22 липня 2025 рокуСправа №160/14627/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи “Криворізька виправна колонія (№80)» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної установи “Криворізька виправна колонія (№80)» (далі - відповідач, ДУ “Криворізька виправна колонія (№80)», ДУ “КВК (№80)») про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року роз'єднано позовні вимоги у справі №160/14217/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Криворізька виправна колонія (№80)» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії в самостійні провадження.
Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про:
- визнання протиправними дій Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати позивачу в день звільнення додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 07.07.2022 року із розрахунку 30000 грн на місяць;
- зобов'язання Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 07.07.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум.
Справі присвоєно єдиний унікальний номер 160/14627/25.
Позовні вимоги у справі №160/14627/25 обґрунтовані тим, що з 01 серпня 2005 року до 15 грудня 2023 року ОСОБА_1 проходив службу в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)». Позивач вважає, що відповідачем у повному обсязі не було виплачено додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року в розмірі 30000 грн. на місяць, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На адресу суду від Державної установи “Криворізька виправна колонія (№80)» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди згідно Постанови № 168 починаючи з 11.03.2022 та міг претендувати на виплату додаткової винагороди лише в межах періоду з 11.03.2022 по 31.05.2022. Особливістю положення постанови № 168 є те, що вони діють в період воєнного стану та спрямовані на стимулювання військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських на виконання своїх обов'язків в умовах посиленого графіку несення служби або суттєвої зміни умов несення служби. У зв'язку з цим, абзацом 3 пункту 1 постанови № 168 передбачено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), які у свою чергу володіють даними щодо реального навантаження під час воєнного стану на персонал чи особовий склад підлеглих підрозділів чи структур. Таким чином, право на отримання особою рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 та її розмір залежить від розташування місця несення служби (органів і установ Служби) та фактичного часу безпосереднього несення служби цією особою. На виконання вимог Постанови № 168 та враховуючи роз'яснення начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 3.3-1386/Е від 23.05.2022, начальником ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)» було видано наказ № 76/ОС-22 від 26.05.2022 «Про виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу у травні місяці 2022 року». Відповідно до якого, позивачу
було нараховано додаткову винагороду в наступних розмірах: за період з 11.03.2022 по 31.03.2022 - 6 210,82 грн. (за 154 години несення служби); за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 - 7 917,30 грн. (за 190 годин несення служби). Заборгованості з виплати вказаних коштів немає. Керуючись нормами Податкового кодексу України з нарахованої додаткової винагороди було проведено утримання військового збору та податку з доходів фізичних осіб. Залишок перераховано на картковий рахунок позивача. Заборгованості з виплати вказаних коштів немає. Згідно отриманого додаткового фінансування, на виконання Постанови № 168, начальником ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)» було видано наказ № 122/ОС-22 від 17.08.2022 «Про виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу у серпні місяці 2022 року», згідно якого позивачу було нараховано додаткову винагороду в наступних розмірах: з 26.04.2022 по 30.04.2022 - 1 250,10 грн. (за 30 годин несення служби); з 01.05.2022 по 31.05.2022 - 9 437,22 грн. (за 234 години несення служби). Заборгованості з виплати вказаних коштів немає. Враховуючи викладене позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві, просить позовну заяву задовольнити.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2005 року до 15 грудня 2023 року проходив службу в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80)».
З матеріалів справи вбачається, що позивачу згідно із постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» було здійснену виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану у розмірі який визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, відповідно табелів обліку робочого часу, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).
Відповідно до витягу з наказу ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)» №76/ОС-22 від 26.05.2022 року «Про виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу у травні місяці 2022 року» наказано, за час несення служби в період з 11 березня по 25 квітня 2022 року особам рядового і начальницького складу ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)» здійснити виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану у розмірі, який визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, відповідно табелів обліку робочого часу, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу) та згідно з додатком до наказу.
Відповідно до витягу з наказу ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)» №122/ОС-22 від 17.08.2022 року «Про виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу у серпні місяці 2022 року» наказано, здійснити виплату додаткової винагороди за несення служби під час дії воєнного стану у розмірі, який визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби в період з 26 квітня по 31 травні 2022 року особам рядового і начальницького складу ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)» відповідно табелів обліку робочого часу та додатку до наказу.
На виконання Постанови № 168 та зазначених вище наказів позивачу було нараховано додаткову винагороду за період: 11.03.2022р.-31.03.2022р. (154 години) - 6210,82 грн., 01.04.2022р.-25.04.2022р. (190 годин несення служби) - 7917,30 грн., 26.04.2022р.-30.04.2022р. (30 годин несення служби) - 1250,1 грн., 01.05.2022р.-31.05.2022р. (234 години несення служби) - 9437,22 грн.
Всього виплачено 24815,44 грн.
У квітні 2025 року, засобами поштового зв'язку позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій зокрема просив здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року в розмірі 30 000 грн. на місяць з урахуванням раніше виплачених сум.
У відповідь на заяву відповідач, листом №80/10-3829 від 24.04.2025 року повідомив, що абзацом 3 пункту 1 постанови № 168 передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), які у свою чергу володіють даними щодо реального навантаження під час воєнного стану на персонал чи особовий склад підлеглих підрозділів ми структур. Таким чином, право на отримання особою рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 та її розмір залежить від розташування місця несення служби (органів і установ Служби) та фактичного часу безпосереднього несення служби цією особою. Крім того, відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України, розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). Таким чином, на виконання вимог Постанови № 168 та враховуючи отримані роз'яснення, позивачу було виплачено 24 815, 44 грн. додаткової винагороди за період з 11.03.2022 по 31.05.2022. Жодних заборгованостей з даної виплати немає.
Вважаючи протиправними дії Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати позивачу в день звільнення додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 07.07.2022 року із розрахунку 30000 грн на місяць, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, а також правовий та соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України регулюється Законом України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV).
Відповідно до частин другої та п'ятої статті 23 названого Закону, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2 і 3 Постанови №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Пунктом 3 та 8 указаного Порядку визначено, що до складу грошового забезпечення входять: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено воєнний стан на території України з 24.02.2022 року строком на 30 діб.
14.03.2022 року Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 воєнний стан на території України продовжено з 26.03.2022 року строком на 30 діб.
18.04.2022 року Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №259/2022 воєнний стан на території України продовжено з 25.04.2022 року строком на 30 діб.
17.05.2022 року Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №341/2022 воєнний стан на території України продовжено з 25.05.2022 року строком на 90 діб.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято Постанову №168.
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (у редакції станом на 28 лютого 2022 року) установлено що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 Постанови №168 доручено Міністерству фінансів опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Пунктом 5 зазначеної Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №217 від 07 березня 2022 року «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №217) внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, виключивши в абзаці першому слова «(крім військовослужбовців строкової служби)».
Згідно з пунктом 2 Постанови №217 указана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року №350 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №350) до Постанови №168 були внесені зміни, згідно яких, абзац перший пункту 1 після слів «та поліцейським» доповнено словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка». Зміни набули чинності 24 березня 2022 року.
Згідно з пунктом 2 Постанови №350 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року №754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №754) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких в абзаці 1 пункту 1 слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)». Зазначені зміни набули чинності 08 липня 2022 року.
Згідно з пунктом 2 Постанови №754 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01 червня 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
Згідно з пунктом 2 Постанови №793 указана постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року прийнятої у справі №260/3564/22 погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що зміст внесених Постановою №793 змін до Постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30 000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Верховний Суд у своїй постанові від 15.08.2024 року прийнятої у справі №280/5806/22 залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, оскільки за період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу, а саме за фактичну кількість годин несення служби.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач має право на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць (за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця).
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року відповідачем було нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року в розмірі 30000 грн, згідно з табелем обліку робочого часу, в розрахунку на місяць пропорційно відпрацьованому часу несення служби, що підтверджується наданими разом із відзивом розрахунками.
При цьому, доказів того, що позивачем відпрацьовано повний період з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, що, відповідно до висновку Верховного Суду у справі №260/3564/22, було б підставою для виплати саме 30000 грн на місяць матеріали справи не містять.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що відповідачем правомірно було розраховано розмір додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року.
Що стосується періоду з 01.06.2022 року по 07.07.2022 року, то з моменту прийняття Постанови КМУ № 754 від 01.07.2022, яка застосовується з 01.06.2022 головною підставою для одержання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року, є несення служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 08.07.2022 № 147 «Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75», до таких територій Дніпропетровська область не входила.
Державна установа «Криворізька виправна колонія (№80)», що знаходиться за адресою: вул. Шиферна, буд. З, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50041 не належить до територій, що розташовані в районі проведення бойових дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Тобто, з моменту прийняття Постанови КМУ № 754 від, яка застосовується з 01.06.2022, у особи рядового і начальницького складу Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)», відсутні підстави для отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» щодо не нарахування та не виплати позивачу в день звільнення додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 07.07.2022 року із розрахунку 30000 грн на місяць, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
До аналогічних висновків дійшов Третій апеляційний адміністративний суд в постановах від 01 квітня 2025 року справа № 280/5142/24 від 15 квітня 2025 року у справі №160/27902/24.
Не можуть бути і задоволені судом позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 07.07.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум, виходячи із того, що вказані позовні вимоги є похідними.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб встановлений чинним законодавством, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 5,72, 77,241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи “Криворізька виправна колонія (№80)» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2025 року.
Суддя О.М. Неклеса