Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 липня 2025 року Справа№200/1554/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14 січня 2025 року № 057250006185 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 7 січня 2025 року, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи з 14 квітня 1994 року по 31 грудня 2001 року та з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 7 січня 2025 року відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року.
Ухвалою суду від 1 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву та докази на підтвердження зазначеного у відзиві; запропоновано третій особі надати суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання даної ухвали письмові пояснення з приводу заявленого позову; зобов'язано відповідача та третю особу надати суду додаткові докази по справі (а.с. 30-31).
Ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 1 березня 2025 року набрала законної сили у день її прийняття і була доставлена в Електронні кабінети учасників справи через підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 10 березня 2024 року о 13-03 год.
Згідно з приписами ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строк для направлення відповідачем та третьою особою до Донецького окружного адміністративного суду відзиву на позов та пояснень, а також додаткових доказів, розпочався 11 березня 2025 року та тривав по 25 березня 2025 року (включно).
14 березня 2025 року судом отримано від третьої особи пояснення по справі та додаткові докази по справі - матеріали з пенсійної справи позивача (а.с. 37-72).
Станом на час прийняття даного рішення ані відзиву на позов, ані витребуваних ухвалою суду від 1 березня 2025 року доказів по справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області суду не надано.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено наступне.
7 січня 2025 року позивач звернулась із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року
За наслідком розгляду її заяви 14 січня 2025 року на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України позивач дізналась про відмову у призначенні їй пенсії.
19 січня 2025 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для отримання інформації стосовно причин такої відмови.
Листом від 23 січня 2025 року (вих. № 2092-1370/П-02/8-0500/25) Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивачу, що відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, її заяву про призначення пенсії від 7 січня 2025 року розглядало за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
У листі також вказано, що пільговий стаж було зараховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування в розділі «спеціальний стаж» (довідка ОК-5). Пільговий стаж за інші періоди не зараховано, оскільки позивач не надала довідки, уточнюючі пільговий характер роботи, та накази про атестацію робочих місць.
До листа додано копію рішення про відмову у призначенні пенсії від 14 січня 2025 року та розрахунок страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 .
У рішенні про відмову в призначенні пенсії від 14 січня 2025 року зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено призначення жінкам пільгової пенсії за віком після досягнення 55 річного віку та за наявності страхового стажу не менше 25 років, не менше 10 років пільгової роботи за списком № 2 та за умови проведення на підприємстві атестації робочих місць. Вказано, що страховий стаж заявниці складає 33 роки 5 місяців 3 дні, а пільговий стаж за списком № 2 складає 4 роки 6 місяців 27 днів.
Відповідно до розрахунку стажу, долученого до листа від 23 січня 2025 року, пільговий стаж ОСОБА_1 враховано починаючи з 1 січня 2003 року.
Позивач вважає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14 січня 2025 року № 057250006185 порушено її право на отримання належних їй пенсійних виплат, отже, порушено право позивача на гарантований соціальний захист (а.с. 1-7).
У поясненнях по справі (всупереч приписам КАС України документ з поясненнями подано у формі відзиву на позов) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, обґрунтовуючи це наступним.
7 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Київ.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до п. 10 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 8 листопада 2005 року № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
У разі коли підприємство, установ, організація або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абз. 2 п. 18 Порядку, етап роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
23 липня 2024 року набрав чинності Закон України від 25 квітня 2024 року № 3674-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення», яким п. 14-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV викладено в такій редакції: «Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації території виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разу відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
За результатами розгляду заяви позивача та доданих до заяви документів було встановлено, що вік заявниці - 50 років; страховий стаж - 33 роки 5 місяців 3 дні; пільговий стаж за Списком № 2 - 4 років 6 місяців 27 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи згідно із записами у трудовій книжці від 14 квітня 1994 року серії НОМЕР_1 з 14 квітня 1994 року по 31 грудня 2001 року та з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року, оскільки довідка, передбачена п. 20 Постанови № 637 та виписки із наказів по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці позивачем не надавалися. Відомості про спеціальний стаж в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні. Пільговий стаж за Списком № 2 з 1 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року, 1 січня 2004 року по 27 липня 2007 року розраховано за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування в розділі «спеціальний стаж».
Враховуючи наведене, 14 січня 2025 року було прийнято рішення № 057250006185 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв'язку із недосягненням пенсійного віку (55 років) та відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 2 (10 років) та через відсутність інформації про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
На переконання третьої особи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14 січня 2025 року є обґрунтованим та правомірним (а.с. 37-39).
Як зазначене вище, станом на час прийняття даного рішення ані відзиву на позов, ані витребуваних ухвалою суду від 1 березня 2025 року доказів по справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області суду не надано.
Відповідно до ч. 5 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов'язані: […] 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; […] 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; […] 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; […].
Згідно з ч.ч. 1, 2, ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи [в т.ч. відзиву на позов] є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Частиною 9 ст. 80 КАС України визначено, що у разі не подання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами […].
Враховуючи наведене нормативно-правові приписи, а також беручи до уваги не надання відповідачем відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів із врахуванням наведених вище приписів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, паспорт № НОМЕР_2 від 23 січня 2020 року, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання відповідно до довідки відділу реєстрації місця проживання громадян Селидівської міської ради від 31 січня 2020 року № 540: АДРЕСА_1 (а.с. 8-10, 43-44).
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, код ЄДРПОУ 21084076, зареєстроване місцезнаходження 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, є органом державної влади та належним відповідачем у справі (а.с. 42).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, є органом державної влади (а.с. 77).
Як встановлено судом, 7 січня 2025 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додала заяву у довільній формі, в якій виклала прохання призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а також просила зарахувати до її пільгового стажу за Списком № 2 період її роботи з 14 квітня 1994 року по 27 липня 2007 року за даними трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 11, 43-44).
Суду не надано копії повідомлення про перелік документів, доданих позивачем до заяви від 7 січня 2025 року, разом із цим відповідно до пояснень позивача та наданих третьою особою копій матеріалів с пенсійної справи позивача до заяви ОСОБА_1 додала копії наступних документів: паспорт, РНОКПП, трудову книжку, свідоцтва про народження дітей, диплом про навчання та особисту заяву (а.с. 1, 45-63).
За поясненнями третьої особи довідка, передбачена п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), та виписки із наказів по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці позивачем не надавалися.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивачу було запропоновано надати додаткові документи.
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 14 квітня1994 року, позивач у спірні періоди:
- з 14 квітня 1994 року по 31 грудня 2001 року працювала пробовідбірником 2 розряду у Центральній збагачувальній фабриці «Селидівська» виробничого об'єднання «Донецьк вуглезбагачування» (записи №№ 1-3);
- з 1 січня 2002 року по 27 липня 2007 року працювала пробовідбірником 2 розряду у Закритому акціонерному товаристві ЦОФ «Селидівська» за переводом (записи №№ 4, 5) (а.с. 12-13, 49-51).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14 січня 2025 року № 057250006185 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) через відсутність інформації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, оскільки особа не досягла необхідного пенсійного віку та оскільки відсутній необхідний пільговий стаж.
У рішенні також зазначено: вік заявника 50 роки 0 місяців 9 днів; страховий стаж особи становить 33 роки 5 місяців 3 дні, при цьому необхідний пільговий стаж становить 10 років, до пільгового стажу зараховано 4 роки 6 місяців 27 днів (прийнято до уваги індивідуальні відомості про спецстаж з кодом підстави ЗПЗО 13Б1). За доданим до заяви документами до страхового стажу зараховані всі періоди. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 зараховано всі періоди згідно індивідуальних відомостей про спецстаж з кодом підстави ЗПЗО13Б1 (а.с. 24, 71).
Відповідно до довідки РС-право відповідачем при розгляді заяви позивача від 7 січня 2025 року періоди трудової діяльності (та інші) були зараховані до її страхового та пільгового стажу наступним чином:
- з 29 квітня 1991 року по 13 квітня 1994 року, догляд за дитиною до 3 років, зараховано до страхового стажу (2 роки 11 місяці 15 днів);
- з 14 квітня 1994 року по 31 грудня 2002 року - зараховано до страхового стажу (8 років 8 місяців 18 днів);
- з 1 січня 2003 року по 31 грудня 2003 року - зараховано до страхового стажу та пільгового стажу (список № 2) (1 рік 0 місяців 0 днів);
- з 1 січня 2004 року по 27 липня 2007 року - зараховано до страхового стажу та пільгового стажу (список № 2) (3 роки 7 місяці 0 днів);
- з 1 серпня 2007 року по 19 серпня 2011 року - зараховано до страхового стажу (4 роки 1 місяць 0 днів);
- з 20 серпня 2011 року по 30 квітня 2022 року - зараховано до страхового стажу (10 років 9 місяців 0 днів);
- з 2 травня 2022 року по 30 листопада 2022 року - зараховано до страхового стажу (0 років 7 місяці 0 днів);
- з 1 грудня 2022 року по 30 вересня 2024 року - зараховано до страхового стажу (1 рік 10 місяців 0 днів).
Всього для розрахунку: 33 років 5 місяців 3 дні (а.с. 69).
Не погодившись з рішенням відповідача 19 січня 2025 року позивач звернулась через вебпортал Пенсійного фонду України (вх. № ВЕБ-05001-Ф-С-25-011384) зі зверненням щодо прийнятого рішення про відмову в призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах.
Листом від 23 січня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вих. № 2092-1370/П-02/8-0500/25) повідомило позивачу, що її заява була відпрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за принципом екстериторіальності, що передбачено п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1. Довідки, уточнюючи пільговий характер роботи, та накази про атестацію робочих місць позивач до заяви не долучала, тому за наявними документами та даними персоніфікованого обліку страховий стаж врахований по 30 вересня 2024 року та обчислений у відповідності до ст. 24 Закону № 1058-IV склав 33 років 5 місяців 3 днів, пільговий стаж за Списком № 2 становить 4 роки 6 місяців 27 днів. Пільговий стаж розраховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування в розділі «спеціальний стаж» (довідка ОК-5). Необхідний страховий стаж, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV (Список № 2), становить 30 років; необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 становить 12 років 6 місяців. Через відсутність необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 2 та у зв'язку із недосягненням пенсійного віку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV (а.с. 21-22).
Будучі не згодною із відмовою у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список № 2) за наслідком розгляду її заяви від 7 січня 2025 року, позивач звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно з преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються цим законом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, були внесені зміни до Закону № 1058-IV, якими, окрім іншого, вказаний Закон було доповнено розділом XIV-1, у ст. 114 якого зазначено, що: право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.
Цим же Законом викладено в новій редакції п. 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, відповідно до якої пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Отже, з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за Списком № 2) регулюється Законом № 1058-IV (з врахуванням змін та доповнень).
Відповідно до ч. 1 ст. 114 зазначеного закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у ч.ч. 2 і 3 цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у ч. 4 цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону.
Згідно із абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком за Списком № 2 призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (за відсутності страхового стажу в розмірі 25 років у період досягнення 55 років з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - страхового стажу в розмірі 22 років у жінок).
Разом із цим призначення громадянам пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за списком № 2) у період з 1 січня 1992 року по 10 жовтня 2017 року врегульовувалось Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до ст. 12 № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, яка була чинною до 1 квітня 2015 року, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
2 березня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ (набув чинності 1 квітня 2015 року), яким абз. 1 п. «б'ст. 13 Закону № 1788-XIIвикладено в редакції, відповідно до якої на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, Законом № 213-VІІІ збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема жінкам з 50 до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 Рішення).
Згідно п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону № 1788-XIIв редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення).
Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Рішенням Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, зміненим частково в мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року, задоволено позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області: визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області від 17 серпня 2020 року «Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_3»; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області призначити ОСОБА_3 пенсію на пільгових умовах за Списком № 2 з 12 серпня 2020 року на підставі п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Згідно з п. 119 даного рішення це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії на пільгових умовах, для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Відповідно до п. 120 зазначеного рішення, обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:
а) позивач - особа, яка:
звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23 січня 2020 року з підстав, визначених ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;
на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років;
набула стаж роботи, визначений ст. 13 Закону України від 5 листопада 1991 № 1788-ХІІПро пенсійне забезпечення;
б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії.
Отже, адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - є типовою справою відносно до адміністративної справи № 360/3611/20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2021 року, прийнятої за результатом розгляду апеляційної скарги на Рішення Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, крім іншого зазначено, що на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Вказано також, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах: перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Суд зазначив, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. 8 листопада 2021 року Верховний Суд у постанові у справі № 580/492/21 вказав, що за загальним правилом, суд повинен тлумачити національне законодавство у соціальній сфері таким чином, щоб результат цього тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості і розумності та, відповідно, у спосіб, що є найбільш сприятливим для захисту прав та інтересів особи.
Враховуючи наведене, Велика Палата під час апеляційного перегляду справи № 360/3611/20 дійшла висновку, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не норми Закону № 1058-ІV.
Згідно із ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 360/3611/20.
Як наслідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 057250006185 від 14 січня 2025 року про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 в частині застосування вікового цензу 55 років є неправомірним.
При вирішенні питання щодо правомірності / неправомірності не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періодів її роботи з 14 квітня 1994 року по 31 грудня 2001 року та з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року (спірних періодів), суд виходить з наступного.
Як зазначалось судом вище, згідно з абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком за Списком № 2 призначається працівникам, зайнятим повний робочий день [1] на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України [2], та за результатами атестації робочих місць [3], - після досягнення 55 років [4] і за наявності страхового стажу […] не менше 25 років у жінок [5], з них не менше 10 років на зазначених роботах [6] (за відсутності страхового стажу в розмірі 25 років у період досягнення 55 років з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - страхового стажу в розмірі 22 років у жінок).
Судом встановлено (із врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20), що позивач досягла необхідного віку для призначення пенсії за Списком № 2 (50 років).
Відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (був чинним з 11 березня 1994 року по 6 лютого 2003 року), професія пробовідбирачі (а також: гірники, зайняті на набиранні і обробці проб; гірники по набиранню і обробці проб вугілля; відбірники усіх найменувань, пробувальники усіх найменувань, зайняті набиранням і обробкою проб, робітники по набиранню і обробці проб, робітники на відбиранні проб) (2010100а-17314) віднесена до Списку № 2.
Отже, позивач у вказані періоди працювала за професією, віднесеною до Списку професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Список № 2).
Разом із цим додані позивачем до заяви про призначення пенсії документи не містять відомостей про зайнятість позивача у вказані періоди її роботи (пробовідбірником) повний робочий день та про атестацію робочих місць, на яких позивач працювала.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з п. 10 Порядку № 383 та п. 1 Порядку № 637 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно надати […] виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, - уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності […] відповідних записів у трудовій книжці.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Таким чином, за періоди роботи після 21 серпня 1992 року підтвердження проведення атестації робочих місць для призначення пільгової пенсії за Списком № 2 згідно ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV та п. 3 Порядку № 383 є обов'язковим.
Згідно з п. 10 Порядку № 383 та п. 1 Порядку № 637 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно надати […] виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, - уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності […] відповідних записів у трудовій книжці.
Судом встановлено, що позивачем до заяви про призначення пенсії від 7 січня 2025 року ані уточнюючі довідки, ані копії наказу про проведення атестації не надавались.
Відповідно до відомостей з електронної бази Інформаційно-аналітичних систем Пенсійного фонду ІКІС ПФУ (довідка за формою ОК-5 - «Індивідуальні відомості про застраховану особу»), в якій наявні дані за періоди з січня 1999 року, зазначена електронна база не містять відомостей про спецстаж позивача за спірні періоди (а.с. 64-67).
Отже, наявні у справі матеріали не надають суду можливості констатувати наявність у позивача права на зарахування до її пільгового стажу за Списком № 2 періодів її роботи з 14 квітня 1994 року по 31 грудня 2001 року та з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року.
Як наслідок, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до її пільгового стажу за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи з 14 квітня 1994 року по 31 грудня 2001 року та з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2002 року та призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 7 січня 2025 року відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року - задоволенню не підлягають.
Разом із цим суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
25 листопада 2005 року постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з абз. 1 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 (тут і надалі в редакції, яка була чинною станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії) заява про призначення, перерахунок, […] (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1) […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (орган, що призначає пенсію) […] Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, […] може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України […].
Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: […] 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 […].
Згідно з абз. 3 п. 2.21 розділу ІІ Порядку № 22-1 за відсутності необхідних даних про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону особа надає до органу, що призначає пенсію, документи, що засвідчують відповідні відомості (у тому числі копію наказу (розпорядження) про прийняття на роботу або копію трудової книжки із записом про працевлаштування та/або копію цивільно-правового договору).
Відповідно до п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п. 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Пунктом 1.8 розділу І Порядку № 22-1 встановлено, що у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, п и с ь м о в о повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі ч е р е з електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Відповідно до п. 3.3 розділу ІІІ Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, н а д а є […] д о п о м о г у особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Також суд зазначає, що 17 лютого 2022 року Верховною Радою України прийнятий закон № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (набрав чинності 15 грудня 2023 року, далі - Закон № 2073-ІХ), який відповідно до ст. 1 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-ІХ: адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п. 1); адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб) (п. 3); адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи (п. 5); […] особа - фізична особа […], (п. 8); процедурна дія - дія адміністративного органу, що вчиняється під час розгляду справи, але якою справа не вирішується по суті (п. 9); процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті (п. 10); […].
Отже, дія вказаного закону розповсюджується і на процедуру розгляду органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2073-ІХ принципами адміністративної процедури є: 1) верховенство права; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропор-ційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону № 2073-IX адміністративний орган забезпечує належність та п о в н о т у з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує в с і обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2073-ІХ адміністративний орган зобов'язаний адміністративний орган зобов'язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов'язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.
Згідно зі ст. 17 Закону № 2073-IX особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі д о прийняття адміністративного акта, який може н е г а т и в н о вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи (ч. 1). Адміністративний орган зобов'язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов'язків (ч. 2). Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи (ч. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 2073-IX учасники адміністративного провадження (в тому числі особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов'язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону № 2073-IX) мають право: 1) отримувати від адміністративного органу роз'яснення щодо порядку здійснення адміністративного провадження, а також щодо змісту своїх прав та обов'язків у межах адміністративного провадження, визначених законом; 2) брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників; 3) ознайомлюватися з матеріалами справи […] отримувати інформацію про процедурні дії та процедурні рішення, вчинені (прийняті) під час здійснення адміністративного провадження; 4) бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, д о прийняття адміністративного акта, який може н е г а т и в н о вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника; 5) отримувати та надавати документи, інші докази, що стосуються обставин справи; […] 7) подавати клопотання про: […] в) витребування документів або відомостей, необхідних для розгляду та вирішення справи; […].
Згідно із ч. 2 цієї ж статті учасники адміністративного провадження зобов'язані: 1) подати до адміністративного органу у порядку, встановленому законом, наявні у них документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження; […] 4) сумлінно виконувати вимоги, встановлені цим Законом та іншими актами законодавства.
Частиною 1 ст. 47 Закону № 2073-IX становлено, що під час підготовки справи до розгляду та вирішення, […] адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: 1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління; 2) залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта; […] 5) надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення, зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи; […].
Відповідно до ст. 52 Закону № 2073-IX адміністративний орган […] повинен неупереджено дослідити в с і обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження. Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів […].
Проаналізувавши наведені норми Закону № 2073-IX, Закону № 1058-IV та приписи Порядку № 22-1, суд висновує, що відповідач при розгляді заяви позивача про призначення пенсії від 7 січня 2025 року та доданих до неї документів мав роз'яснити останній про недостатність наданих нею документів для зарахування до пільгового стажу спірних періодів її роботи та запропонувати надати додаткові документи - із роз'ясненнями які саме.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів, доказів роз'яснення позивачу прав, які вона має під час тривання адміністративної процедури з розгляду її заяви від 7 січня 2025 року про призначення пенсії, зокрема, право бути заслуханою пенсійним органом, право надавати пояснення та заявляти клопотання (в тому числі клопотання щодо допомоги в отриманні недостатніх документів)).
Також суд зазначає, що відповідно до п. 14-4 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV (на який посилається відповідач у рішенні та третя особа у письмових поясненнях) громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, в и п л а т а пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Отже, наведений пункт стосується саме виплати призначеної та нарахованої пенсії. При цьому пенсійний орган має ро'яснити заявнику його право зазначити у заяві про призначення/перерахунок пенсії відомостей про одержання/не одержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що спірне рішення прийнято відповідачем із порушенням принципів адміністративної процедури, наведених у Законі № 2073-ІХ, а також без дотримання ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, п.п. 1.8, 3.3, 4.7 Порядку № 22-1, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 242 КАС України у разі скасування […] індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Керуючись наведеними нормативно-правовими приписами, враховуючи встановлені обставини, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 7 січня 2025 року - із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, із дотриманням норм Закону № 2073-ІХ, ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV та приписів п.п. 1.8, 3.3, 4.7 Порядку № 22-1.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівка № 14 від 3 березня 2025 року та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, позивачем за подання даного позову сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн (а.с. 25, 28).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог […].
Разом із цим згідно з ч. 8 ст. 139 КАС України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене нормативно-правові приписи, беручи до уваги, що основні позовні вимоги позивача за висновком суду є такими, що підлягають задоволенню (визнання протиправним та скасування рішення), а позовні вимоги, у задоволенні яких суд вирішив відмовити, є похідними позовними вимогами, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати позивача зі сплати судового збору в повному розмірі, тобто у розмірі 969,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 132, 139, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 057250006185 від 14 січня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 7 січня 2025 року про призначення пенсії - з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, із дотриманням норм Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ, ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, приписів пунктів 1.8, 3.3, 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження 33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.П. Волгіна