Справа 688/1905/25
№ 2/688/909/25
Рішення
Іменем України
(заочне)
21 липня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Козачук С.В.,
секретаря судового засідання Гошовської О.О.,
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Занов'яка І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача
29.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову посилається на те, що перебувала із ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.10.2019. Від шлюбу мають малолітню дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає разом із нею, перебуває на її повному утриманні. Після розлучення відповідач проживає окремо, сина не провідує, участі в його житті та вихованні не приймає, не цікавиться здоров'ям та фізичним розвитком дитини, аліменти на його утримання не сплачує.
Факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_5 стверджується також довідкою Гімназії №1 Шепетівської міської ради Хмельницької області від 17.03.2025 за №902-09/95, в якій зазначено, що батько протягом навчання дитини у школі участі у її вихованні та навчанні не приймає, жодного разу не відвідував батьківських зборів. Згідно відповіді на адвокатський запит адміністрація КП «КНП Шепетівський Центр ПМСД» Шепетівської міської ради повідомила, що дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у лікаря педіатра АЗПСМ №26 ОСОБА_7 . Згідно наданої інформації лікарем педіатром ОСОБА_7 мати ОСОБА_1 піклується про стан здоров'я сина та періодично водить дитину на прийом до лікаря з метою оздоровлення та перевірки здоров'я. Крім того, відповідач ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої становить 25542 грн, на даний час у Шепетівському ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального управління юстиції (м. Київ)відкрито виконавче провадження НОМЕР_5. Орган опіки та піклування надав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у ньому, просили його задовольнити, у зв'язку з неявкою відповідача не заперечували проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області Занов'як І.С. позов та висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради підтримав, вважає за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідатиме інтересам останнього.
Позиція відповідача
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, хоча про час, день та місце його проведення був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.05.2025 відкрито провадження по даній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні о 09 год 15 хв 26.05.2025, яке у зв'язку з неявкою відповідача відкладено до 09 год 30 хв 23.06.2025.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 год 30 хв 21.07.2025.
В зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання, за згодою позивача суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України 21.07.2025 постановив ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження
Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання обов'язків по вихованню дитини, які регулюються нормами Сімейного кодексу України (далі СК України).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_3 з 14.02.2013 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Шепетівського місьрайонного суду Хмельницької області від 10.10.2019 року, яке набрало законної сили 19.11.2019.
Від шлюбу у сторін є малолітня дитина - син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 від 27.01.2017.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.06.2022 ОСОБА_8 вступила в зареєстрований шлюб з ОСОБА_9 , після чого почала носити прізвище « ОСОБА_10 ».
З витягу з реєстру територіальної громади №2023/002719344 від 03.04.2023 та довідки №145 від 27.03.2025, виданої ПП «Управлінська компанія «Житлофонд» вбачається, що ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані по АДРЕСА_1 , але фактично проживають по АДРЕСА_2 . Батько ОСОБА_3 разом з ними не проживає, участі у вихованні сина не приймає.
Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_6 від 04.09.2018 та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_3 у Шепетівському ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на примусовому виконанні перебуває судовий наказ №688/2716/18 від 28.08.2018 Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 09.08.2018 і до досягнення дитиною повноліття, сукупний розмір заборгованості боржника зі сплати аліментів станом на 18.03.2025 становить 25542 грн.
Згідно довідки №02-09/95 від 17.03.2025 та доповідної класного керівника 2-А класу Гімназі №1 Шепетівської міської ради Хмельницької області від 17.03.2025, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 2-А класі гімназії №1. За період навчання з 01.09.2023 по 17.03.2025 ОСОБА_3 - батько ОСОБА_5 , не звертався до закладу освіти з питань навчання, виховання сина, батьківські збори не відвідував, з класним керівником та адміністрацією закладу освіти не контактував. Утриманням, вихованням та забезпеченням навчання дитини займається вітчим ОСОБА_9 .
З відповіді директора Шепетівського Центру ПМСД за №20/24 від 31.03.2025 вбачається, що дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку у лікаря педіатра АЗПСМ №26 ОСОБА_7 . Згідно наданої інформації лікарем педіатром ОСОБА_7 . ОСОБА_1 піклується про стан здоров'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично приводить дитину на прийом до лікаря з метою оздоровлення та перевірки її здоров'я.
Згідно довідок від 20.03.2025, виданих КНП «Шепетівська багатопрофільна лікарня» Шепетівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку в наркологічному та психіатричному кабінеті не перебуває, протягом останніх 5 років за допомогою до вказаних лікарів не зверталася.
Відповідно до повідомлення Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 30.04.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .
Із висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради №03-28/1737 від 15.04.2025 слідує, що розглянувши заяву ОСОБА_1 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між батьками розірвано в листопаді 2019 року, дитина проживає з матір'ю. Батько дитини ОСОБА_3 участі у вихованні сина не бере, навчанням та здоров'ям не цікавиться, заборгованість зі сплати аліментів станом на лютий 2025 року становить 25000 грн. Враховуючи викладене, орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міьскої ради вважає доцільним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надала показання про те, що працює перукарем, ОСОБА_1 неодноразово приводила сина до неї на стрижку, після чого почали товаришувати. На даний час позивач знаходиться в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_5 проживають по АДРЕСА_2 . Неповнолітній ОСОБА_5 називає своїм батьком вітчима ОСОБА_9 , який забезпечує його всім необхідним та займається його вихованням. Зі слів позивача знає, що відповідач ОСОБА_3 не цікавиться життям та здоров'ям сина, не займається його вихованням, не підтримує з ним ніякого зв'язку.
Застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
В силу статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч. 2, 3, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини.
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Мотиви та висновки суду
Заслухавши вступне слово позивача та її представника, представника третьої особи, показання свідка, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу син залишився проживати з позивачем ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_3 проживає окремо.
Самі лише доводи позивача про те, що відповідач не піклується про свого сина, ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення його батьківських прав. У матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню малолітнього сина, тобто, відсутні докази, що відповідач свідомо, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Дійсно, після розірвання шлюбу свої батьківські обов'язки відповідач поклав на матір ОСОБА_1 , яка дбає про розвиток дитини, здоров'я, навчання та благополуччя вцілому. Відповідач, починаючи з вересня 2024 року, має заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 18.03.2025 складає 25542 грн.
В той же час, згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2020 року у справі №420/1075/17 наявність заборгованості щодо сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення батька / матері дитини батьківських прав. Факт стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо її утримання, оскільки таке стягнення є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька / матері до надання їй належного утримання.
Водночас ОСОБА_3 не виявляє негативної поведінки та не вчиняє протиправних дій щодо сина, доказів протилежного суду надано не було.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька, так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23).
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно з частинами першою та другою статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 провадження № 61-16965св23, що з досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у питанні позбавлення своїх батьків чи одного із них батьківських прав, враховуючи змагальність процесу, вік дитини її думка судом не з'ясовувалась.
У постанові від 26.04.2023 року по справі № 520/17217/13-ц Верховний Суд вказав, що за положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок має рекомендаційний характер. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
А тому, суд не бере до уваги висновок органу опіки та піклування Шепетівської міської ради Хмельницької області щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки вказаний висновок суперечить інтересам дитини на можливість збереження сімейних зв'язків з батьком, не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми обов'язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав. Суд вважає, що у цій справі державні органи не розглядали інші менш радикальні заходи, передбачені законодавством (соціальний супровід, попередження про недопущення неналежного ставлення до виконання батьківських обов'язків тощо), а розглянувши заяву ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав без участі відповідача, ухвалили рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дитини. Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Врахувавши конкретні обставини справи, «як найкращі інтереси дитини», суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. На переконання суду позбавлення батьківських прав батька не призведе до безумовного покращення життя малолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Зважаючи, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом, необхідність застосування якого позивач не довела, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Розподіл судових витрат
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем ОСОБА_1 .
На підставі ст.ст. 150, 164 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-284, 289ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поклавши на орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , проживає по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області, адреса місцезнаходження: вул. Соборності, 4, в м. Шепетівка Хмельницької області.
Суддя: Світлана КОЗАЧУК