22 липня 2025 року Справа 160/20832/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу держаної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу держаної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо зупинення вчинення виконавчих дій стосовно військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 за постановами про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.04.2025 ВП №77300187, №77300505, № 77300019, № 77300340;
- скасувати Постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.04.2025 ВП №77300187, №77300505, № 77300019, № 77300340 Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесену при примусовому виконанні виконавчого листа № 160/13999/23 від 17.01.2025, виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом;
- зобов'язати Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) поновити виконавче провадження ВП №77300187, №77300505, № 77300019, № 77300340.
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що його подано з порушенням вимог ст.ст. 122, 123, 161 КАС України, з наступних підстав.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої, другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду, зокрема у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства чітко визначено строки звернення до суду з позовами даної категорії справ учасників виконавчого провадження.
Як наслідок, учасники виконавчого провадження можуть звернутися до суду з позовами даної категорії справ у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
При цьому, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Реалізація особою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб. У разі якщо особа, яка необґрунтовано і не дотримуючись такого порядку, самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Позивач оскаржує Постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.04.2025 ВП №77300187, №77300505, № 77300019, № 77300340 Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесену при примусовому виконанні виконавчого листа № 160/13999/23 від 17.01.2025, натомість з позовною заявою до суду звернувся лише 17.07.2025. Тобто, із значним порушенням строку, визначеного ст.287 КАС України.
В позовній заяві щодо строків звернення до суду позивач зазначає, що отримав вищевказані Постанови 24.04.2025, то подання позовної заяви у строк до 04.05.2025 включно, відповідало вимогам п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, що було зроблено позивачем 24.04.2025. 05.05.2025p позивачем особисто у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду була отримана ухвала від 01.05.2025 № 160/12313/25 про повернення позовної заяви. Згідно з вищевказаною постановою позивач подав повторно позовну заяву 05.05.2025. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі № 160/12899/25 було залишено позовну заяву без руху. Ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі № 160/12899/25 не була отримана позивачем. 08.07.2025 позивачем була отримана Ухвала Дніпропетровського окружного від 01.07.2025 у справі № 160/12899/25 якою позовну заяву повернуто позивачу. Позивач зазначає, що звернення до суду позивача у строк до 18.07.2025 буде відповідати вимогам п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України (позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів) та відповідно позивач має право на поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає наступне.
Як зазначалося вище відповідно до частини першої, другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду, зокрема у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що факт попереднього звернення до суду з позовною заявою не є підставою для поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з позовною заявою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання позовної.
Подання первинної позовної заяви позивачем не передбачає зупинення строку на звернення до суду з позовною заявою для нього та можливості у зв'язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на подання позовної заяви.
Суд зауважує, що первинно подана позовна заява була повернута позивачу ухвалою суду від 01.05.2025 у справі № 160/12313/25, яка набрала статусу остаточної та оскаржена не була, як наслідок до повторних позовних заяв застосовуються вимоги КАС України як до нової позовної заяви.
Вдруге подана позовна заява була повернута позивачу ухвалою суду від 01.07.2025 у справі № 160/12899/25, яка набрала статусу остаточної та оскаржена не була, як наслідок до повторних позовних заяв застосовуються вимоги КАС України як до нової позовної заяви.
Також, суд приймає до уваги й те, що з часу винесення оскаржуваних постанов минуло більше трьох місяців, а тому суд не може визнати це звернення таким, що відбулося у розумний строк для реалізації права позивача на подання позовної заяви.
При цьому, позивач стверджує, що отримав оскаржувані постанови 14.04.2025 і подав позовну заяву до суду 17.07.2025.
Матеріали позовної заяви не містять доказів отримання позивачем оскаржуваних постанов саме 14.04.2025, а позовна заява в цій справі як було зазначено вище була подана до суду 17.07.2025.
Разом з цим, ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
З урахуванням положень ст. ст. 122, 123 КАС України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду з цим позовом, на які позивач посилається в позовній заяві щодо поновлення строку звернення до суду як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії» , справа “Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні “Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, що зумовили несвоєчасне звернення до суду із вказаними позовними вимогами, а тому не визнає поважними підстави для поновлення строку звернення до суду з даними позовними вимогами та відмовляє у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з такими позовними вимогами.
Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі вищевикладеного, суд пропонує надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду, а також надати докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028, 00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Так, позивачем заявлено п'ять вимог, які є вимогами немайнового характеру:
- оскарження дій відповідача щодо зупинення вчинення виконавчих дій стосовно військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ;
- оскарження Постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.04.2025 ВП №77300187, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа № 160/13999/23 від 17.01.2025;
- оскарження Постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.04.2025 ВП №77300505, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа № 160/13999/23 від 17.01.2025;
- оскарження Постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.04.2025 ВП №77300019, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа № 160/13999/23 від 17.01.2025;
- оскарження Постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 10.04.2025 ВП № № 77300340 винесену при примусовому виконанні виконавчого листа № 160/13999/23 від 17.01.2025.
Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання вказаної позовної заяви з вимогами немайнового становить - 6056,00 грн.
Проте, всупереч вказаним положенням, позивачем не сплачено судовий збір та не додано документ про сплату судового збору.
Так, в позовній заяві позивач просить звільнити його від сплати судового збору за подання вказаного позову на підставі п.п. 1, 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», якими встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
- позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
- військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Суд відмовляє позивачу у звільненні судового збору, оскільки предмет спору у цій справі не відноситься до зазначених підстав звільнення.
Таким чином, недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання документу про сплату судового збору (квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення) за подання адміністративного позову у відповідності до Закону України “Про судовий збір» у розмірі 6056,00 грн.
Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне адміністративний позов залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів, з моменту отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 241, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задовленні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу держаної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними дій, скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Позивачу в десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду, а також надати докази поважності причин його пропуску;
- документ про сплату судового збору у відповідності до Закону України “Про судовий збір» на суму 6056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн. 00 коп.
Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.
Відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Попередити позивача про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Неклеса