Справа № 515/982/25
Провадження № 1-кп/515/1295/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
22 липня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
законного представника неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162240000617 від 02 травня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вишневе Татарбунарського району Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.296 КК України,
Неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Вишневе Татарбунарського району Одеської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.296 КК України,
Перебуваючи 19 квітня 2025 року о 01 годині 15 хвилин у громадському місці, а саме на вулиці біля домоволодіння АДРЕСА_1 почали гукати на мешканця вищевказаного будинку ОСОБА_9 , який знаходився всередині. Коли він вийшов з будинку неповнолітній ОСОБА_8 разом з ОСОБА_7 , грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила взаємоповаги та засади моральності, зневажаючи існуючі правила та норми поведінки, що супроводжувалися особливою зухвалістю із хуліганських спонукань, виражаючись нецензурними словами, почали безпідставно чіплятись до ОСОБА_9 , а саме розпочали з ним суперечку, в ході якої, спочатку виражались на його адресу грубою нецензурною лайкою та провокували бійку, коли на галас з будинку вийшли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та намагались припинити протиправні дії неповнолітнього ОСОБА_8 та ОСОБА_7 проганяючи їх з території подвір'я, проте неповнолітній ОСОБА_8 та ОСОБА_7 грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила взаємоповаги та засади моральності, зневажаючи існуючі правила та норми поведінки, що супроводжувалися особливою зухвалістю із хуліганських спонукань продовжили нецензурно виражатись на адресу всіх присутніх на подвір'ї мешканців будинку, крім того ОСОБА_8 безпідставно з хуліганських спонукань вихопив з рук потерпілої ОСОБА_11 , яка перебувала на подвір'ї домоволодіння належний їй мобільний телефон марки «REDMI 12 Sky Blue 8 GB RAM 256 GB ROM» та тричі кинув його об землю, тим самим пошкодив його, привівши телефон у непрацюючий стан, чим спричинив потерпілій матеріальний збиток на суму 4276 гривень, що змусило потерпілу втекти та сховатись в будинок, після чого неповнолітній ОСОБА_8 умисно безпідставно наніс один удар рукою по лівій руці та один удар ногою по лівій нозі потерпілій ОСОБА_10 , в результаті чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синців зовнішньої поверхні середньої третини лівого плеча та зовнішньої поверхні верхньої третини лівого стегна, які не були небезпечними для життя, мають незначні, скороминучі наслідки, що тривають не більше 6 днів, і за цим критерієм, згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після отримання тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_10 змушена була сховатись у будинку.
Окрім цього, неповнолітній ОСОБА_8 , знаходячись біля воріт будинку АДРЕСА_1 безпричинно наніс один удар кулаком в обличчя неповнолітньому потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в результаті чого, спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани спинки носа, які не були небезпечними для життя, мають незначні, скороминучі наслідки, що тривають не більше 6 днів, і за цим критерієм, згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_9 змушений був сховатись у будинку.
Після цього, неповнолітній ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , продовжуючи свої хуліганські дії, 19 квітня 2025 року приблизно о 01 год. 50 хвилин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь та бажаючи їх настання, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, з метою пошкодження майна потерпілих знову зайшли на подвір'я домоволодіння АДРЕСА_1 , де ігноруючи загальновстановлені правила поведінки та норми моралі в суспільстві та зверхньо ставлячись до прав та свобод і законних інтересів громадян, з хуліганських мотивів, з підстав явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка проявлялась в зневажливому ставленні до майна шляхом нанесення ударів руками та ногами по двостулковим дерев'яним вхідним дверям будинку, умисно пошкодили вхідні двері вказаного будинку, пошкодивши нижню частину полотна та вибивши скло.
Хуліганські дії неповнолітній ОСОБА_8 та ОСОБА_7 припинили 19 квітня 2025 приблизно о 02 год. 00 хв, зрозумівши, що своїми діями залякали мешканців будинку та те, що через їх протиправні дії з будинку ніхто не вийде, покинули місце вчинення злочину.
Грубе порушення громадсього порядку в діях неповнлітнього ОСОБА_8 виразилось в ускладненні впорядкованих функціональних віносин, тобто в ускладненні забезпечення спокійної суспільно-корисної діяльності, побуту і відпочинку людей, яка проявилась шляхом пошкодження чужого майна та спричинення тілесних ушкоджень. Явна неповага до суспільства в діях неповнолітнього ОСОБА_8 виразилась у відкрито виражених діях, які були очивидні для нього та інших осіб, нехтуючи громадським порядком, елементарними правилами поведінки, моральності, добропорядочності, особлива зухвалість полягала в нанесенні тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_10 , неповнлітньому ОСОБА_9 та пошкоджені майна належного ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Таким чином, неповнолітній ОСОБА_8 своїми умисними діями за вказаних обставин вчинили хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України.
Також, Перебуваючи 19 квітня 2025 року о 01 годині 15 хвилин у громадському місці, а саме на вулиці біля домоволодіння АДРЕСА_1 почали гукати на мешканця вищевказаного будинку ОСОБА_9 , який знаходився всередині. Коли він вийшов з будинку ОСОБА_7 разом з неповнолітнім ОСОБА_8 , грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила взаємоповаги та засади моральності, зневажаючи існуючі правила та норми поведінки, що супроводжувалися особливою зухвалістю із хуліганських спонукань, виражаючись нецензурними словами, почали безпідставно чіплятись до ОСОБА_9 , а саме розпочали з ним суперечку, в ході якої, спочатку виражались на його адресу грубою нецензурною лайкою та провокували бійку, коли на галас з будинку вийшли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та намагались припинити протиправні дії ОСОБА_7 та неповнолітнього ОСОБА_8 проганяючи їх з території подвір'я, проте ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8 грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи правила взаємоповаги та засади моральності, зневажаючи існуючі правила та норми поведінки, що супроводжувалися особливою зухвалістю із хуліганських спонукань продовжили нецензурно виражатись на адресу всіх присутніх на подвір'ї мешканців будинку, крім того ОСОБА_8 безпідставно з хуліганських спонукань вихопив з рук потерпілої ОСОБА_11 , яка перебувала на подвір'ї домоволодіння належний їй мобільний телефон марки «REDMI 12 Sky Blue 8 GB RAM 256 GB ROM» та тричі кинув його об землю, тим самим пошкодив його, привівши телефон у непрацюючий стан, чим спричинив потерпілій матеріальний збиток на суму 4276 гривень, що змусило потерпілу втекти та сховатись в будинок, після чого неповнолітній ОСОБА_8 умисно безпідставно наніс один удар рукою по лівій руці та один удар ногою по лівій нозі потерпілій ОСОБА_10 , в результаті чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синців зовнішньої поверхні середньої третини лівого плеча та зовнішньої поверхні верхньої третини лівого стегна, які не були небезпечними для життя, мають незначні, скороминучі наслідки, що тривають не більше 6 днів, і за цим критерієм, згідно п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після отримання тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_10 змушена була сховатись у будинку.
Окрім цього, неповнолітній ОСОБА_8 , знаходячись біля воріт будинку АДРЕСА_1 безпричинно наніс один удар кулаком в обличчя неповнолітньому потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в результаті чого, спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани спинки носа, які не були небезпечними для життя, мають незначні, скороминучі наслідки, що тривають не більше 6 днів, і за цим критерієм, згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_9 змушений був сховатись у будинку.
Після цього, ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8 , продовжуючи свої хуліганські дії, 19 квітня 2025 року приблизно о 01 год. 50 хвилин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь та бажаючи їх настання, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, з метою пошкодження майна потерпілих знову зайшли на подвір'я домоволодіння АДРЕСА_1 , де ігноруючи загальновстановлені правила поведінки та норми моралі в суспільстві та зверхньо ставлячись до прав та свобод і законних інтересів громадян, з хуліганських мотивів, з підстав явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка проявлялась в зневажливому ставленні до майна шляхом нанесення ударів руками та ногами по двостулковим дерев'яним вхідним дверям будинку, умисно пошкодили вхідні двері вказаного будинку, пошкодивши нижню частину полотна та вибивши скло.
Хуліганські дії ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8 припинили 19 квітня 2025 приблизно о 02 год. 00 хв, зрозумівши, що своїми діями залякали мешканців будинку та те, що через їх протиправні дії з будинку ніхто не вийде, покинули місце вчинення злочину.
Грубе порушення громадсього порядку в діях ОСОБА_7 виразилось в ускладненні впорядкованих функціональних віносин, тобто в ускладненні забезпечення спокійної суспільно-корисної діяльності, побуту і відпочинку людей, яка проявилась шляхом пошкодження чужого майна та спричинення тілесних ушкоджень. Явна неповага до суспільства в діях ОСОБА_7 виразилась у відкрито виражених діях, які були очивидні для нього та інших осіб, нехтуючи громадським порядком, елементарними правилами поведінки, моральності, добропорядочності, особлива зухвалість полягала в пошкоджені майна належного ОСОБА_10 .
Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями за вказаних обставин вчинили хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинине групою осіб, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 296 КК України.
26 червня 2025 року між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, з однієї сторони та підозрюваним ОСОБА_7 в присутності його захисника ОСОБА_4 , та неповнолітнім підозрюваним ОСОБА_8 в присутності його законного представника ОСОБА_6 і в присутності його захисника ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з угодою прокурор, обвинувачений ОСОБА_7 , неповнолітній ОСОБА_8 , законний представник неповнолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_6 , захисники обвинувачених адвокати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 296 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8 у повному обсязі в межах висунутого обвинувачення беззастережно визнали свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення і детально розповіли про обставини заподіяного.
Сторонами угоди узгоджено призначення покарання ОСОБА_12 у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк згідно з ч.4 с. 75 КК України.
Покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
Сторонами угоди узгоджено призначення покарання неповнолітньому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75,104 КК України звільнити неповнолітнього ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк відповідно до вимог ст. 104 КК України.
Покласти на неповнолітнього ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Укладання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий чи потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладання ним угоди.
25 червня 2025 року потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та неповнолітнім ОСОБА_9 за участю законного представника ОСОБА_13 надано письмову згоду прокурору на укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_7 та неповнолітнім ОСОБА_8 .
Прокурор у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив угоду затвердити і призначити обвинуваченим узгоджені в ній міри покарання.
Обвинувачений ОСОБА_7 , неповнолітній ОСОБА_8 , його законний представник ОСОБА_6 , а також їх захисники адвокати ОСОБА_14 та ОСОБА_5 у судовому засіданні також просили затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому обвинувачений ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8 беззастережно визнали себе винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, за обставин, які викладені в обвинувальному акті.
Потерпілі та законнийпредставник неповнолітнього потерпілого у підготовче судове засідання не з'явились, наддали суду заяви про проведення судового засідання за їх відсутності, протии затвердження угоди про визнаня винуватості не заперечували.
Від органу опіки та піклування 22.07.2025 року надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
В угоді перелічені права підозрюваних, передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши відповідну угоду, дослідивши письмові докази з метою перевірки наявності фактичних підстав для визнання винуватості, суд, вирішуючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, виходить з наступного:
Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно п.1 ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 296 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії нетяжких злочинів.
В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_7 та неповнолітній ОСОБА_8 вказали, що цілком розуміють характер обвинувачення та повністю визнають свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України. Крім того зазначили, що розуміють надані їм законом права, розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 ч. 2 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, згодні з видом покарання, які до них буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягають на затверджені угоди.
Суд, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Будь-які скарги під час кримінального провадження підозрюваними не подавались.
Умови угоди не порушують прав, свобод чи інтересів сторін, інших осіб, суспільних інтересів. Права підозрюваного під час укладення угоди були дотримані, та судом не встановлені очевидні ризики невиконання ним взятих на себе за угодою зобов'язань. Потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , неповнолітнім потерпілим ОСОБА_9 за участі законного представника ОСОБА_13 надано письмові згоди прокурору на укладення ними угоди
Фактичні дії обвинуваченого ОСОБА_7 та неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та кваліфіковані вірно.
Покарання сторонами угоди визначено у відповідності до положень ст. 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру та тяжкості висунутого ОСОБА_7 та неповнолітньому ОСОБА_8 обвинувачення, даних про їх особу, обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_7 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, неповнолітнього ОСОБА_8 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім. Обставини, що обтяжують покарання, не виявлені.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_7 і неповнолітнім ОСОБА_8 відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.
Запобіжні заходи щодо обвинуваченого ОСОБА_15 та неповнолітнього ОСОБА_8 не обиралися.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати пов'язані із проведення експертизи, що складають 4240 грн 80 коп. підлягають стягненню з винних осіб в рівних долях, а саме: з ОСОБА_7 - 2120 гривень 40 копійок та з ОСОБА_8 - 2120 гривень 80 копійок. Проте, враховуючи, що ОСОБА_8 є неповнолітнім, самостійного доходу не має, суд вважає за необхідне стягнути 2120 грн. 40 копійок з його законного представника ОСОБА_6 .
Заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувались.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 50, 53, 65-67,75,104 КК України, ст. 314, 373, 374 та 474-476 КПК України,
Затвердити у кримінальному провадженні №12025162240000617 від 02.05.2025 угоду про визнання винуватості від 26 червня 2025 року, укладену між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_7 , неповнолітнім підозрюваним ОСОБА_8 .
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 , , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 2120 грн. 40 коп.
Неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75,104 КК України звільнити засудженого неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на неповнолітнього засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації:
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 2120 грн. 40 коп.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «REDMI 12 Sky Blue 8 GB RAM 256 GB ROM», що переданий на зберігання ОСОБА_9 залишити ОСОБА_11 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обмеження права оскарження вироку визначені ч.2 ст. 473 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його оголошення негайно вручити засудженим та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1