22 липня 2025 рокуСправа №160/13800/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
13.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" (далі - позивач) до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області № 077936 від 12 березня 2025 року, за якою було накладено адміністративно-господарський штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ» (ідентифікаційний код 37215550) у розмірі 17 000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12 березня 2025 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) було складено постанову № 077936 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт позивачем. В оскаржуваній постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №077936 від 12 березня 2025 року зазначено, що ТОВ «ВАЙТ» 13.02.2025 року о 09 год. 40 хв., м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, 7 допущено порушення ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» відповідальність, за яке передбачена абзацем 3 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом №064631 від 13.02.2025. Вказує, що між ТОВ «СОЛМАК» та ТОВ «ВАЙТ» було укладено договір найму (оренди) транспорту №694/04/24 від 02.04.2024. Відповідно до умов договору та змісту додаткової угоди №8 від 24.01.2025 року до договору, ТОВ «СОЛМАК» передав, а ТОВ «ВАЙТ» прийняв в строкове платне володіння і користування автомобільний транспортний засіб: реєстраційний номер НОМЕР_1 ; марка: DAF; комерційний опис: XF 460 FT; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; рік випуску: 2015; колір: білий; особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач. ТОВ «ВАЙТ» не здійснювало комерційного перевезення (надання послуг перевізника третім особам) у випадку зафіксованому в акті, перевезення здійснювалися всередині одного підприємства, в межах його власної господарської діяльності, будь-які послуги з перевезення на договірних умовах третій особі не надавалися. ТОВ «ВАЙТ» здійснювало перевезення власного транспортного засобу екскаватора гусеничного марки HYUNDAI ROBEX 300LC-9S, державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_4 , що належить на праві власності ТОВ «ВАЙТ» та підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № В0000286171. З огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 16.06.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
30.05.2025 року через систему “Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що відповідно до ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Як вбачається з наведеного, визначення особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД. Тобто дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення. Окрім того, основним видом економічної діяльності позивача є 49.41 вантажний автомобільний транспорт.
Цей клас включає: усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом: перевезення лісоматеріалів перевезення великогабаритних вантажів рефрижераторні перевезення перевезення великовагових вантажів; перевезення попакованих вантажів (навалом або наливом), включаючи перевезення автоцистернами, у т. ч. збирання молока на фермах; перевезення автомобілів; перевезення відходів і брухту без діяльності щодо їх збирання або утилізації Цей клас також включає: оренду вантажних автомобілів з водієм; вантажні перевезення транспортними засобами з використанням людської або тваринної сили; надання послуг водія без власного вантажного автотранспортного засобу. У свою чергу, обов'язкова наявність товарно-транспортної накладної як єдиного для всіх учасників транспортного процесу документу, призначеного для обліку товарно матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та одного із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, прямо передбачена положеннями статті 48 Закону №2344-111. Відповідач вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.
03.06.2025 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій підтримав позицію, викладену у позовній заяві та додатково зазначає, що Транспортний засіб було зупинено під час того, як водій ТОВ «ВАЙТ» здійснював перевезення належного ТОВ «ВАЙТ» власного транспортного засобу, а отже оформлення товаро-транспортної накладної не є обов'язковим.
ТОВ «ВАЙТ» під час проведеної рейдової перевірки не надавав послуги з перевезення вантажів та не здійснював діяльність з надання таких послуг за договором перевезення, отже і статус суб'єкта господарювання, що провадить діяльність саме у сфері автомобільного транспорту з наданням послуг по перевезенню вантажу - відсутній. Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу, а не власник/користувач транспортного засобу. Позивач звертає увагу про те, що при перевезенні ТОВ «ВАЙТ» не виступало автомобільним перевізником у розумінні частини 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" та не надавав послугу по перевезенню вантажу, а тому вимоги Порядку N 1567 на перевезення власного транспортного засобу екскаватора гусеничного марки HYUNDAI ROBEX 300LC-9S, державний номер НОМЕР_3 не поширюються. Отже, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 077936 від 12.03.2025 р., за який передбачена відповідальність відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", складена щодо ТОВ «БАЙТ» безпідставно.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ТОВ «СОЛМАК» та ТОВ «ВАЙТ» було укладено договір найму (оренди) транспорту №694/04/24 від 02.04.2024.
Відповідно до умов договору та змісту додаткової угоди №8 від 24.01.2025 року до договору, ТОВ «СОЛМАК» передав, а ТОВ «ВАЙТ» прийняв в строкове платне володіння і користування автомобільний транспортний засіб: реєстраційний номер НОМЕР_1 ; марка: DAF; комерційний опис: XF 460 FT; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; рік випуску: 2015; колір: білий; особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач.
На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 06.02.2025 року №001541 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було проведено перевірку сідлового тягача марки DAF, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_5 , що належить на праві власності ТОВ «СОЛМАК» та спеціалізованого напівпричіпа платформи-Е марки ALM DAMPER, державний номер НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , що належить на праві власності ТОВ «ВАЙТ»
Під час перевірки виявлено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року, а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року.
Про виявлені порушення посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було складено акт № 064631 від 13.02.2025 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області рекомендованим листом направив позивачу повідомлення про розгляд справи від 06.03.2025 року № 21114/25/24-25.
На підставі акту № 064631 від 13.02.2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області винесено постанову № 077936 від 12 березня 2025 року, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.
Позивач вважає вищевказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавство про автомобільний транспорт складається із Закону України “Про автомобільний транспорт», яким установлені засади організації та діяльності автомобільного транспорту, законів України “Про транспорт», “Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
У статті 1 Закону “Про автомобільний транспорт» наведено визначення основних термінів, а саме:
автомобільний перевізник -фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;
документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про транспортно-експедиторську діяльність», “Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;
послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Завдання та функції державного регулювання та контролю діяльності автомобільного транспорту визначенні статтею Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідно до частини першої якої, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту, зокрема, спрямовані на забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності (частина 2 статті 5 Закону України “Про автомобільний транспорт»).
За приписами частини 17 статті 6 Закону України “Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 21 статті 6 Закону №2344-III).
На виконання вимог статті 6 Закону України “Про автомобільний транспорт», 08.11.2006 Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок №1567, яким (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) було установлено процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до абзацу 2 пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Статтею 33 Закону України “Про автомобільний транспорт» визначені засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах.
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 33 Закону України “Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. підставах .
Загальні положення щодо перевезення вантажів визначені Главою 8 Закону України “Про автомобільний транспорт», зокрема статтею 48 якої установлено перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
За умовами частини 1 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника -документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Вимоги до товарно-транспортної накладної також установлені цією статтею.
Основні права та обов'язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні визначені статтею 49 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Так, за приписами частини 2 указаної норми водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Також, наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників (далі - Правила перевезень вантажів).
За визначенням, наведеним у розділі 1 Правил перевезень вантажів передбачено, що перевізник - це фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (підпункт 11.2 розділу 11 Правил перевезення вантажів) .
Відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена Розділом V Закону України “Про автомобільний транспорт». Зокрема, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» передбачено, що за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Питанням, що суду необхідно вирішити в межах розгляду цієї справи, є правильність застосування частини першої статті 33 Закону України “Про автомобільний транспорт» щодо належного встановлення ознак статусу “автомобільного перевізника».
Питання відповідності учасника руху, який перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначеним Законом України “Про автомобільний транспорт» в аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у справах №640/27759/21, №240/22448/20, №280/3520/22, №620/18215/21, №600/1407/22-а та №280/2150/23.
Так, у постанові від 19.10.2023 (справа №640/27759/21) Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Такого підходу Верховний Суд дотримувався й у подальшій правозастосовній практиці при розгляді справ, у яких, зокрема, досліджувалося питання правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності лише з тих підстав, що працівники Укртрансбезпеки дійшли висновку, що він, як власник авто, є автомобільним перевізником у розумінні Закону України “Про автомобільний транспорт».
Вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі №240/22448/20 зауважив на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки за подібних обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі №280/3520/22.
Таким чином, положення статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі №620/18215/21).
Отже, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не можливо визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону (постанова Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №280/2150/23).
У постанові від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України “Про автомобільний транспорт»). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
У аспекті наведеного, суд зазначає, що приписи частини 2 статті 33 Закону України “Про автомобільний транспорт» містять дві умови, за яких особа, яка здійснює перевезення, відповідає вимогам, що кваліфікують її, як автомобільного перевізника, який несе відповідальність, відповідно до приписів абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону, а саме:
- особа повинна бути суб'єктом господарювання, який надає послугу з перевезення;
- перевезення вантажів транспортним засобом здійснюється на договірних умовах;
- використання транспортного засобу на законних підставах.
Інших умов щодо визначення особи, як автомобільного перевізника, законодавцем не встановлено.
Водночас, саме на органи Укртрансбезпеки покладено обов'язок ретельно перевірити інформацію стосовно особи, яка відповідає за перевезення вантажу на предмет її відповідності вимогам автомобільного перевізника та вжити відповідних заходів, у випадку, якщо наданої водієм інформації недостатньо для визначення особи автомобільного перевізника.
Разом із тим, як встановлено судом, між ТОВ «СОЛМАК» та ТОВ «ВАЙТ» було укладено договір найму (оренди) транспорту №694/04/24 від 02.04.2024.
Відповідно до умов договору та змісту додаткової угоди №8 від 24.01.2025 року до договору, ТОВ «СОЛМАК» передав, а ТОВ «ВАЙТ» прийняв в строкове платне володіння і користування автомобільний транспортний засіб: реєстраційний номер НОМЕР_1 ; марка: DAF; комерційний опис: XF 460 FT; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; рік випуску: 2015; колір: білий; особливі ВІДМІТКИ: спеціалізований вантажний сідловий тягач.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем надавалися до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_4 та подорожній лист вантажного автомобіля №В0000286171, як доказ того, що 12.03.2025 p. ТОВ «ВАЙТ» здійснювало перевезення власного транспортного засобу екскаватора гусеничного марки HYUNDAI ROBEX 300LC-9S, державний номер НОМЕР_3 .
Тобто, ТОВ «ВАЙТ» не здійснювало комерційного перевезення (надання послуг перевізника третім особам) у випадку зафіксованому в акті, перевезення здійснювалися всередині одного підприємства, в межах його власної господарської діяльності, будь-які послуги з перевезення на договірних умовах третій особі не надавалися. ТОВ «ВАЙТ» здійснювало перевезення власного транспортного засобу екскаватора гусеничного марки HYUNDAI ROBEX 300LC-9S, державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_4 , що належить на праві власності ТОВ «ВАЙТ» та підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № В0000286171.
Отже, ТОВ «ВАЙТ» під час проведеної рейдової перевірки не надавав послуги з перевезення вантажів та не здійснював діяльність з надання таких послуг за договором перевезення, отже і статус суб'єкта господарювання, що провадить діяльність саме у сфері автомобільного транспорту з наданням послуг по перевезенню вантажу відсутній. За таких обставин, наявність у водія ТОВ «ВАЙТ», що здійснював перевезення належного ТОВ «ВАЙТ» власного транспортного засобу, оформлення товаро транспортної накладної не є обов'язковим.
Враховуючи те, що у цій справі судом встановлено, що автомобільного перевізника у цій справі органом контролю було встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, суд доходить висновку, що оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано та без врахування всіх обставин у справі.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі №380/13118/23.
Згідно із частиною 2 статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності постанови відповідача, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією № 9740 від 12.05.2025 р.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255,257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" (50019, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. 129-ї бригади територіальної оборони, код ЄДРПОУ 37215550) до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області № 077936 від 12 березня 2025 року, якою накладеного адміністративно-господарський штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЙТ» (код ЄДРПОУ 37215550) у розмірі 17 000,00 гривень.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" (50019, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. 129-ї бригади територіальної оборони, код ЄДРПОУ 37215550) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець