05 березня 2025 рокуСправа №160/33998/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/33998/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» (вул. Шепарда Алана, буд. 14, секція 3, кв. 96 м. Дніпро, 49089; ЄДРПОУ 41795971) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
24.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» до Дніпровської митниці, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371) про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000040/1 від 08.10.2024 з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2024/000190.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач з метою митного оформлення товарів подав до Дніпровської митниці електронну митну декларацію, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товару за електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема, контракт, рахунок - фактуру (інвойс) та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Позивач вказує, що в оспорюваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у позивача та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
23.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №3472/25), в якому останній зазначив, що оспорювані рішення та картка відмови є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та доданих документах розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
28.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №4164/25), в якому позивач заперечував доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 18 вересня 2019 року між іноземною компанією Wenzhou Seineca International Corporation, China (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» (Покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №WSIIMPLOGGR/19, копія яка наявна в матеріалах справи.
За умовами даного Контракту №WSIIMPLOGGR/19, з урахуванням додаткової угоди №1 від 08.11.2022: - п.1.1. - Продавець продає, а Покупець купує замовлені товари (надалі іменований Товар), згідно з умовами, викладеними в цьому Контракті. - п.2.1. - Валютою контракту є долар США. Ціна на Товари вказуються в Інвойсах до цього Контракту на кожну парію, що відвантажується. - п.2.2. - Загальна вартість Контракту складає загальну суму Інвойсів. - п.3. - Продавець постачає Покупцю Товар на умовах, зазначених в інвойсі (згідно з Інкотермс, редакції 2010 року). - п.4.1. - Товар має бути відвантажений протягом 60 днів після оплати. Якщо відвантаження товару затримується, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 0,05% від загальної вартості Інвойсу за кожен день затримки. Якщо Продавець не відвантажує Товар протягом 80 днів після отримання передоплати, то він зобов'язаний повернути передоплату та сплатити штраф у розмірі 1% від вартості Інвойсу. - п.5. - Контракт дійсний до 31.12.2024. - п.6.1. - Якщо в Інвойс немає особливих вказівок, товар відвантажується у своїй стандартній упаковці. Маркування товару має відповідати експортним вимогам. - п.6.2. - Вартість тари та упаковки включені у вартість товару. Тара та упаковка вторинному використанню та поверненню не підлягають. - п.9.1. - Товар супроводжується наступними документами: пакувальним листом; рахунком-фактурою (інвойсом); рахунком-проформою (у разі наявності); коносаментом - телекс реліз. Копії вищезгаданих документів повинні бути відправлені Продавцем на перевірку Покупцеві засобами електронної пошти, перед відправкою за допомогою кур'єрської пошти. - п.9.2. - Усі поправки та доповнення до цього Контракту є дійсними лише у випадку, якщо вони складені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох Сторін.
У жовтні 2024 року за Контрактом №WSIIMPLOGGR/19 в адресу позивача, на умовах поставки FOB CN Ningbo (Китай), надійшли товари (масляні фільтри, паливні фільтри, повітряні фільтри, фільтри кабіни), торговельної марки Wissen (країна відправлення - CN (Китай), на загальну суму 51 525,50 доларів США, назва яких, кількість, ціни та інші умови обумовлено сторонами у рахунку-фактурі ІNVOICE № №FH24465 від 02.08.2024.
07.10.2024 для здійснення митного оформлення товарів за контрактом №WSIIMPLOGGR/19, позивачем до Дніпровської митниці була подана електронна митна декларація (далі - ЕМД) за № 24UA110140007807U9.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД від 18.12.2023 №23UA110140010620U4 надано наступні документи:
1. пакувальний лист PACKING LIST №FH24465 від 02.08.2024 (код документу 0271);
2. рахунок-проформу PROFORMA INVOICE №FH1005 від 10.05.2024 (код документу 0325);
3. рахунок-фактуру (інвойс) ІNVOICE №FH24465 від 02.08.2024 (код документу 0380);
4. коносамент OCEAN BILL OF LADING №WMSS24073125 від 07.08.2024 (код документу 0705);
5. міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №5845 від 03.10.2024 (код документу 0730);
6. документ про походження товару (Declaration of origin) - зокрема, ІNVOICE № FH24465 від 02.08.2024 (код документу 0862);
7. заявку №024379 від 07.08.2024 до договору №ТЕО-041795971 транспортно експедиторського обслуговування від 02.08.2024 (код документу 3000);
8. банківський платіжний документ, що стосується товару - зокрема, SWIFT від 23.05.2024 (код документу 3001);
9. банківський платіжний документ, що стосується товару - зокрема, SWIFT від 16.07.2024 (код документу 3001);
10. банківський платіжний документ, що стосується товару - зокрема, SWIFT від 19.08.2024 (код документу 3001);
11. банківський платіжний документ, що стосується товару - зокрема, SWIFT від 21.08.2024 (код документу 3001);
12. рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - зокрема, рахунок на оплату №461 від 30.09.2024 (код документу 3004);
13. рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги - зокрема, рахунок на оплату №420 від 16.09.2024 (код документу 3004);
13. банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг - зокрема, платіжну інструкцію №2963 від 16.09.2024 (код документу 3005);
14. банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг - зокрема, платіжну інструкцію №3025 від 03.10.2024 (код документу 3005);
15. висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією - зокрема, висновок експерта №ГО-1056 від 04.10.2024 Дніпропетровської ТПП (код документу 3016);
16. зовнішньоекономічний контракт №WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019 (код документу 4104);
17. доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - зокрема, додаткову угоду №1 від 08.11.2022 (код документу 4103);
18. договір транспортно експедиторського обслуговування №ТЕО-041795971 від 02.08.2024 (код документу 4301);
19. довідку з транспортно-експедиторських витрат №24379 від 01.10.2024 (код документу 4301).
За результатами розгляду вказаних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за ЕМД №24UA110140007807U9 митним органом було направлено електронне повідомлення про те, що за результатами формато-логістичного контролю автоматизованою системою управління ризиків (АСУР) згенеровано обов'язкові форми контролю: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та 106-2 «Витребовування документів, які підтверджуються митну вартість товарів».
З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.3 ст.53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Позивач повідомив листом 08.10.2024, що він не має можливості надати додаткові документи.
На підставі виявлених розбіжностей, Дніпровська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000040/1 від 08.10.2024, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000190.
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA110140/2024/000040/1 від 08.10.2024 відповідачем зазначено наступне, зокрема: «За результатом аналізу документів встановлено наступні розбіжності та невідповідності. 1. Якщо рахунок сплачено, то документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Наданий до митного оформлення банківський платіжний документ (Документ «3001» - Swift від 21.08.2024) у графі 70 містить посилання на Контракт та містить посилання на Інвойс FH24465, але не містять посилання на дату інвойса, що не дає змогу прив'язати його до оцінюваної партії товарів. Надані до митного оформлення банківські платіжні документи (Документи за кодом «3001»: «Swift» від 19.08. 2024; «Swift» від 16.07.2024; «Swift» від 23.05.2024) у графі 70 містять посилання лише на Контракт та не містять посилання на інвойс, що не дає змогу прив'язати ці документи до оцінюваної партії товарів.
2. Відповідно до пункту 4.1. контракту WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019 товар повинен бути відвантажений протягом 60 днів після оплати за товар. Проте надані до митного оформлення банківські платіжні документи неможливо прив'язати за датами проплати до дати відвантаження товарів.
3. До митного оформлення надано Договір транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) №04179571 від 02.08.2024, укладений між ТОВ «АФ-ГРУПП УКРАЇНА» та ТОВ "ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП". Згідно CMR №5845 від 03.10.2024 перевезення вантажу здійснювалось ФОП ОСОБА_1 (Код ДРФО - НОМЕР_1 ). Але договір між ТОВ "ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП" та ФОП ОСОБА_1 до митного оформлення не надано.
4. У графі 44 ЕМД декларантом заявлено характер угоди-контракт з виробником (4104). У відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» код документа 4104 це Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів. Згідно відомостей електронного інвойсу ЕМД, виробник товару WENZHOU SEINECA INTERNATIONAL CORPORATION.
Торгівельна марка товарів №1, 2 - Wissen. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару;- копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. При цьому у контракті відсутні відомості щодо безпосереднього виробника та торгівельної марки. У наданому рахунку-фактурі №FH1005 від 10.05.2024 також відсутні відомості щодо виробника товару. Оцінювана партія товару слідує відповідно до контракту №WSIIMPLOGGR/19 від 18.09.2019.
Декларантом 08.10.2024 надано договір ТЕО №26062024 від 26.06.2024 між ТОВ "ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП" та ФОП ОСОБА_1 . Додатково у відповідь на повідомлення митниці №1 від 07.10.2024 декларантом надіслано лист від 08.10.2024 № 1, в якому зазначено, що додаткові документи у десятиденний термін не надаватимуться.
Проведено контроль правильності визначення заявленої декларантом митної вартості з урахуванням документів наданих до митного оформлення та додатково в рамках процедури консультації. Декларантом надано договір ТЕО №26062024 від 26.06.2024 між ТОВ "ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП" та ФОП ОСОБА_1 , але інші наявні невідповідності та розбіжності в документах та відомостях, наданих до митного оформлення, не спростовано.
Тому основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), неможливо застосувати».
Рішенням про коригування митної вартості товарів за № UA110140/2024/000040/1 від 08.10.2024 було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення, яка вплинула на збільшення відповідних платежів на загальну суму у розмірі 356890,94 грн., а саме: на збільшення ввізного мита у розмірі 13 289,36 грн., та на збільшення суми ПДВ у розмірі 343 601,58 грн., що нараховується за митною вартістю.
Задля випуску придбаного товару у вільний обіг, відповідно до ч.7 ст.55 МК України, декларант звернувся до Дніпровської митниці із заявою, та надав митному органу відповідну гарантію у вигляді грошової застави згідно розділу Х Митного кодексу України з строком дії до 06.01.2025, який не перевищує 90 календарних днів з дня випуску товарів, та яка відображена в ЕМД №24UА110140007834U5 від 08.10.2024 (після коригування митної вартості).
Не погодившись з прийнятими рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам, суд зазначає таке.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 року).
Згідно з частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 4 статті 53 Митного кодексу передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 Митного кодексу України).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 6 статті 53 Митного кодексу України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частин другої, третьої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Приписами статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу, контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари зобов'язаний здійснювати митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів (від першого до шостого). У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.
Отже, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Як зазначено вище, відповідачем 08.10.2024 прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110140/2024/000040/1.
Судом встановлено, що за змістом рішення про коригування митної вартості товарів вказано на те, що «За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою управління ризиків за ЕМД від 07.10.2024 №24UA110140007807U9 (№UA110140/2024/007807) згенеровано обов'язкові форми контролю 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
Суд зазначає, що спрацювання автоматизованої системи управління ризиками (АСУР), яку відповідач використав для визначення форми та обсягу митного контролю відповідно до вимог частини 2 статті 361 МК України, ще не свідчить про наявність порушення, а лише про необхідність додаткової перевірки для підтвердження або спростування такої можливості.
АСУР не є програмним продуктом, який містить інформацію про митну вартість імпортованих товарів, а спрямована виключно на те, що б застерегти посадових осіб митниці про ті митні формальності, які йому доцільно провести, за необхідності, для дотримання норм законодавства під час здійснення митного контролю.
Спрацювання системи АСУР є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеному в постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №818/1186/17, зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Враховуючи викладене, наведене свідчить про те, що відповідач дійшов помилкового висновку про правомірність поширення права витребування ним у декларанта додаткових документів, у зв'язку з відхиленням рівня задекларованої митної вартості товарів декларантом від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Щодо повноти інформації про митну вартість та її складові, суд зазначає наступне.
Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 МК України.
Так, суд зазначає, що відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У даному випадку, матеріалами справи встановлено, що позивачем надано достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
При цьому, у поданих позивачем документах для підтвердження митної вартості товарів відсутні будь-які розбіжності, ознаки підробки або відомості, які б не підтверджували числові значення складових митної вартості товарів.
Щодо включення до ціни товару на умовах поставки FCR витрат, пов'язаних з транспортуванням та страхуванням товару, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою з урахуванням документів, наданих декларантом до митного оформлення, умов поставки товарів згідно з положеннями міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» та інших складових митної вартості товарів, визначених статтею 58 МК України.
Принципи INCOTERMS 2010 чітко регламентують момент передачі прав на товар і усі пов'язані з цим ризики, та визначають, зокрема: - хто і за чий рахунок забезпечується транспортування товарів територіями країн продавця, покупця, транзитних країн, морськими та повітряними шляхами; - обов'язки сторін щодо страхування вантажів і оформлення комерційних документів; - місце і час переходу від продавця до покупця ризиків втрати чи пошкодження товарів.
Отже, роль Інкотермс у ціноутворенні полягає саме в тому, що ця система встановлює варіанти розподілу фінансових обов'язків продавця та покупця щодо покриття різних видів витрат на постачання товарів, а відтак формує різні види міжнародних цін, які називають інвойсними (англ. Invoice - накладна, фактура). Інвойсні ціни вказуються в рахунках-фактурах.
Також діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року ІНКОТЕРМС-2010, за змістом яких посилання на ІНКОТЕРМС-2010 в Контракті чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою ІНКОТЕРМС є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. ІНКОТЕРМС містить міжнародні терміни, які згруповані в чотири категорії за принципом послідовного збільшення обов'язків продавця від мінімального до максимального обсягу і відповідного збільшення його витрат на переміщення товару, що враховується в контрактній ціні товару. І що менший обсяг витрат бере на себе продавець, то менш структурно повною вважається ціна, та навпаки.
За умовами поставки FOB - пункт угоди в морській торгівлі, який передбачає, що продавець зобов'язаний доставити товар і завантажити його на борт корабля власним коштом. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом.
За вказаних обставин, саме продавець несе витрати по доставці та навантаженню товару на борт судна.
Отже, позивач повинен оплатити транспортування товару до кордону України.
На підтвердження понесених витрат на транспортування товару до кордону України позивач надав до митного оформлення наступні документи: рахунок на оплату, договір про надання транспортно-експедиційних послуг, довідку стосовно витрат на транспортування до кордону України.
Вказані документи в повному обсязі підтверджують витрати на транспортування товару до кордону України.
У відповідності до п.14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012 року, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
За вказаних обставин суд відхиляє даний довод відповідача.
Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Суд зазначає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.
Відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими засобами доказування неправильності заявленої митної вартості товару. Доводи відповідача ґрунтуються лише на припущенням, які не підтвердженні жодними доказами.
У зв'язку з чим судом встановлено, що відомості надані позивачем стосовно митної вартості товарів є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.
Щодо обов'язковості для застосування висновку Дніпропетровської Торгово-промислової палати, суд зазначає таке.
Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» 02.12.1997 №671/97-ВР, саме торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних осіб експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Відповідно до частини 2 статті 11 вказаного Закону методичні та експертні документи, видані Торгово-промисловою палатою в межах її повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Тоді як, діюча на території України редакція Митного кодексу України не містить наведених вище повноважень у представників митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, передбаченого статтею 54 МК України.
Згідно з нормами ст.19 основного Закону України, яким є Конституція України, відповідні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, наданий митному органу висновок Дніпропетровської ТПП №ГО-1056 від 04.10.2024, у сукупності з іншими, є додатковим доказом правильності визначення митної вартості товару саме за ціною договору.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, з аналогічних правовідносин, висловлений у постанові від 06 листопада 2018 року по справі №810/2593/15 «стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати», зазначено, що за правилами статті 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Відповідно до частин другої, третьої статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначаються причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, методів на основі додавання та віднімання, тобто, зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 13.03.2017 №2 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зазначено про те, що:
- Вищий адміністративний суд України напрацював правову позицію, відповідно до якої рішення не може бути визнане правомірним, якщо у ньому не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційні умови тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (п.3.2.);
- судам варто мати на увазі, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС Міндоходів інформація про вантажну митну декларацію, на яку орган доходів і зборів посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (п.3.3.);
- для усунення наведеної розбіжності, на нашу думку, варто зважити на таку вимогу до діяльності суб'єктів владних повноважень, як обов'язок діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Необхідність наводити обставини як підстави прийняття рішення, у тому числі зумовлена тим, що уможливлює контроль за таким рішенням, зокрема судовий контроль. При цьому, обґрунтувати рішення, очевидно, означає не лише ствердити про наявність відповідних обставин, але й зазначити докази, які доводять їх наявність.
Отже, у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 Митного кодексу України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.
Отже, суди повинні мати на увазі, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів (п.3.4.).
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16.
Так, у цій постанові Верховний Суд зробив такий висновок: «46. Аналіз наведених норм свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. У разі ненадання витребуваних документів або недоведеності декларантом в ході проведення консультацій правильності визначення митної вартості, достовірності та належності митний орган уповноважений прийняти рішення про коригування митної вартості».
Проте, відповідачем в оскарженому рішенні не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, не конкретизовано підстави незастосування методів щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.
Таким чином, лише зазначення в оскарженому рішенні про відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, про відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів не є належним обґрунтуванням застосування резервного методу та неможливості застосування методів визначення митної вартості щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості.
З огляду на викладене, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мастять протиріччя, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому вказані відповідачем в оскарженому рішенні обставини не можуть бути підставами для коригування митної вартості.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Таким чином, підстави для незастосування першого методу визначення митної вартості судом не встановлені, наявність підстав для коригування митної вартості товару відповідачем не доведено.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Отже, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000040/1 від 08.10.2024 прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні №UA110140/2023/000370, яка є предметом спору у цій справі, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Як зазначено у пунктах 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2024/000190 зазначені такі ж обставини, що й в оскарженому рішенні про коригування митної вартості, та вказано про прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000040/1 від 08.10.2024.
Оскільки судом це рішення про коригування митної вартості підлягає скасуванню через його протиправність, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2024/000190 також підлягає скасуванню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовна заява є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду не те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 4282,69 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» (вул. Шепарда Алана, буд. 14, секція 3, кв. 96 м. Дніпро, 49089; ЄДРПОУ 41795971) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000040/1 від 08.10.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) № UA110140/2024/000190.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22; ідентифікаційний код юридичної особи 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ЛОГІСТІК ГРУПП» (вул. Шепарда Алана, буд. 14, секція 3, кв. 96 м. Дніпро, 49089; ЄДРПОУ 41795971) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4282 (чотири тисячі двісті вісімдесят дві) гривні 69 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 05.03.2025.
Суддя О.В. Царікова