Справа № 509/411/25
16 липня 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання Багнюк І.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу №509/411/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 , в особі адвоката Згоди О.О., через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
На обґрунтування позовних вимог, представником позивача зазначено, що 02.02.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір позики, згідно якого останній взяв у борг у позивача суму в розмірі 900 000 грн по курсу НБУ 23.3 грн. за 1 долар США.
Положеннями Договору, який складений у вигляді розписки, передбачено, що ОСОБА_2 зобов'язується повернути отриману суму в повному розмірі до 10.02.2020 р. Також, позивачем зазначено, що договір було укладено у присутності свідка - ОСОБА_3 , що підтверджується підписом останнього.
В теперішній час на виконання умов Договору Позичальником не виконано взагалі своїх зобов'язань за даним Договором та не повернуто у будь-якому вигляді грошові кошти у розмірі 900 000 грн.
Позичальником пропущено строк виконання зобов'язання за договором позики від 02.02.2020 р. в частині повернення Позикодавцю суми, отриманої ним відповідно до умов договору.
Як наслідок, станом на день подання позовної заяви загальна заборгованість за договором позики від 02.02.2020 року з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми становить 1 122 840,79 грн - заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 1 067 797,09 грн, а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 55 043,70 грн.
Посилаючись на ці обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 1 122 840,79 грн. та судові витрати у розмірі 61 228,41 гривень, які складають 11 228,41 гривень судового збору та 50 000 гривень витрат на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 28.01.2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24.04.2025 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив позов задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, також долучив оригінал розписки від 02.02.2020 року для огляду під час розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позовну заяву відповідач не надав.
Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч. 1 ст. 78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором позики від 02.02.2020 року, який складений у вигляді розписки.
Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд констатує, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами пов'язані з виконанням умов договору позики, вирішуючи які, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що положеннями Договору, який складений у вигляді розписки, передбачено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 900 000 грн. по курсу НБУ 23.3 грн за 1 долар США та зобов'язується повернути отриману суму в повному розмірі до 10.02.2020 р.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідач своєчасно не повернув позивачеві грошові кошти на виконання умов договору позики, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Позивачем разом з позовною заявою надано копію розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних.
Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних наданий позивачем, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок є правильним.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача разом з основним боргом 167 797,09 грн інфляційних нарахувань за період з 10.02.2020 р. до 23.02.2022 р. включно, а також 3% річних у розмірі 55 043,70 грн за період з 10.02.2020 р. до 23.02.2022 р. включно.
Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов'язань, суду не надано.
З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно із статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача понесені по справі судові витрати у розмірі 11 228,41 гривень судового збору.
Представником позивача під час розгляду справи суду надано заяву у порядку статті 141 ЦПК України, в якій зазначено, що докази понесення судових витрат будуть надані суду протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду, в зв'язку з чим питання стягнення з відповідача витрат за надання позивачу правничої допомоги в розмірі 50 000 грн судом не вирішувалось.
Керуючись статтями 2, 76-83, 141, 263-265, 273, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму заборгованості за договором позики від 02.02.2020 року 1 122 840 (один мільйон сто двадцять дві тисячі вісімсот сорок) грн. 79 коп., яка складається з суми основного боргу - 900 000 грн., інфляційних втрат - 167 797 грн. 09 коп., та 3% річних від простроченої суми - 55 043 грн. 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 228 (одинадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 41 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити рішення суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Головуючий: Є. М. Панасенко