Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
21 липня 2025 року Справа №200/5104/25
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою та клопотаннями представника позивача про поновлення строку звернення до суд з адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ,
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Берзіня С.Л., звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 21.07.2020 по 31.12.2022, за виключенням вже виплаченої частини індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 21.07.2020 по 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період з 21.07.2020 по 30.09.2020 - березень 2018 р., в період з 01.10.2020 по 31.12.2022 - жовтень 2020 р., з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 21.07.2020 по 19.05.2023 (включно), грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 21.07.2020 по 19.05.2023 (включно), грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за періоди: з 21.07.2020 по 31.12.2020 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; з 01.01.2023 по 19.05.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір».
14 липня 2025 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 року, надано позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Приймаючи означену ухвалу суд виходив з того, що в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 року позов подано до суду поза межами строку встановленого ч. 1 ст. 122 КАС України та ст. 233 КЗпП України. У спірних правовідносинах строк звернення до суду із позовними вимогами за період з 21.07.2020 року по 18.07.2022 року жодним строком не обмежено, натомість до позовних вимог за період з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року (включно) застосовується тримісячний строк звернення до суду. Відтак, строк звернення до суду із позовними вимогами за період з 19.07.2022 року по 25.09.2023 року (включно) закінчився 26.12.2023 року.
11 липня 2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, в якій останній зазначив, що сторона позивача не просила у позовній заяві про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою, а відмова у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою є опискою в резолютивній частині ухвали.
Щодо строку звернення до суду представник позивача зазначив, позивач не був обізнаний про невиплату у повному обсязі відповідних спірних сум грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, хоч і отримував щомісяця грошове забезпечення на свій банківський рахунок, сторона позивача надає виписку з банківського рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» за період 01.07.2022-31.05.2023, відповідно до якої зарахування грошового забезпечення від в/ч НОМЕР_1 здійснювалося цілими сумами без будь-якої розшифровки складових, тому ОСОБА_1 не мав змоги до 07.07.2025 зрозуміти про невиплату у повному обсязі відповідних спірних сум грошового забезпечення чи здійснити розрахунки правильності та повноти нарахування та виплати свого грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023.
Представник позивача зазначив, що позивач, перебуваючи на лінії зіткнення з військами агресора росії в першу чергу думав про захист Батьківщини і виконання бойових завдань, а не про звернення до «роботодавця» із заявою про надання йому відповідної інформації протягом періоду проходження військової служби.
Поряд із цим, представник позивача зазначив, що з 28.02.2024 по 22.04.2024 позивач проходив службу у в/ч НОМЕР_2 , з 23.04.2024 по 07.05.2024 позивач проходив службу у в/ч НОМЕР_3 , з 08.05.2024 по 29.05.2024 позивач проходив службу у в/ч НОМЕР_4 , з 30.05.2024 по 01.11.2024 позивач проходив службу у в/ч НОМЕР_5 , з 03.11.2024 по 15.05.2025 позивач проходив службу у в/ч НОМЕР_3 , з 19.05.2025 по теперішній час позивач проходить службу у в/ч НОМЕР_6 , тобто є дійсним військовослужбовцем. ОСОБА_1 безперервно служить у ЗСУ з 21.07.2020 по теперішній час, про що свідчать записи у його військовому квитку. З початку широкомасштабної агресії росії з 24.02.2022 ОСОБА_1 весь час перебував на військовій службі та виконував бойові завдання на лінії зіткнення.
Надавши оцінку доводам позивача викладеним у клопотанні, суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Верховний Суд в постанові від 17.12.2021 року по справі № 640/16928/21 дійшов висновку, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи розпочинає свій перебіг лише за умови, що остання була реально обізнаною з фактом їх порушення оспорюваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1992 у справі Хаджіанастасіу проти Греції , пункти 32-37).
При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 07.09.1999 у справі Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).
Верховний Суд в постанові від 17.12.2021 року по справі № 640/16928/21 зауважує, що частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Верховний суд в постанові від 22.12.2021 року по справі № 200/17683/21 зазначив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Норма ч. 2 ст. 233 КЗпП України є бланкетною та містить посилання на приписи ст. 116 КЗпП України, якою, зокрема, визначено, що про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати, яким є день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, якщо працівник в день звільнення не працював.
Доказів того, що позивач у день звільнення не працював, позивачем не надано.
З огляду на означене, про порушення своїх прав позивач мав дізнатись у день звільнення не отримавши від відповідача письмового повідомлення про виплати нараховані та виплачені при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), позивач мав принаймні виявити зацікавленість у визначенні правильності проведеного з ним остаточного розрахунку у розумні строки.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач почав вчиняти дії щодо реалізації своїх прав та звернувся до суду більше ніж через 1,5 роки після звільнення.
З наданого представником позивача Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2023 року № 292 (по стройовій частині) суд встановив, що позивача звільнено з військової служби 25.09.2023 року та направлено на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25.09.2023 року виключено зі списків особового складу військової частини.
Згідно записів військового квитка суд встановив, що з 28.02.2024 року позивач проходить військову службу за контрактом.
Викладене спростовує доводи представника позивача, що позивач безперервно проходить військову службу та приймає участь у бойових діях.
Відтак, тримісячний строк звернення до суду розпочався з наступного дня після звільнення позивача з військової служби та закінчився 26.12.2023 року, до вступу позивача на військову службу за контрактом.
Отже, станом на 28.02.2024 року строк звернення до суду з адміністративним позовом вже було пропущено.
Поряд з цим, сторона позивача зазначає, що позивач безперервно проходить військову службу та виконує завдання на лінії бойового зіткнення, однак доказів виконання позивачем бойових завдань на лінії бойового зіткнення, як і безпосередньої участі у бойових діях не надав.
Щодо доводів сторони позивача відносно відсутності у виписці із банківського рахунку розшифровки складових грошового забезпечення, а тому відсутності у позивача можливості зрозуміти невірність обчислення складових грошового забезпечення, суд зазначає, що виписка із банківського рахунку не може бути належним доказом у спірних правовідносинах, оскільки її призначення підтвердження руху коштів на банківському рахунку, а не посвідчення складових грошового забезпечення.
Щодо доводів представника позивача стосовно визначення дати, коли позивач дізнався про порушення свого права, з покликанням на лист відповідача від 07.05.2025 року, суд зазначає, що вказана дата свідчить виключно про час, коли позивач почав вчиняти дії направлені на реалізацію свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права.
При цьому, позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 520/12478/22.
Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач своєчасно не виявив зацікавленості щодо захисту свого порушеного права.
Відтак, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог з 19.07.2022 по 19.05.2023 року є необґрунтованим, оскільки не містить посилання на конкретні поважні, реальні або непереборні і об'єктивно нездолані обставини, які завадили позивачу своєчасно звернутись до суду у період з 26.09.2023 року по 26.12.2023 року.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення позивачу строку звернення до суду з позовною заявою.
Щодо доводів сторони позивача відносно наявності описки в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає, що у позовній заяві міститься розділ «Обґрунтування територіальної юрисдикції та строку звернення до суду», у якому представник позивача зазначив, що позивач перебував на військовій службі у відповідача з 21.07.2020 по 25.09.2023 та навів низку правових позицій Верховного Суду відносно обчислення строків у цій категорії справ і як висновок зазначив, що позивач дізнався про порушення своїх прав не раніше 07 липня 2025 р. До того Позивач не мав інформації про своє грошове забезпечення, оскільки отримував його на свій банківський рахунок без будь-якої розшифровки складових.
Надавши оцінку вказаному розділу позовної заяви суд дійшов висновку, що доводи вказаного розділу направлені на обґрунтування звернення позивача до суду у липні 2025 року, а не у тримісячний термін з моменту звільнення.
Відтак, суд вважає, що обґрунтовано розцінив вказаний розділ адміністративного позову як клопотання про поновлення строку, тому у цій частині описки в ухвалі суду не вбачає.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене, адміністративний позов у частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 року підлягає поверненню, відповідно до приписів ч. 2 ст. 123 КАС України, п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Щодо іншої частини позовних вимог суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що спір виник із публічно-правових відносин, належить до юрисдикції Донецького окружного адміністративного суду та має розглядатись у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява подана з додержанням вимог статей 159-161 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави, визначені статтями 169-170 КАС України для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі, тому підлягає прийняттю до провадження та розгляду судом.
Відповідно до ч. 2, 6 ст. 12 та ст.ст. 257-261, ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Керуючись ст.ст. 5, 6, 12, 121, 122, 123, 160, 161, 169, 257-262, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.
Прийняти до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 200/5104/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про: визнаня протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 21.07.2020 по 18.07.2022, за виключенням вже виплаченої частини індексації; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 21.07.2020 по 18.07.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період з 21.07.2020 по 30.09.2020 - березень 2018 р., в період з 01.10.2020 по 18.07.2022 - жовтень 2020 р., з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину; визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 21.07.2020 по 18.07.2022 (включно), грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період служби з 21.07.2020 по 18.07.2023 (включно), грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за періоди: з 21.07.2020 по 31.12.2020 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 18.07.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
В іншій частині позовних вимог позовну заяву повернути - позивачу.
Справу призначити до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Адміністративна справа розглядатиметься Донецьким окружним адміністративним судом у складі судді Кониченко О.М. одноособово.
Зобов'язати відповідача у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали, подати до суду відзив на позовну заяву з доказами на його підтвердження з одночасним надісланням (наданням) його копії та доданих до нього документів позивачу.
Роз'яснити сторонам, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами.
Запропонувати позивачу у п'ятиденний строк з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з одночасним направленням його копії відповідачу.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для можливості подання до суду заперечень, з одночасним направленням його копії позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає, крім випадку відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності, а також у частині щодо повернення позовної заяви у частині позовних вимог.
Роз'яснити сторонам, що, беручи до уваги Рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022, тимчасово до припинення або скасування воєнного стану введеного Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX:
- на час існування небезпеки для учасників провадження, пов'язаної з перебуванням останніх у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду, судові засідання за особистої участі учасників судового процесу не проводяться;
- сторони по справі та інші громадяни мають право надсилати документи, що стосуються розгляду судових справ, без особистого прибуття до приміщення суду: через особистий кабінет в системі «Електронний суд» або у разі неможливості надсилання через систему «Електронний суд» - електронною поштою на е-mail: inbox@adm.dn.court.gov.ua (з обов'язковим підписанням всіх документів кваліфікованим електронним підписом).
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -http://court.gov.ua/fair/sud0570.
Суддя О.М. Кониченко