.01.2023, з 31.01.2023 по 08.02.2023, з 21.02.2023 по 26.02.2023, з 11.03.2023 по 25.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
При цьому в межах спірних правовідносин, позивач оскаржує протиправність ненарахування додаткової винагороди за участь у бойових діях в період з 01.10.2022 по 31.03.2023.
Суд вказує, що окрім довідки №1231 від 24.04.2023, інших доказів на підтвердження права на виплату позивачу додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн за участь у бойових діях суду не надано.
Отже, наявність у позивача права на виплату додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн за участь у бойових діях суд розглядає з урахуванням документально підтверджених періодів участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 24.04.2023 року №1231.
В свою чергу, суд враховує, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2022 року №239 позивачу виплачено додаткову винагороду за жовтень 2022 року: з 01.10.2022 по 21.10.2022 з розрахунку 100 000 грн; з 22.10.2022 по 31.10.2022 з розрахунку 30 000 грн (т. 2 а.с. 72 зворот).
Згідно з довідкою №133/8820 від 18.10.2024 позивачу було нараховано 77419,36грн з утриманням військового збору 1,5% в сумі 1161,29 грн та 19.11.2022 році грошові кошти було зараховано на картковий рахунок позивача в сумі 76258,07 грн.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2022 №257 позивачу було виплачено додаткову винагороду за листопад 2022 року: з 01.11.2022 по 30.11.2022 з розрахунку 100 000 грн (т.2 а.с. 73 зворот).
Згідно з довідкою №133/8820 від 18.10.2024 позивачу нараховано 100 000,00 грн з утриманням військового збору в сумі 1500,00 грн та 19.12.2022 грошові кошти були зараховано на картковий рахунок позивача в сумі 98500,00 грн.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.01.2023 №5 позивачу було виплачено додаткову винагороду за грудень 2022 року: з 01.12.2022 по 31.12.2022 з розрахунку 100 000 грн (т.2 а.с. 74 зворот ).
Згідно з довідкою №133/8820 від 18.10.2024 позивачу було нараховано 100000,00грн з утриманням військового збору 1,5% в сумі 1500,00 грн та 20.01.2023 грошові кошти були зараховано на картковий рахунок позивача в сумі 98500,00 грн.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2023 №33 позивачу було виплачено додаткову винагороду за січень 2023 року: з 01.01.2023 по 30.01.2023 з розрахунку 100000 грн та за 31.01.2023 з розрахунку 30 000 грн (т.2 а.с.76 зворот).
Згідно з довідкю №133/8820 від 18.10.2024 позивачу було нараховано 97741,93грн з утриманням військового збору 1,5% в сумі 1466,13 грн та 21.02.2023 грошові кошти було зараховано на картковий рахунок позивача в сумі 96275,80 грн.
З огляду на викладене, позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги про нарахування та виплату додаткової винагороди за участь у бойових діях збільшеної до 100000 грн за період з 01.10.2022 по 31.01.2023, оскільки відповідачем, відповідно до документально підтвердженого права позивача на збільшення додаткової винагороди, самостійно виплачено вказану додаткову винагороду пропорційно дням участі у таких діях. Будь яких інших доказів на підтвердження заявленого права щодо виплати додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн, позивачем не надано.
Крім того, суд зауважує, що право на нарахування додаткової винагороди у розмірі 100000 грн, є взаємовиключним з правом на виплату додаткової винагороди збільшеної до 30000 грн, оскільки військовослужбовець має права на один розмір із вищевказаного виду додаткової винагороди, а не в сукупності, як помилково вказує позивач.
Саме тому, позовні вимоги про нарахування та виплату додаткової винагороди збільшеної до 30000 грн за період з 01.10.2022 по 31.01.2023 з урахуванням досліджених судовим вищевказаних доказів про виплату додаткової винагороди, як у розмірі 100000 грн, так і у розмірі 30000 грн, не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем доведено відсутність порушеного права позивача в оскаржуваний період.
Щодо належного права позивачу на виплату додаткової винагороди у лютому 2023 року, суд зазначає наступне.
25 січня 2023 року Міністерством оборони України внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджені Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року №44, який набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 лютого 2023 року пунктом 2 Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, Порядок доповнено новим розділом:
На період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:
100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
30 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткненню на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконання бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження),
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно з довідкою від 24.04.2023 №1231, виданою Військовою частиною НОМЕР_1 , позивач в період, зокрема з 31.01.2023 по 08.02.2023 та з 21.02.2023 по 26.02.2023, з 11.03.2023 по 25.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Отже, оскільки позивач не виконував бойових розпоряджень у лютому та березні 2023 року, то відсутні підстави для нарахування та виплати йому додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168.
Крім того, доказів виконання саме бойового завдання в період з 01.02.2023 по 06.03.2023, суду не надано, інформації про їх наявність не повідомлено.
Таким чином, Військова частина НОМЕР_1 не порушувала вимоги чинного законодавства за період з лютого по березень 2023 року і чітко дотримувалась положень Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 та Окремого доручення Міністра оборони України "Щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168" №912/з/29 від 23.06.2022.
Щодо частини позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди за час лікування, суд зазначає наступне.
В свою чергу судом встановлено, що 08.02.2023 позивач вибув для проходження військово-лікарської комісії до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ), згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №39 від 08.02.2023 року.
21.02.2023 позивач прибув для продовження проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 (наказ №52 від 21.02.2023).
26.02.2023 позивач вибув на лікування до КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» ПМР (наказ №57 від 26.02.2023).
Відповідно до виписного епікризу №45, ОСОБА_1 в період з 26.02.2023 по 10.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» ПМР з основним діагнозом - різана рана правої кисті, солітарна киста лівої нирки.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2023 року №272 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду за лютий 2023 року з розрахунку 30000грн за періоди: з 01.02.2023 по 07.02.2023; з 21.02.2023 по 28.02.2023, тобто за виключенням періоду перебування лікуванні.
Разом з тим, з аналізу наведених норм Постанови №168 слідує встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
1) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини;
2) факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до виписок з медичної карти стаціонарного хворого, підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні у різних закладах охорони здоров"я лише з 26.02.2023 по 10.03.2023.
Водночас, на переконання позивача він має право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн (в межах заявлених у позовній заяві за період з 02.02.2023 по 31.03.2023), оскільки у вказані періоди перебував на лікуванні внаслідок травми, набутої під час участі у бойових діях.
Оцінюючі вказані аргументи, судом враховано наступне.
Під час розгляду справи судом з"ясовувались обставини, щодо наявності документів, зокрема довідки ВЛК, яким встановлено пов'язаність отриманого позивачем поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, однак представник позивача зазначені докази не подала, про їх існування суду не повідомила.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України «Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (надалі - Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно із п. 1.1 глави 1 розділу II Положення №402, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Пунктом 6.17 глави 6 розділу II Положення №402 передбачено, що медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби військовослужбовців, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво, захворювання) під час захисту держави, у ММО, у країнах, де ведуться бойові дії, здійснюється ВЛК тільки після закінчення лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі.
Відповідно до п. 2.1 глави 2 розділу I Положення №402, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Згідно із п. 3.7 глави 3 розділу II Положення №402, на звільнених із військової служби за станом здоров'я у ВЛК обов'язково подається Свідоцтво про хворобу (додаток 11) або його копія.
Відповідно до пп. «в» п. 22.1 глави 22 розділу II Положення №402, діагноз та постанови ВЛК записуються На офіцерів запасу, визнаних ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, а також на військовозобов'язаних, резервістів, які знаходяться на зборах та визнані непридатними до подальшого проходження зборів, складається Свідоцтво про хворобу;
Згідно п. 21.1 глави 21 розділу II Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Відповідно до п. 21.2 глави 21 розділу II Положення №402, причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктом 1.2 глави 1 розділу II Положення №402 визначено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 встановлено, що Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:
А) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України.
Ґ) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції об'єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби;
Д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності».
За наслідком аналізу наведених нормативно-правових приписів суд дійшов висновку, що військовослужбовцям, які мають право на виплату збільшеної (до 100 000 грн) додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, підпадають військовослужбовці, щодо яких наявний висновок, сформульований у пп. «А» п. 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 («Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»).
Отже, виплата здійснюється лише у випадку "Поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини", що передбачено Постановою №168.
В свою чергу наявність виписного епікризу №45 з медичної карти позивача про перебування на стаціонарному лікуванні без доказів підтвердження пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, не є належними та достатніми доказами підтвердження права на виплату додаткової винагороди за лікування.
З огляду на викладене, матеріалами справи не підтверджено обставини, щодо перебування позивача у спірний період, зокрема з 26.02.2023 по 10.03.2023 на стаціонарному лікуванні внаслідок саме поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Крім того, позивач не виокремив підстав бездіяльності відповідача за зазначені періоди виплати додаткової винагороди на лікування, межі заявлених позовних вимог з 01.02.2023 по 31.03.2023), як наслідок вищевказаного, позовні вимоги про зобов"язання відповідача нарахувати та виплати за період з 01 лютого 2023 року по 31 березня 2023 року додаткової грошової винагороди за лікування після поранення, є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо іншої частини позовних вимог про нарахування нагороди з розрахунку 30000,00 грн, на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, з урахуванням вже розглянутих судом вище, а саме за період з 01.03.2023 по 31.07.2023, та основного грошового забезпечення за період з 01.06.2023 по 30.11.2023, суд зазначає наступне.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2024 №2, за період з 11.03.2023 по 24.03.2023 позивачу виплачена додаткова винагорода з розрахунку 30000 грн.
Згідно з довідкою №133/8820 від 18.10.2024, за березень 2023 року позивачу нараховано 13548,39 грн та 22.04.2023 відповідні грошові кошти було зараховано на картковий рахунок позивача.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2023 №84 позивача зараховано у розпорядження командира військової частини у зв'язку з проходженням військово-лікарської комісії. (т.2 а.с. 81).
Відповідно до розділу XXVШ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, грошове забезпечення виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
З огляду на вказане, Військова частина НОМЕР_1 правомірно здійснювала виплату грошового забезпечення в розмірі, який позивач отримував за займаною посадою до зарахування в розпорядження, не більше ніж два місяці, тобто з 25.03.2023 по 25.05.2023, належність виплати вказаних коштів за зазначений період підтверджується довідкою №133/3971 від 02.05.2024 (т.1 а.с. 24-25).
Також суд погоджується з доводами відповідача, з урахуванням чинних норм права на момент виникнення спірних правовідносин, про правомірність нарахування позивачу за період з 26 травня 2023 року по 30 листопада 2023 року (пропорційно часу перебування у розпорядженні Військової частини НОМЕР_1 ) грошового забезпечення з таких складових, як оклад за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Також відповідач пояснив, що з жовтня 2023 року позивача призначено на посаду солдата резерву наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2023 №207, в результаті чого розмір грошового забезпечення позивача змінився.
Суд зауважує, що будь-яких інших підстав, обґрунтувань, щодо наявності у позивача права на виплату іншої суми грошового забезпечення в оскаржувані періоди, окрім фактично ним отриманої, правомірність якої досліджена судом, матеріали справи не містять, протилежного не доведено.
Частиною 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
За правилами статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні возову.
У силу приписівст.139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ідн. номер НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) та Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 22 липня 2025 р.
22.07.25