22 липня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5177/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати з 01 січня 2025 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ); зобов'язання здійснити з 01 січня 2025 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ з врахуванням норм статті 45 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX “Про Державний бюджет на 2025 рік» (далі - Закон №4059-IX).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером, а тому, враховуючи статтю 45 Закону №4059-IX, має право з 01 січня 2025 року на доплату до пенсії у розмірі 2361,00 грн. Однак відповідач не проводить виплату доплати до пенсії у розмірі, встановленому статтею 45 Закону №4059-IX, а на звернення позивача щодо виплати такої - протиправно відмовив з підстав наявності у Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей про зміну місця проживання після 01 січня 1993 року.
Позивач бездіяльність відповідача щодо невиплати доплати до пенсії відповідно до статті 45 Закону №4059-IX вважає протиправною, оскільки у її випадку виконуються усі умови: проживання на території гарантованого добровільного відселення як станом на 26 квітня 1986 року та у період з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року, так і по цей час. При цьому у період з 07 серпня 2007 року по 27 лютого 2008 року свого фактичного місця проживання не змінювала та працювала у Козлиничівській ЗОШ І-ІІ ступенів Волинської області (населений пункт віднесено до зони гарантованого добровільного відселення).
З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив, у задоволенні позову просив відмовити (а.с.26-28), зазначивши, що з 01 січня 2025 року приписами статті 45 Закону №4059-IX на період воєнного стану в Україні по-новому визначено коло осіб, які мають право на відповідні доплати, розмір цих виплат та порядок їх встановлення. Виконуючи норми Закону №4059-ІХ за результатами звірки відомостей в Єдиному державному демографічному реєстрі встановлено відсутність відомостей про місце проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 02 серпня 2007 року по 27 лютого 2008 року. Тому з 01 січня 2025 року підстави для встановлення підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-ІХ, відсутні.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін у заява по суті справи, суд встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (3 категорія), що підтверджуються посвідченням серії НОМЕР_1 ; перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не перебуває у трудових відносинах, що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
З відомостей з Єдиного демографічного реєстру (а.с.31-32) та довідки виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 05 травня 2025 року №363 (а.с.11) встановлено, що позивач була зареєстрована з 01 січня 1980 по 02 серпня 2007 року, з 27 лютого 2008 року по цей час у селі Козлиничі Волинської області.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 у справі №140/11605/24 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 вересня 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закон №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії
Починаючи з 01 січня 2025 року позивачу було припинено виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ, що не є спірним.
Листом від 13 березня 2025 року у відповідь на звернення щодо встановлення доплати як непрацюючому пенсіонеру, який постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про відмову у такій виплаті. Відмову обґрунтовано тим, що в Єдиному державному демографічному реєстрі наявна інформація про зміну місця проживання ОСОБА_1 після 01 січня 1993 року; для встановлення доплати в сумі 2361,00 грн з урахуванням норм статті 45 Закону №4059-ІХ правових підстав немає(а.с.17-18).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 45 Закону №4059-ІХ установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 грудня 2024 року №1524 “Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення», яка набрала чинності з 01 січня 2025 року (далі - Постанова №1524, зі змінами), пунктами 1, 1-1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Установлено, що у 2025 році виплата за проживання на забруднених територіях встановлюється у розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», як самостійна доплата до пенсії, на яку має право особа згідно із законом.
Отже, у зв'язку із набранням чинності з 01 січня 2025 року Законом №4059-ІХ, змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення. Статтею 45 Закону №4059-ІХ чітко регламентовано розмір та підстави виплати у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.
Зі змісту листа ГУ ПФУ у Волинській області від 13 березня 2025 року видно, що позивачу з 01 січня 2025 року не була встановлена доплата в сумі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону №4059-ІХ з тих підстав, що в Єдиному демографічному реєстрі наявні відомості про зміну місця проживання ОСОБА_1 після 01 січня 1993 року (а.с.17-18).
Разом з тим, як зазначалося вище судом, відповідно до відомостей з Єдиного демографічного реєстру (а.с.31-32) та довідки виконавчого комітету Маневицької селищної ради від 05 травня 2025 року №363 (а.с.11) позивач була зареєстрована з 01 січня 1980 по 02 серпня 2007 року та з 27 лютого 2008 року по цей час у селі Козлиничі Маневицького (тепер Камінь-Каширського) району Волинської області.
Вказаний населений пункт відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Стосовно періоду проживання з 07 серпня 2007 року по 27 лютого 2008 року, то суд враховує доводи позивача про те, що у вказаний період вона працювала у межах зони гарантованого добровільного відселення. Так згідно із довідкою Опорного закладу загальної середньої освіти “Цмінівський ліцей» Маневицької селищної ради Волинської області ОСОБА_1 у період з 01 вересня 1980 року по 04 вересня 1988 року працювала на посаді вихователя групи продовженого дня Козлининичівської восьмирічної школи; з 05 вересня 1988 року по 31 серпня 1993 року - вчителя історії Козлиничівскої восьмирічної школи; з 01 вересня 1993 року по 02 січня 1997 року - вчителя педагога-організатора Козлиничівскої восьмирічної школи; з 03 січня 1997 року по 05 лютого 2007 року - на посаді вчителя музики, народознавства, української мови та літератури Козлиничівскої ЗОШ І-ІІ ступенів; з 05 лютого 2007 року по 01 вересня 2017 року - вчителя етики Козлиничівскої ЗОШ І-ІІ ступенів; з 01 вересня 2017 року по 30 серпня 2024 року - вчителя етики Козлиничівскої гімназії-філії Опорного закладу загальної середньої освіти “Цмінівський ліцей» Маневицької селищної ради Волинської області.
Тобто, з 26 квітня 1986 року і донині позивач постійно проживає або працювала в зоні гарантованого добровільного відселення, у тому числі у спірний період з 07 серпня 2007 року по 27 лютого 2008 року.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 має право на отримання доплати у розмірі 2361,00 грн відповідно до статті 45 Закону № 4059-ІХ з огляду на наявність у неї статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи та непрацюючого пенсіонера, факту постійного проживання або роботи в зоні гарантованого добровільного відселення, яке не змінювалося, а відмова відповідача у виплаті з 01 січня 2025 року вказаної доплати є протиправною. З цих підстав позовні вимоги належить задовольнити у належний спосіб, а саме визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу з 01 січня 2025 року доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-ІХ, в сумі 2361,00 грн, та зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 01 січня 2025 року нарахування та виплату доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону №4059-ІХ, в сумі 2361,00 грн.
Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 14 травня 2025 року №5170-2470-3265-2000, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.6, 22).
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX “Про Державний бюджет на 2025 рік», в сумі 2361,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року нарахування та виплату доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 45 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX “Про Державний бюджет на 2025 рік», в сумі 2361,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк